Ухвала суду № 46635789, 20.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/688/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Авраменко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу відповідача - Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н ОВ И В:

У березні 2015 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК стосовно незарахування позивача на продовольче забезпечення до в/ч А2622 з 18 березня 2014 року по 30 грудня 2014 року та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622;

- визнати неправомірною бездільність в/ч А2622 щодо невиплати нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10 грудня 2014 року №575 грошової компенсації замість встановлених норм харчування - за період з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року включно, в розмірі 4352,14 грн;

- стягнути з в/ч А2622 нараховану грошову компенсацію в сумі 4352,14 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою залишити адміністративний позов ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації - без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, а у разі визнання судом причин пропуску цього строку поважними - залишити позов без задоволення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно наказу військового комісара Чернігівського ОМВК № 36 від 22 березня 2014 року, позивач був призваний на військову службу по мобілізації та був призначений на посаду «старший водій» (а.с.5).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року, військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за їхнім бажанням, грошову компенсацію. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 та наказу Міністра оборони України від 09 грудня2002 року № 402, громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави.

Згідно з розпорядженням начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних сил України тилу Збройних сил України від 07 червня 2012 року № 905, військовослужбовці Чернігівського ОВК та військових комісаріатів області знаходяться на продовольчому забезпеченні в/ч А2622.

Відповідно до п. 2.3 наказу Міністра оборони України від 09 грудня2002 року № 402 та розпорядження ТВО Начальника тилу Збройних Сил України від 16 жовтня 2014 року № 341/4/10307Т (до № 341/4/9217т), замість встановленої норми харчування дозволяється виплата грошової компенсації замість норми харчування №1 - загальновійськова у розмірі 17.62 за добу. Підставою для виплати грошової компенсації є наказ командира військової частини (установи).

Згідно з наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10 грудня 2014 року № 575, за період з 22 березня 2014 року по 20 листопада 2014 року включно в/ч А 2622 повинна виплатити позивачу грошову компенсацію в розмірі 4352,14 грн. (а.с. 21-24).

Всупереч вимогам підпункту «н» норми №1 (загальновійськова) постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Чернігівським ОВК позивача не було зараховано на продовольче забезпечення, в результаті чого позивач не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з МО України.

З копії витягу з Аудиторського звіту від 26 грудня 2014 року № 234/31/82 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2622 за період з 10 липня 2012 року по 26 листопада 2014 року та довідки про результати внутрішнього аудиту відповідності продовольчої служби військової частини А2622 за період з 30 липня 2012 року по 26 листопада 2014 року вбачається, що внаслідок не доведення встановлених норм продовольчого забезпечення до військовослужбовців, які були призвані із мобілізацією, посадовими особами Чернігівського обласного військового комісаріату були допущені втрати доходів фізичними особами на загальну суму 2446343,18 грн., а тому визначено організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського обласного військового комісаріату, які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації, на загальну суму 2446343,18 грн. в термін до 26 січня 2015 року (а.с. 27-32).

Таким чином, права позивача були порушено внаслідок бездіяльності відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати пункту 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За таких обставин, суд визнає безпідставним посилання відповідача на необхідність залишення даного адміністративного позову без розгляду, оскільки обмеження доступу до правосуддя, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою, не відповідає принципу закріпленому у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи те, що наказ ТВО військового комісара Чернігівського ОВК№ 575, відповідно до якого позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч А2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, виданий лише 10 грудня 2014 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2015 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.