Постанова № 46635689, 08.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року справа №812/76/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 напостанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 812/76/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Луганській області, Головного управління казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

10квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати; визнання незаконної бездіяльності щодо ненадання відповіді на заяву від 12 січня 2015 року; стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 5 728,50 грн.; стягнення з управління компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 588,40 грн. та компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку (а.с.3-6).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області (а.с. 53-54).

Постановою суду першої інстанції від 26 травня 2015 року у справі № 812/76/15відмовлено у задоволені позову у повному обсязі (а.с. 70-71).

Не погодившись з судовим рішенням,03 червня 2015 рокуОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 812/76/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права(а.с. 82-84).

Позивач та представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

06 липня 2015 року та 07 липня 2015 року позивач направила на адресу суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 96, 99).

08 липня 2015 року до канцелярії суду від першого відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління (а.с. 102-106).

Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 21 січня 2014 року займала посадупровідного спеціаліста Краснодонського міськрайонного управління юстиції.

Наказом Головного управління юстиції в Луганській області № 1191 від 01 грудня 2014 рокуОСОБА_2 звільнено з займаної посадиза власним бажанням відповідально до ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с. 13).

Спірним питанням у справі єправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки при її звільненні.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, щоматеріалами справи не підтверджено неправомірність дій, вимога про стягнення заробітної плати заявлена у значно більшому обсязі ніж те, що підтверджується матеріалами справи, підтвердження та доказів щодо наявності невикористаних днів відпустки відсутні. Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача неправомірними щодо ненадання відповіді позивачу суд виходив з того, що поштові відділення на території проведення антитерористичної операції не працюють, відтак, отримати відповідь позивач не мала можливості.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна службу є державною.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу». Згідно зі ст.ст. 9 і 30 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 38КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом НаказомГоловного управління юстиції в Луганській області № 1191 від 01 грудня 2014 рокуОСОБА_2 звільнено з займаної посадиза власним бажанням відповідально до ст.38КЗпПУкраїни (а.с. 13).

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власникабоуповноважений ним орган виплачуєпрацівникові за виконану ним роботу.Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

При звільненніпрацівникавиплатавсіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахованісуми, належніпрацівникові при звільненні, власникабоуповноважений ним орган повинен письмовоповідомитипрацівника перед виплатоюзазначенихсум (ч. 1 ст. 116 КЗпПУкраїни ).

Як вбачається з Довідки Головного територіального управління юстиції у Луганській області «Про заробітну плату й інші доходи» від 19 травня 2015 року № 73 позивачу нарахована але не виплачена заробітна плата за 2014 року у розмірі 3 694,85 грн.(а.с. 61).

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріалами справи підтверджено заборгованість управління перед ОСОБА_2 по невиплаченій заробітній платі,що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою від 19.05.2015 року( а.с.61), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 3 694,85 грн. та позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Щодо стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

В матеріалах справи відсутні підтвердження наявності у позивача невикористаної відпустки, з пояснень відповідача вбачається, що можливість надання цієї інформації відсутня, у зв'язку із знаходженням особової справи на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до положень якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження або спростування наявності невикористаної відпустки. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з аналізу даної норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як зазначалось раніше, відповідачем дійсно не виплачено позивачу заробітну плату при звільнені, однак суд не вбачає у діях відповідача умисного ухилення від своїх обов'язків, невиплата заробітної плати при звільненні зумовлена обставинами непереборної сили, а саме проведенням антитерористичної операції та вимушеним переміщенням з окупованої території.

Відповідно до ч. 6 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Посилання позивача на те, що неювідповідача повідомлено про зміну реквізитів банківського рахунку у банку, у зв'язку з закриттям рахунку для виплати заробітної плати в Ощадбанку не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки в своїх запереченнях відповідач спростовує надходження від позивача письмових довідок.

Крім того, на території проведення антитерористичної операції не працюють відділення Укрпошти, що підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта" № 511-30-698 від 23 грудня 2014 року та Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» "УДППЗ "Укрпошта" з 27 листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Місто Краснодон Луганської області відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.3 ч. 1ст. 198, 202, ч. 2 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 812/76/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Луганській області, Головного управління казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Луганській області, Головного управління казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 694 (три тисячі шістсот дев'яносто чотири) гривні 85 копійок на поточний рахунок № 26259004046288 у ПАТ «Банк Форвард» МФО 380418, ОКПО 34186061.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

О.О. Чебанов