Ухвала суду № 46636160, 07.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року справа №805/1251/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача Черемісової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 805/1251/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління міністерства доходів і борів України про визнання недійсною податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління міністерства доходів і борів України про визнання недійсною податкової консультації № 1509/10/06-013 від 27.03.2015 року.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати та постановити нове рішення яким задовольнити позов в повному обсязі.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243 звернулося до відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління міністерства доходів і зборів України, із запитом № 340/6 від 23.03.2015 р., в якому просив надати індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. На розгляд відповідачу були поставлені наступні питання:

1. В який термін відповідно до законодавства валютна виручка від продажу товарних знаків, зареєстрованих за межами України, повинна надійти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку?

2. Чи має право резидент-продавець товарних знаків, зареєстрованих за межами України, укласти з резидентом України договір цесії (відступлення права вимоги) щодо права на отримання коштів від нерезидента-покупця?

3. Чи будуть дотримані вимоги валютного законодавства України, якщо у разі укладення договору цесії кошти від нерезидента-покупця надійдуть на рахунок нових кредиторів - фізичних осіб у повному обсязі у встановлені строки (протягом 90 днів)? На якому етапі та на підставі яких документів розглянута операція буде завершена з точки зору валютного контролю?

4. У якому порядку повинно здійснюватися оподаткування відчуження товарних знаків, зареєстрованих поза межами України, податком на додану вартість?

5. У якому порядку повинно здійснюватись оподаткування зазначеної операції (відчуження товарних знаків та відступлення права вимоги) податком на прибуток підприємств? (а.с.13).

На вказаний запит відповідачем надана податкова консультація 27.03.2015 р. № 1509/10/06-013 (а.с.14-16), у якій зазначено, що, оскільки здійснення відступлення вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності не допускається, то при формуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість жодних наслідків у податковому обліку у такому випадку не відбувається.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2, 52.5, 52.6 ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Пунктом 52.4 статті 52 ПК України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, податкова консультація, у розумінні наведених норм, є правовим актом індивідуальної дії, що полягає у наданні податковим органом практичної допомоги платнику податків у вигляді певних порад, рекомендацій, надання інформації, розкритті змісту закону, поясненні термінів, та ін. щодо використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів. При цьому консультація не може виходити за межі закону.

На думку позивача, в податковій консультації, зокрема, відповіді на пункти 2 та 5, суперечать нормам закону та змісту податку на прибуток та податку на доадну вартість.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаними твердженнями позивача, оскільки в податковій консультації, СДПІ з обслуговування платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, зазначено, що оскільки здійснення відступлення вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності не допускається, то при формуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість жодних наслідків у податковому обліку у такому випадку не відбувається.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (надалі - Закон № 959-ХІІ) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Укладення договору відступлення вимоги між двома резидентами України не може відноситися до зовнішньоекономічної діяльності, яка у ст. 1 Закону № 959-ХІІ визначена, як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, до такого договору не відносяться вищезазначені приписи ч. 4 ст. 6 вказаного Закону № 959-ХІІ про свободу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки, за викладених позивачем умов, він бажає домовитися про відступлення вимоги не із закордонним учасником зовнішньоекономічного договору, а саме з резидентом України.

За змістом ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, в тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення вимоги не є припиненням зобов'язання в розумінні цивільного законодавства України, оскільки випадки припинення зобов'язання, передбачені главою 50 ЦК України, не співпадають з умовами запиту позивача про надання податкової консультації. Натомість, заміна кредитора у зобов'язанні відповідно до ст. 512 ЦК України не припиняє зобов'язання, а лише замінює одну з його сторін.

Згідно ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В такому випадку, у разі заміни кредитора за зовнішньоекономічним договором без згоди сторони такого договору, який не є резидентом України, порушуються приписи Закону № 959-ХІІ щодо укладення та зміни умов зовнішньоекономічного договору за згодою його сторін, що закріплено у статтях 6 та 14 вказаного Закону. Оскільки нерезидент знаходиться поза межами юрисдикції України, застосування до нього окремих норм цивільного законодавства України без його згоди може привести до правової колізії у питанні виконання зовнішньоекономічного договору.

Питання розрахунків в іноземній валюті, передбачені спеціальним Законом України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон №185/94-ВР).

Як передбачено статтею 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку).

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

З врахуванням п.3 Постанови Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.05.2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління НБУ від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 цього Закону здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Таким чином, порядок розрахунків в іноземній валюті детально врегульований спеціальним Законом №185/94-ВР.

Відповідачем у податковій консультації зазначено про недопущення здійснення відступлення вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому при формуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не може відбуватися змін у податковому обліку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по суті прийнято правильне рішення, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції і підстави для скасування постанови відсутні.

Повний текст ухвали складений 07 липня 2015 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у справі № 805/1251/15-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць