Ухвала суду № 46636630, 08.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/289/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача Луук А.В. та Чамари Л.В., представника відповідача Волошиної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2015 р. №0000062201, №0000072201,-

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.01.2015 року №0000062201 та №0000072201.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками податкового органу про нереальність господарських операцій з поставки товарів на адресу позивача від контрагентів-постачальників ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», зазначених в акті та заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ на підставі того, що інші ДПІ не можуть здійснити перевірку контрагентів позивача з причини їх відсутності за місцем реєстрації, викладеними в Акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року адміністративний позов ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.01.2015 року №0000062201 та №0000072201.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» відмовити.

Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивача Луук А.В. та Чамари Л.В., представника відповідача Волошиної А.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 10.11.2014 року по 19.12.2014 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38525235) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.02.2013 р. по 31.12.13 р.

За результатами даної перевірки ДПІ було складено Акт від 26.12.2014 року №3358/14-04-22-01/38525235, у якому ДПІ дійшла висновку про заниження ТОВ «НЄК» податку на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 167 706,00 грн. та податку на додатну вартість у розмірі 59 900,00 грн. за рахунок включення до складу витрат вартості придбаних запасів у контрагентів-постачальників ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», процентів за використання кредитними коштами, та включення до складу податкового кредиту ПДВ при придбанні запасів у контрагентів-постачальників ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», по яких ДПІ стверджує про відсутність товарності операцій, враховуючи акти інших ДПІ про неможливість проведення звірки. ДПІ зроблені висновки про нереальність господарських операцій з поставки товарів на адресу позивача від вищезазначених контрагентів-постачальників та заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ на підставі того, що інші ДПІ не можуть здійснити перевірку контрагентів позивача з причини їх відсутності за місцем реєстрації.

На підставі акту перевірки 19.01.2015 року відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення №0000072201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 209 632,50 грн., з яких 167 706,00 грн. - за основним платежем, 41 926,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №0000062201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 74 875,00 грн., з яких 59 900,00 грн. - за основним платежем, 14 975,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» створено шляхом реорганізації ТОВ «ЄТСК», виділення за розподільчим балансом від 01.02.2013 року з ТОВ «ЄТСК» активів та зобов'язань. Основними видами діяльності позивача є надання послуг вантажного морського транспорту, складське господарство, транспортне оброблення вантажів та допоміжне обслуговування водного транспорту.

Так, позивачем у 2013 році було укладено договори з поставки з ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА» відповідних товарно-матеріальних цінностей та основних засобів для провадження господарської діяльності. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів у вищезазначених контрагентів позивачем надано наступні документи: комерційні пропозиції, копії договорів, додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, платіжних доручень, листи на отримання дозволів на в'їзд на територію порту, документи, які підтверджують використання товару - акти на використання, накладні на продаж, акти введення в експлуатацію активів.

Судом першої інстанції також встановлено, що придбання такого виду товару співвідноситься з характером господарської діяльності позивача. Крім того, позивачем надано до суду документи, що свідчать про використання придбаного товару у своїй підприємницькій діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що операції з поставки товарно-матеріальних цінностей та основних засобів спричинили реальні зміни майнового стану платника податків - ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ», що підтверджено первинними документами, фінансовою та податковою звітністю. Реальні зміни майнового стану ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ», як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Всі надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів. Відтак, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 року, підтверджені документально.

Вирішуючи питання обґрунтованості посилань ДПІ на той факт, що позивачем не надано ТТН або ТТН оформлені не належним чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем надано суду наявні в нього товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей та основних засобів за договорами з ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА». Окрім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу. В будь-якому разі, відсутність ТТН, неправильне їх заповнення не може бути свідченням безтоварності операцій, оскільки вказує лише на дотримання чи порушення суб'єктом господарювання правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства.

Судом першої інстанції правильно враховано, що норми ПКУ не визначають підставою виникнення права на податковий кредит з ПДВ наявність у ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» ТТН, оскільки ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини виникнення права на податковий кредит з ПДВ.

Також слід враховувати, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не встановлена. Надана позивачем первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень Податкового кодексу України надавала йому усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентами. Таким чином, реальність здійснених господарських операцій між позивачем та постачальниками ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА» підтверджена наданими до суду документами.

Вирішуючи питання обґрунтованості посилань ДПІ на акти інших ДПІ щодо не можливості проведення звірки або проведеної документальної невиїзної перевірки, відсутність у контрагентів-постачальників складських приміщень, транспортних засобів, а також неможливість підтвердити реальність господарських операцій між контрагентами позивача та підприємствами, з якими ті мали відносини, суд першої інстанції правильно виходив з того, що наведені висновки ДПІ зроблені переважно на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків, у тому числі ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ». Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ».

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

На момент вчинення господарських операцій всі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали повну податкову правосуб'єктність.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

Отже, на ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» не може бути покладено відповідальність за дії його контрагентів-постачальників та самостійно обраних ними контрагентів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

ДПІ до суду не надала докази того, що податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», не відповідають нормам ПКУ або заповнені з порушенням норм ПКУ. Крім того, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості №48, на який посилається відповідач в якості доказу, що ТОВ «НЄК» отримало від ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ» електромагніт виробництва Німеччини.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток та податку на додану вартість щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» та ТОВ «ФРОНТА», а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Що стосується невизнання ДПІ витрат на сплату відсотків за кредитними договорами суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПКУ).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» створено шляхом реорганізації ТОВ «ЄТСК», виділення за розподільчим балансом від 01.02.2013 року з ТОВ «ЄТСК» активів та зобов'язань, зокрема й зобов'язання з погашення кредиту. Позивач не заперечую того факту, що ним 24 квітня 2013 р. від ТОВ Компанія «Український будівельник» були отримані кошти по договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №23-Р/НЕК від 23.04.2013 р., які повністю 25 квітня 2013 р. були витрачені на погашення заборгованості перед Робертіус Інвестментс Лімітед по договору про надання позики №01/2012 від 19.03.2012 р., яка була передана на ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» по розподільчому балансу. Судом також досліджено, що за розподільчим балансом були передані необоротні активи первісною вартістю 20 544 529,93 грн., оборотні активи вартістю 2 272 466, 29 грн. та грошові кошти в сумі 1 168 400,27 грн.. Тому, твердження відповідача про те, що разом в заборгованістю по позиці будь-яких грошових коштів, отриманих в рамках договору позики (активів, придбаних за рахунок позики) на адресу ТОВ «НЄК» не передано, не відповідає дійсності.

Позивач надав до суду докази: договори, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують, що для проведення розрахунку з ТОВ Компанія «Український будівельник», за рахунок якої було проведено погашення заборгованість перед Робертіус Інвестментс Лімітед, ТОВ «НЄК» отримало кошти по кредитному договору №1-03/2013 від 07.03.2013 р., укладеного з «Талліар Лімітед». Вказані кошти було використано на повернення фінансової допомоги, отриманої від ТОВ Компанія «Український будівельник», які, як зазначено вище, в свою чергу, було витрачено для погашення зобов'язань по розподільчому балансу, що напряму пов'язано з здійсненням господарської діяльності ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ».

Позивач також надав суду докази, що використання кредитної лінії ПАТ «Діамантбанк» №381 від 25.03.2013 року, та кредитної лінії ПАТ «Діамантбанк» №525 від 29.08.2013 року було направлено на здійснення господарської діяльності позивача.

З матеріалі в справи вбачається, що позивачем було надано фінансову допомогу юридичним особам за рахунок власних грошових коштів, а кредитні кошти витрачено на ведення поточної господарської діяльності, що підтверджується первинними документами - банківськими документами, які ДПІ досліджувала під час перевірки, та регістрами бухгалтерського обліку (витяги з «Карточка счета 311 за відповідний проміжок часу»).

ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ» отримані протягом перевіряємого періоду позики, кредити та фінансова допомога були використані для здійснення робіт, надання послуг, та спрямовані на отримання доходу.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність донарахування позивачеві податку на прибуток на суму понесених позивачем витрат по нарахованим процентам за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.01.2015 р. №0000062201, №0000072201.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов