Ухвала суду № 46637387, 07.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 липня 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів -Соколової В.В., Шахової О.В.

при секретарі - Стегній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», ОСОБА_2, третя особа: Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», ОСОБА_2, третя особа Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.11.2013 р. з вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що страхова компанія безпідставно відмовила йому у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність документа про надання згоди власника автомобіля на отримання ним страхового відшкодування.

З огляду на наведене, позивач просив стягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика - 50 000 грн., а також з ОСОБА_2, як особи винної у заподіянні шкоди 8 517, 13 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та стягнути з відповідачів витрати на проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 1 800 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.05.2015 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір франшизи в сумі 510,00 грн. та на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 30 176,23 грн.

Справа № 752/4782/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8802/2015Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір урозмірі 41,76 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 484,31 грн.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд безпідставно стягнув з страхової компанії суму страхового відшкодування на користь позивача, оскільки останній не надав передбачених п. б ч.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документів, які посвідчують його право на отримання страхового відшкодування.

Також посилався на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації передало автомобіль позивачу лише в користування, а тому останній не є власником пошкодженого майна.

В судове засідання представник ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» та ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.

ОСОБА_1 та представник Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 14.06.2006 р. Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 надано в користування без права продажу, дарування, передачі управління іншій особі, як інваліду 2-ї групи в якості гуманітарної допомоги, автомобіль марки «Kia Shuma».

17.11.2013 р. о 13. 20 год. по вул. Трутенка, 8 в м. Києві з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Shkoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Kia Shuma», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Зазначені обставини встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2013 р. і відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» (поліс № АС/5403851 від 05.07.2013 р., ліміт відповідальності страховика 50 000 грн., франшиза 510 грн.).

25.12.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з заподіянням збитку заподіяного власником застрахованого автомобіля «Shkoda» реєстраційний номер НОМЕР_1.

Листом від 26.02.2014 р. № 674 ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» повідомила позивача про необхідність надання ним довідки установи, що надала йому в користування транспортний засіб з дозволом отримання страхового відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» страхового відшкодування на користь позивача, суд першої інстанції виходив із встановленого законом обов'язку страховика при настанні страхового випадку відшкодувати заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду майну третьої особи.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, встановлений законом обов'язок страховика передбачає відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю, здоров'ю, майну третьої особи у разі настання страхового випадку.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» стверджував, що в порушення п.б ч.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач не надав документ, що посвідчує його право на отримання страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув із страхової компанії на його користь страхове відшкодування. Розмір стягнутої суми не оспорював.

Перевіряючи такі доводи, колегія суддів вважає їх непереконливими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Пунктом «б» частини 2 статті 35 Закону передбачено, що особа, яка має право на отримання страхового відшкодування зобов'язана надати до заяви про страхове відшкодування документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

Стаття 1 Закону визначає потерпілого, як юридичну та фізичну особу, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Тобто, передбачений п.«б» ч.2 ст.35 Закону обов'язок надання до заяви про виплату страхового відшкодування документу, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування виникає лише у разі, якщо заявник не є потерпілою особою внаслідок заподіяння дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, ст.37 Закону не відносить до підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), ненадання документів, які посвідчують право на отримання страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 підстав для отримання страхового відшкодування у зв'язку з тим, що він не є власником пошкодженого автомобіля є непереконливими і з тих підстав, що відповідно до ст.ст. 395, 396 ЦК України захисту права власності у спірних правовідносинах підлягають також права осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на законних підставах.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 01.03.2013 р. №4, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «ІНГО Україна» страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: