Постанова № 46632063, 26.10.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року Справа № 2а-4297/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький хлібокомбінат № 1»,

м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 288/1 від 27.08.2009 р.

ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.01.2009 р.

ОСОБА_3, довіреність № 287/1 від 27.08.2009 р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 31.03.2009 р.

ОСОБА_5, довіреність б/н від 27.10.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібокомбінат № 1» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000560804/0 від 01.10.2007 р., № 0000550804/0 від 01.10.2007 р., № 0000590804/0 від 01.10.2007 р.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, викладені в акті перевірки по оскаржуваним операціям, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству. Зазначає, що здійснюючи операції з металопродукцією позивач не займався безпосередньо її виробництвом, а лише придбав її з метою подальшого продажу, тобто здійснював торгівельну діяльність, яка передбачена та дозволена Статутом. Вказує, що дана господарська операція підтверджується всіма необхідними документами, які є в наявності на підприємстві, а також була прибутковою.

Щодо порушень при експорті соняшникової олії зазначає, що відповідачем помилково визначено дату відвантаження товарів згідно дати ВМД. Вказує, що датою відвантаження товарів слід вважати дату передання права власності на цей товар покупцю, що за фактом відбулося в І кварталі 2007 р., в якому підприємством і було відображено податковий результат від цієї операції.

Також вважає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі дійшла помилкового висновку, що витрати на просування продукції не відносяться до господарської діяльності підприємства. Вказує, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» безпосередньо як виробник хлібобулочних виробів, зацікавлений у збільшені обсягів її реалізації, який можливий, зокрема, завдяки отриманим маркетинговим послугам.

Позивач вважає помилковим висновок відповідача про завищення підприємством валових витрат на суму 411700 грн., оскільки такий висновок про відсутність документів був зроблений через їх вибіркове дослідження. Натомість стверджує, що вказані витрати підтверджені відомостями нарахованої заробітної плати, які відповідачем не взяті до уваги.

У відношенні встановлених порушень підприємством у застосуванні ставок амортизації зазначає, що позивач здійснював амортизацію за новими ставки лише щодо витрат, які були понесені підприємством з 01.01.2004 р. При цьому позивач вважає, що відповідач допустив невірне тлумачення Закону, щодо поняття «нові» основні фонди, як тільки тих, що були створені після 01.01.2004 р.

Не погоджується позивач з виключенням відповідачем зі складу податкового кредиту суми 7046,7 грн. у складі витрат на оренду та технічне обслуговування автомобілів, як таких, що не використовувалися в господарській діяльності підприємства. Зазначає, що податкове законодавство взагалі звільняє платника податку від обовязку доведення звязку витрат на оперативну оренду та обслуговування легкового автомобілю з його господарською діяльністю.

Щодо встановлення в акті перевірки заниження підприємством податку з доходів фізичних осіб зазначає, що є безпідставним посилання СДПІ на відсутність у посвідченнях на відрядження завірених печаткою приймаючої сторони підписів. Вказує, що працівники позивача були направлені у відрядження до фізичних осіб-підприємців, які відповідно до законодавства мають право здійснювати свою діяльність без печатки.

Заявою від 26.10.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000560804/0 від 01.10.2007 р. в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000590804/0 від 01.10.2007 р. в сумі 1596,30 грн. , в тому числі за основним платежем 532,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1064,20 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000550804/0 від 01.10.2007 р. в частині 49690,50 грн. в тому числі 33127 грн. за основним платежем і 16563,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 03.09.2009 р. (вх. № 16107) посилається на те, що представниками СДПІ було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р. за результатами якої складено акт та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що податковою інспекцією проведено донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000560804/0 від 01.10.2007 р. за наступними операціями: з металопродукцією, оскільки валові витрати операції з придбання та виробництва металопродукції не є господарською діяльністю позивача, та не була спрямована на отримання доходу, а також не підтверджується належними документами; з олією соняшниковою, - підприємством занижено оподаткований прибуток за 4 квартал 2006 р. на суму 25296,51 грн. та завищено оподатковуваний прибуток за 1 квартал 2007 р. на суму 25296,51 грн. (невірно визначена дата збільшення валового доходу); з витрат на просування продукції , - підприємство безпідставно завищувало валові витрати на суму 123478 грн. з послуг з мерчандайзингу за період з 01.01.2005 р. 31.12.2007 р., оскільки такі послуги не були направлені на отримання доходу; з витрат на ремонт (поліпшення) основних фондів, - встановлено розбіжності між даними перевірки та даними Декларації з податку на прибуток, що призвело до заниження валових витрат на суму 227700 грн. та завищення валових витрат на суму 639400 грн.; використання ставок амортизації по групі 1 2%, групі 2 -10 % , групі 3 6 % на придбані основні фонди після 01.01.2004 р., які не підпадають до категорії «нових» основних фондів груп 1,2 і 3, що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р. на 200683 грн. За податковим повідомленням-рішенням № 0000550804/0 від 01.10.2007 р.: перевіркою встановлено порушення п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 24696 грн. оскільки підприємство не мало права на податковий кредит щодо сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у звязку з оплатою за надані послуги з мерчандайзингу, а також при отриманні послуг з оренди та утримання автомобілів (7049 грн.), придбання автомагнітоли та автоакустики (415 грн.); порушення вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 , п. п. 7.4.1, п. 7.4.5 ЗУ «Про податок на додану вартість» - підприємством безпідставно включено суму ПДВ з податкової накладної, оформленої неналежним чином. За податковим повідомленням-рішенням № 0000590804/0 від 01.10.2007 р. встановлено порушення позивачем вимог ст.. 2, п. 3.1, 3.4 ст. 3, п. п. «е» п. 4.2.9 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст.. 8, ст.. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб за липень-грудень 2005 р., січень-жовтень 2006 р. у розмірі 552,49 грн. Зокрема підприємством невірно визначена база оподаткування, а саме, не включені до складу місячного сукупного доходу виплати, що перевищують нормативні (відсутні фінансові документи на придбання літератури під час відрядження та відсутні печатки на посвідченні про відрядження підприємства, куди відряджено працівника). На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні із доводами позивача не погоджуються та вважають вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень № 0540 від 20.07.2007 р., № 0540/1 від 29.08.2007 р. та відповідно до плану-графіку СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт № 337/08-04/05486763 від 19.09.2007 р.

Перевіркою зокрема встановлені порушення:

- п. 1.32, ст.. 1, п. п. 5.1, . 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено валові доходи на суму 916600 грн., а саме по періодам: півріччя 2004 р. 536000 грн., 3 квартали 2004 р. 914500 грн., 2004 р. 828400 грн., півріччя 2005 р. 2100грн. та завищено валові доходи на суму 19800 грн. в періоди: 1 квартал 2005 р. 7000 грн., 3 квартали 2005 р. 11100 грн., 2005 р. 19800 грн.;

- п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження валового доходу в період 2006 р. 25296,0грн. та завищення валового доходу в період 1 квартал 2007 р. 434109,11 грн.;

- п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищені валові витрати на суму 639400 грн., в т.ч. по періодам: півріччя 2004 р. 64600 грн., 3 квартали 2004 р. 193000 грн., 2004 р. 102000 грн., 1 квартал 2005 р. 54900 грн., 2005 р. 400 грн., 1 квартал 2006 р. 61200 грн., півріччя 2006 р. 24200 грн., 3 квартали 2006 р. 149300 грн., 2006 р. 230300 грн., 1 квартал 2007 р. 79 000 грн., та занижені валові витрати на суму 227700 грн., в т.ч. по періодам: 4 квартал 2004 р. 91000 грн., 2 квартал 2005 р. 69400 грн., 3 квартал 2005 р. 30300 грн., 2 квартал 2006 р. 37 000 грн.;

- п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 Перехідних положень ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внесеними ЗУ від 27.11.2003 р. № 1344-ІV, підприємством завищено суму амортизаційних відрахувань на 200 683 грн., в т.ч. по періодам: півріччя 2004 р. 6900 грн., 3 квартали 2004 р. 13800 грн., 20400 грн., 1 квартал 2005 р. 8300 грн., півріччя 2005 р. 19800 грн., 3 квартали 2005 р. 37100 грн., 2005 р. 56500 грн., 1 квартал 2006 р. 24375 грн., півріччя 2006 р. 47960 грн., 3 квартали 2006 р. 70366 грн., 2006 р. 93206 грн., 1 квартал 2007 р. 30577 грн.;

- порушення п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. .7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7, п. п. 12.2 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 967 грн.;

- порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість у сумі 415 грн.;

- порушення п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 24696 грн. та 7049 грн.;

- ст. 2, п. 3.1, 3.4 ст. 3, п. п. «е» п. 4.2.9 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон., в результаті чого було встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб за липень-грудень 2005 р., 2006 р. у розмірі 552,49 грн.

01.10.2007 р., на підставі акта перевірки № 337/08-04/05486763 від 19.09.2007 р., СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000590804/0 про визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1657,47 грн. (552,49 грн. за основним платежем та 1104,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000550804/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 51399,00 грн. (34266,00 грн. за основним платежем та 17133,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000560804/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 340729 грн. (199865 грн. за основним платежем та 140864 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем не здійснювалось.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0000590804/0, № 0000550804/0, № 0000560804/0 від 01.10.2007 р., ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

ОСОБА_6 повідомлення-рішення № 0000560804/0 від 01.10.2007 р. про визначення ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 340729 грн., в т.ч. 199865 грн. за основним платежем та 140864 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, оскаржується позивачем в повному обсязі.

1. Операції з металопродукцією

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» отримало металеву продукцію від ТОВ «Техмет-Сервіс» (за договором № 146 від 21.06.2004 р.), в періоди: півріччя 2004р. 450,0 тис. грн., 3 квартали 2004 р. 765,9 тис. грн. Перевіряючими зроблено висновок про завищення підприємством валових витрат в зазначених періодах на підставі п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновки ґрунтувалися на тому, що операції з придбання та виробництва металопродукції не передбачені в господарській діяльності позивача, оскільки ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» не має такий вид діяльності, як торгівля та виробництво металопродукції, оскільки відповідно до довідки за № 24/9059 від 25.12.1997 р., виданої Запорізьким обласним управлінням статистики, вказаний вид діяльності не привласнений. Відповідно витрати на придбання металевої продукції не за яких обставин не можуть бути віднесені до регулярної, постійної та суттєвої діяльності підприємства. СДПІ по роботі з ВПП ум. Запоріжжі також вказало на те, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» не надало до перевірки первинні документи такі як:акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, документи щодо транспортування товару та вантажних робіт, довіреності на отримання металевої продукції. Крім того, в акті зроблено висновок про те, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» не отримало доходу, в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах від операцій з металопродукцією. Передача, зазначеного товару ТОВ «Вега Стіл» відбулась з метою викупу простого векселя власної емісії.

За таких обставин, ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» безпідставно збільшило валові витрати на запаси, які використані не в господарській діяльності, в періоди: півріччя 2004 р. 450 000 грн., 3 квартали 2004 р. 776 408 грн. Зазначене порушення вплинуло на розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2004 р.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що в період з 01.04.2004 р. по 30.06.2005 р., підприємство декларувало по таб. 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» - рядок 4 додатка К1/1 Декларації, запаси, використані не в господарській діяльності, за період : 2004 р.- 845 400 грн.. півріччя 2005 р. 36100 грн. На підставі даних балансової вартості запасів на складах (місцях зберігання) та МШП, які відповідають даним Головної книги ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі розрахована балансова вартість запасів, в результаті чого показник по рядку01.2 «Приріст балансової вартості запасів «Декларації» складає (відхилення): півріччя 2004 р. 536000 грн., 3 квартали 2004 р. 914500 грн., 2004 р. 828400 грн., 1 квартал 2005 р. (-7000 грн.), півріччя 2005 р. 2100 грн., 3 квартали 2005 р. (-11100 грн.), 2005 р. (-19800 грн.).

Таким чином, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі встановлено, що на порушення п. 1.32 ст. 1, п.п.5.1, 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством занижено валові доходи на суму 916600 грн., а саме по періодам півріччя 2004 р. 536000 грн., 3 квартали 2004 р. 914500 грн., 2004 р. 828400 грн., півріччя 2005 р. 2100грн. та завищено валові доходи на суму 19800 грн. в періоди: 1 квартал 2005 р. 7000 грн., 3 квартали 2005 р. 11100 грн., 2005 р. 19800 грн.

Суд не погоджується із такими висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. 1.32 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено судом, ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» (покупець) придбав у ТОВ «Техмет-Сервіс» (постачальник) за договором № 146 від 21.06.2004 р. металопродукцію на загальну суму 919090,16 грн.

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого

відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку

результатів робіт (послуг).

В податковому обліку позивача зазначена операція була відображена в декларації з податку на прибуток за півріччя 2004 р. 450,0 тис. грн., 3 квартали 2004 р. 765,9 тис. грн.

08.07.2005 р. у забезпечення заборгованості за отримані товари ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» емітувало простий вексель ТОВ «Техмет-Сервіс» (за № 693138491559, номінальна вартість 818589,94 грн.), зі строком сплати по векселю 08.07.2007 р.

Суд вважає не обґрунтованими посилання податкового органу на те, що витрати на придбання металевої продукції ні за яких обставин не можуть бути віднесені до регулярної, постійної та суттєвої діяльності підприємства.

Згідно з п. п. 2.2.1 Статуту ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» до основних видів діяльності товариства відноситься зокрема оптова та роздрібна торгівля.

Будь-яких відомостей про те, яким чином податковий орган визначив, що діяльність підприємства у сфері торгівлі не є постійною, регулярною та суттєвою, акт перевірки не містить.

Посилання ж на довідку № 24/9059 від 25.12.1997 р. Запорізького обласного управління статистики є безпідставним, оскільки довідка містить лише декілька видів діяльності підприємства та ні в якому разі не є вичерпною, та не може обмежувати чи визначати профілюючи напрямки діяльності товариства.

Не знаходить свого підтвердження і висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про порушення підприємством п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до вказаної норми, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий орган зазначаючи в акті перевірки про відсутність документів не враховує певні особливості здійсненої операції, зокрема: довіреність на отримання металопродукції, відповідно до чинного законодавства зберігається у постачальника; документи на транспортування не могли знаходиться у позивача, оскільки він безпосередньо їх не здійснював та не ніс по ним витрати; форма №М-7, складається та є обовязковою лише у випадках наявності кількісних та якісних розбіжностей з даними супровідних документів постачальника, чого в даному випадку не було.

Також не ґрунтується на документах висновок податкової інспекції про те, що підприємство не отримало доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах від операцій з металопродукцією.

Крім того суд зазначає, що підставою для віднесення певних витрат до складу валових витрат підприємства є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства. При цьому, за визначенням наведеним вище, господарська діяльність визначається саме як спрямованість підприємства на отримання доходу, а не його фактичне отримання.

Враховуючи те, що суд визнав правомірним та законним відображення ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» валових витрат з операцій на придбання металопродукції, то як наслідок є необґрунтованими висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо допущених товариством порушень при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2004 р.

2. Експорт олії соняшникової

В акті перевірки зазначено, що в період грудень 2006 р січень 2007 р. ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» здійснювало реалізацію олії соняшникової нерафінованої, нерезиденту ВАТ «Белхим» (Білорусь).

Підприємство придбавало олію соняшникову нерафіновану у постачальників ТОВ «Агроплюс-Сервіс», ЗАТ «Пологівський ОЕЗ» на загальну суму 982768,62 грн. в кількості 264,56 т., а саме: ТОВ «Агроплюс-Сервіс» загальна сума 920 837,62 грн., кількість 246,345 т. ціна 3115,00 грн. (договір № 10/12/2006 р. від 10.12.2006 р.); ЗАТ «Пологівський ОЕЗ» - загальна сума 61931,0 грн., кількість 18,215 т. ціна 2833,33 грн. (договір поставки № 39/02-2007 від 02.01.2007 р.).

В подальшому, на підставі договору комісії № К05 від 12.12.2006 р., придбану олію соняшникову, ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» (комітент), передало ТОВ ПКФ «Конвент ЛТД» (комісіонер), для подальшого продажу на експорт. Згідно з актами прийому-передачі від 22.12.2006 р. на комісію передано 246,345 т. на суму 814847,67 грн. (без ПДВ) та від 15.01.2007 р. на комісію передано 18,215 т. на суму 60250,67 грн. (без ПДВ).

На підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2006 р. № 56/06, ТОВ ПКФ «Конвент ЛТД» (комісіонер) продав олію соняшникову нерафіновану ВАТ «Белхим» (Білорусь - покупець).

Згідно з вантажно-митними деклараціями встановлена загальна сума продажу олії соняшникової, а саме: № 112000003//6/4-01265 від 27.12.2006 р. на суму 212225,24 грн. в кількості 64,160 т.; № 112000003/6/4-01266 від 27.12.2006 р. на суму 221883,37 грн. в кількості 67,080т.; № 112000003/7/7-00035 від 15.01.2007 р. на суму 219237,67 грн. в кількості 66,280т.; № 112000003/7/4/00034 від 15.01.2007 р. на суму 221751,56 грн. в кількості 67,040 т.

Перевіряючими встановлено, що дата фактичного відвантаження товарів припадала на дати: 27.12.2006 р. (на суму 434109,11 грн.), 15.01.2007 р. (на суму 440989,23 грн.).

Таким чином, СДПІ по роботі з ВПП дійшла висновку, що датою збільшення валового доходу слід вважати 27.12.2006 р., яка припадає на податковий період - звітний 2006 рік на загальну суму 434109,11 грн. та 15.01.2007 р., що припадає на податковий період 1 квартал 2007 р., на загальну суму 440989,23 грн.

В податковому обліку позивача, зазначена операція знайшла відображення в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 р., по рядку 01.1 «доход від продажу товарів (робіт, послуг)» 875098 грн.

У звязку з цим, перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищено валові доходи підприємства по ряд.01.2 декларації за 2006 р. (4 квартал 2006 р.) на суму 408812,60 грн. за рахунок завищення балансової вартості запасів на складах (місцях зберігання) станом на 01.01.2007 р., а саме олії соняшникової у кількості 131,240 т. по ціні 3115,0грн. на суму 408812,60 грн.

Враховуючи викладене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі встановила по операції придбання та продажу олії соняшникової заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 4 квартал 2006 р. на суму 25296,51 грн. та завищення оподатковуваного прибутку за 1 квартал 2007 р. на суму 25296,51 грн.

Проте, з такими висновками суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Із змісту договору купівлі-продажу № 56/06 від 14.12.2006 р., укладеного між ТОВ ВКФ «Конвент» ЛТД та ВАТ «Белхим», вбачається, що поставка товару (олії соняшникової нерафінованої) здійснюється залізничним транспортом на умовах «DAF КОРДОН України та Республіки Беларусь, станція переходу із сторони України станція Хоробичи експорт, код станції 327203; станція переходу із сторони Республіка Беларусь станція Тереховка - експорт» код станції 150805.

Як свідчать ВМД, вантаж перетнув кордон України 02.01.2007 р., тому право власності перейшло на товар саме цієї дати, що припадає на податковий період І квартал 2007 р.

Таким чином, позивачем правомірно відображено дату збільшення валового доходу саме 02.01.2007 р. на загальну суму 434109,11 грн.

3. Витрати на просування продукції

В акті перевірки встановлено, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» (постачальник) укладало договори поставки товарів з юридичними особами (покупцями), які займаються продажем товарів через роздрібну торгівлю: ТОВ «ОСОБА_7 енд ОСОБА_7 Україна», ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «АТБ-маркет», підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна», ТОВ «Нова Холдинг».

Між тими ж сторонами укладались договори про надання послуг з мерчандайзингу, за умовами яких мерчандайзингові послуги визначаються як сукупність послуг з розміщення продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах, брендових стійках з торгівельною маркою «Хлібодар» тощо, в торгівельних мережах, місцях продажу тощо, з метою збільшення обсягів продажу такої продукції.

СДПІ по роботі з ВПП дійшло висновку, що за договорами мерчандайзингу споживачем послуги виступає сам «виконавець» (торговельні мережі), оскільки послуги з передпродажної підготовки товарів та розміщення продукції, належать на праві власності «виконавцям», а не ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1». У даному випадку послуги з мерчандайзингу направлені на збільшення обсягів продажу товарів «Виконавців», а відтак доход отримають тільки «виконавці».

З огляду на викладене, податкова інспекція вважає, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» безпідставно завищувало валові витрати на суму 123478 грн., послуг з мерчандайзингу за період з 01.01.2005 р. 31.12.2007 р.

Проте суд не погоджується із висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

У договорах поставки, які були надані позивачем до перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, визначені загальні умови поставки ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» хлібобулочної продукції власного виробництва у торгівельні мережі м. Запоріжжя. Крім того, або шляхом укладення додаткових угод (додатків) до вказаних договорів, або безпосередньо у самому змісті вказаного договору сторони погодили, що постачальник буде сплачувати торговим організаціям плату за надання маркетингових послуг: комплекс інформаційних, маркетингових та інших послуг, які включали в себе аналіз продажу продукції, виробленої позивачем, вивчення змін попиту на неї, надання цієї інформації позивачу, інформування покупців про продукцію, яка виробляється позивачем, шляхом розповсюдження інформаційних листівок та каталогів, розміщення інформації про продукцію на білбордах та обладнанні, проведення спеціальних акцій тощо.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Слід зазначити, що основною метою укладення ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» саме таких договорів,- є збільшення попиту на аналогічні товари постачальника в майбутньому. Тобто, сплачуючи торгівельним мережам міста вартість наданих ними маркетингових послуг, позивач придбаває такі послуги, з метою використати отриману від таких послуг інформацію у своїй господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що у даному випадку послуги з мерчандайзингу направлені на збільшення обсягів продажу товарів «Виконавців», а відтак доход отримають тільки «виконавці» не є цілком вірною. Так, на перший погляд здається, що від збільшення попиту на хлібобулочну продукцію ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» прибутки отримає саме торгівельна мережа. Проте доходність підприємства зростає і від збільшення обсягу виробництва. Тому, з іншого боку, підприємство також отримає дохід від вказаних операцій, шляхом збільшення виробництва саме тієї продукції, яка користується найбільшим попитом у споживачів, та завдяки проведеним рекламним та акційним заходам торгівельних мереж.

4. Витрати на ремонт

В акті перевірки зазначено, що в перевіряємому періоді ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» здійснювало поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, у т.ч. витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Ліміт таких валових витрат складав: 2004 рік 638900 грн.; 2005 рік 644509 грн.; 2006 р. 665371 грн.; 2007 рік 802642 грн. Згідно наданих до перевірки документів: відомостей по рахунках: 205 «Будівельні матеріали», 207 «Запасні частини», 202/1 «Основні та допоміжні матеріали», 209 «Інші матеріали», 221/1 «МБП», 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», актів виконаних робіт, актів на списання матеріалів, бухгалтерських довідок та інше, встановлено розбіжності з даними перевірки та даними Декларації з податку на прибуток.

На підставі цього, перевіряючи дійшли висновку, що підприємством в порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.7.1 п. 8.7ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати на суму 639400 грн., в т.ч. по періодам: півріччя 2004 р. 64600 грн.; 3 квартали 2004 р. 193000 грн., 2004 рік 102000 грн., 1 квартал 2005 р. 54900 грн., 2005 р. 400 грн., 1 квартал 2006 р. 61200 грн., півріччя 2006 р. 24200 грн., 3 квартали 2006 р. 149300 грн., 2006 р. 230300 грн., 1 квартал 2007 р. 79000 грн. та занижено валові витрати на суму 227700 грн., в т.ч. по періодам: 4 квартал 2004 р. 91000 грн., 2 квартал 2005 р. 69400 грн., 3 квартал 2005 р. 30300 грн., 2 квартал 2006 р. 37000 грн.

У письмових поясненнях від 28.09.2009 р. (вих. № 8397/10/10-013) податковий орган посилається на те, що підприємством в ході проведення перевірки не надано первинні документи по операціях, повязаних з поліпшенням основних фондів за рахунок власних виробничих запасів. Проте, вказаний висновок в акті перевірки не міститься.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення…

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, проігнорувавши вказані вимоги Порядку, фактично зробила неможливим перевірку вказаного факту порушення судом, оскільки встановивши розбіжності не здійснила їх детальний опис та не зазначила, за якими саме роботами з поліпшення основних фондів були встановлені розбіжності, які саме документи не було надано позивачем для перевірки тощо.

5. Ставки амортизації

Перевіркою встановлено, що на порушення п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 Перехідних положень ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. № 349-ІV, підприємством завищено суму амортизаційних відрахувань на 200683 грн., в т.ч. по періодам: півріччя 2004 р. 6900 грн., 3 квартали 2004 р. 13800 грн., 2004 рік 20400 грн., 1 квартал 2005 р. 8300 грн., півріччя 2005 р. 19800 грн., 3 квартали 2005 р. 37100 грн., 2005 р. 56500 грн., 1 квартал 2006 р. 24375 грн., півріччя 2006 р. 47960 грн., 3 квартали 2006 р. 70366 грн., 2006 р. 93206 грн., 1 квартал 2007 р. 30577 грн.

Встановлено, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» застосовує норм амортизації до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного(податкового) періоду в розмірі: група 1 1,25 та 2 %; група 2 6,25 % та 10 %; група 3 3,75 % та 6 %, група 4 15 %. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у звязку з придбанням, спорудження та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 р., здійснюються за нормами амортизації, що діяли до січня 2004 р. Разом з цим, в ході перевірки зясовано, що підприємством були застосовані ставки: група 1 2%, група 2 10%, група 3 6% на придбані основні фонди після 1 січня 2004 р., але які не підпадають до категорії «нових» основних фондів груп 1, 2 і 3.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. № 1344 (далі - Закон № 1344) і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957 (надалі - Закон № 1957) встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено.

Пунктом 45 ст. 80 Закону № 1344 у 2004 році зупинено дію нових норм амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2, 3, які мали застосуватися з 01.01.2004 р. відповідно до пункту 15 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. № 349.

Згідно з пунктом 45 ст. 80 Закону № 1344 у 2004 році нові норми амортизації поширюються лише на: амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.2004 р. у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися; витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004 р.

Водночас пунктом 1 Перехідних положень Закону № 1957, зокрема, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 р. у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01.01.2004 р.

Таким чином, якщо у зв'язку з придбанням або спорудженням основних фондів (якщо такі об'єкти основних фондів були новими, тобто не експлуатувалися станом на 01.01.2004 р.) витрати фактично понесено (нараховано) платником податку після 01.01.2004 р., щодо таких витрат застосовуються норми, зазначені у підпункті 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону.

Отже, позивач правомірно застосував ставки амортизації на придбані після 01.01.2004 р. основні фонди, які для підприємства є новими.

З цих підстав, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що «новими» є новостворені основні фонди, оскільки законодавство не містить такої вимоги, а таке трактування податковим органом положень вказаної норми, звужує сферу її застосування.

ІІ Податкове повідомлення-рішення № 0000550804/0 від 01.10.2007 р. про визначення ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 51399,00 грн., в т.ч. 34266,00 грн. за основним платежем та 17133,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями оскаржується позивачем частково в частині донарахування 49690,50 грн. податку, в тому числі 33127 грн. за основним платежем та 16563,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

1.Податковий кредит по операціям з просування продукції

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством безпідставно завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму послуг з мерчандайзингу у розмірі 24696 грн. Податковий орган при цьому зазначив, що підприємство не набуває права на податковий кредит щодо сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у звязку з оплатою за надані послуги, оскільки послуги з мерчандайзингу не призначені для їх використання в господарській діяльності товариства.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи описані вище підстави правомірності віднесення до валових витрат підприємства послуг з просування продукції, суд займає аналогічну позицію щодо правомірності відображення податкового кредиту за вказаними операціями. Суд також наголошує на тому, що позивач може як самостійно так і через інших осіб здійснювати заходи щодо вивчення конюнктури ринку, заохочувати та стимулювати споживачів на придбання продукції, сприяти підвищенню попиту на продукцію власного виробництва тощо.

Крім того, відповідно до п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи те, що в акті перевірки будь-яких порушень щодо правильності оформлення податкових накладних за операціями з просування продукції не встановлено, то позивач має усі підстави для відображення податкового кредиту в сумі 24696 грн.

2.Податковий кредит сплачений у складі витрат на оренду та технічне обслуговування легкових автомобілів

Підприємством ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» було укладено договір від 31.05.2006 р. № 73 з підприємством ЗАТ «ОСОБА_8 Крок» на оренду автомобілів марок : «Ренж Ровер» - 99342 та «Мерседес Бенс» -0053611 строком на 1 календарний рік. Згідно договору оренди витрати на техобслуговування, ремонти, придбання запасних частин, витрати на паливо здійснюються за рахунок орендатора.

Протягом дії договору № 73 від 31.05.2006 р. до податкового кредиту включено податкові накладні по оренді та технічному обслуговуванню автомобілів на суму 42190,1 грн. в т.ч. ПДВ 7046,7 грн. Під час проведення перевірки встановлено, що згідно подорожніх листів у період з травня 2006 р. по березень 2007 р. вищезазначені автомобілі використовувалися за призначенням: ОСОБА_9 держ. номер НОМЕР_1 місто, район, область; Мерседес-Бенс-500 держ. номер НОМЕР_2 міста України (Ялта, Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Севастополь та інші). До перевірки не було надано наказів на відрядження, посвідчень на відрядження, авансових звітів та інших документів, які підтверджують використання вищезазначених автомобілів у господарські діяльності підприємства. За таких обставин, при отриманні послуг з оренди та утримання автомобілів, права на податковий кредит щодо сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у звязку із таким придбанням, підприємство не набуває.

З огляду на це податкова інспекція дійшла висновку про те, що підприємством порушено вимоги п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість від оренди та технічного обслуговування автомобілів, які не використовуються в господарській діяльності підприємства, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 7049 грн.

Суд не погоджується із такими висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положенням про наглядову раду ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» наглядова рада є органом товариства, який здійснює контроль за діяльністю правління та захист прав акціонерів товариства. ОСОБА_7 діяльності наглядової ради, згідно п. 2.2. Положення, є представництво інтересів та захист прав акціонерів, забезпечення ефективності їхніх інвестицій, сприяння реалізації статутних завдань товариства, розробка стратегії, спрямованої на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності товариства, здійснення контролю за діяльністю правління товариства.

До матеріалів справи позивачем надано наказ № 121 від 17.05.2006 р., яким у звязку із виробничою необхідністю, для оперативного рішення поточних питань було наказано забезпечити наглядову раду підприємства легковим автотранспортом та закріпити його наступним чином: автомобіль Ренжровер держ. номер НОМЕР_1 за ОСОБА_10 (водій ОСОБА_11І та ОСОБА_12Н.), Мерседес-Бенц 500 держ. номер НОМЕР_2 за ОСОБА_13 (водій ОСОБА_14В.).

Судом встановлено, що протоколом № 12/1 від 17.05.2006 р. загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1», ОСОБА_10 та ОСОБА_13 було обрано на посади голови та заступника голови наглядової ради відповідно.

Таким чином, оскільки, орендовані автомобілі були безпосередньо закріпленні за головою та заступником голови наглядової ради товариства для виконання ними своїх службових обовязків, то слід вважати орендовані автомобілі такими, що використовувалися у господарській діяльності підприємства. Встановлення факту використання автомобілів у господарській діяльності товариства беззаперечно тягне за собою правомірність нарахування податкового кредиту за послуги оренди та технічного обслуговування таких автомобілів.

Посилання СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на те, що підприємством не надано до перевірки накази на відрядження, посвідчення про відрядження, авансові звіти та інші документи, є безпідставними, оскільки зазначені податковим органом документи не можуть підтверджувати використання автомобілів в господарській діяльності платника податків. Використання автомобілів на підприємстві здійснювалось на підставі подорожніх листів, що є достатньою підставою вважати, що останні не використовувалися членами наглядової ради в особистих цілях.

Слід також зазначити, що в акті перевірки податкова інспекція вказавши на неправомірність включення сум ПДВ по вказаній операції не виказала сумнівів щодо правомірності відображення позивачем витрат на оренду та технічне обслуговування вказаних автомобілів у складі валових витрат за той же період.

3.Щодо заниження податку на додану вартість у сумі 415 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від придбаної магнітоли «Pioneer» та авто акустики, які не мають мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку на додану вартість у сумі 415 грн., в тому числі по періодах: листопад 2005 р. на сум 307 грн., лютий 2006 р. на суму 108 грн.

Судом встановлено, що ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» придбало у ТОВ «Кристалл Плюс» авто магнітолу «Pioneer», що підтверджується видатковою накладною № 30.11.2005 11-Б від 30.11.2005 р. та податковою накладною № 1346/М1 від 30.11.2005 р. на загальну суму 1840,00 грн. в т.ч. ПДВ 306,67 грн. Крім того, згідно податкової накладної № 18 від 11.01.2005 р. у ПП «ОСОБА_15Д.» підприємством придбало автоакустику на загальну суму 648,00 грн., в т.ч. ПДВ 108,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що автомагнітола, згідно з поясненнями позивача була встановлена на автомобілі, який має виробниче призначення та використовується в господарській діяльності позивача. При цьому обовязкова участь автомагнітоли в отриманні прибутку, як про це вказує відповідач, чинним законодавством не вимагається, достатньою підставою є те, що вона опосередковано приймає участь у господарській діяльності товариства.

Придбана позивачем автоакустика була продана, тобто підприємство фактично здійснювало торгівельну діяльність, що як зазначалося вище, дозволено статутом на принесло товариству дохід.

З огляду на викладене, висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону.

4.Завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 967 грн.

Перевіркою встановлено , що на порушення п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7, п. п. 12.2 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної платником податку ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 967 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2004 р. 967 грн. При перевірці правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» за перевіряємий період встановлено включення до складу податкового кредиту за жовтень 2004 р., квітень 2006 р. суму ПДВ з податкових накладних, в яких неналежних чином заповнено розділ І, графи 3 по податковій накладній від 30.10.2004 р. № 01035-1 постачальника ТОВ «Осознание».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно наданої та долученої до матеріалів справи податкової накладної від 30.10.2004 р. № 01035-1 постачальника ТОВ «Осознание» судом встановлено, що постачальником конкретно не зазначено номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця. Проте недотримання позивачем порядку, встановленого п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, оскільки судовому засіданні були усунені усі сумніви щодо правомірності зарахування позивачем 967 грн. до складу податкового кредиту у жовтні 2007 р.

ІІІ Податкове повідомлення-рішення № 0000590804/0 від 01.10.2007 р. про визначення ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1657,47 грн., в т.ч. 552,49 грн. за основним платежем та 1104,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, позивач оскаржує лише в частині визначення податкового зобовязання в сумі 1596,30 грн., в т.ч. за основним платежем 532,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1064,20 грн.

Перевіркою встановлено неповне утримання податку з доходів фізичних осіб за липень-грудень 2005 р., січень-жовтень 2006р. у розмірі 552,49рн. у працівників підприємства: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 невірно визначена база оподаткування , а саме не включені до складу місячного сукупного доходу за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005, січень, квітень, червень, жовтень 2006 р. виплати, що перевищують нормативні по авансовим звітам. До авансових звітів включена вартість бензину, добові під час відрядження до м. Дніпропетровськ ПП Абрекова, ПП Рубін, м. Вінниця- ПП Осадчук, м. Нова Каховка ПП Калабухова, м. Хмельницький ТОВ «7 днів», ПП Матковський, проте на посвідченні про відрядження відсутня печатка підприємства, куди відряджені працівники (сторони, що приймає).

Дійсно, п. 1.3 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 передбачено, що фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Відмітки в посвідчені про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обвязки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Системний аналіз вказаної норми свідчить про те, що ця норма прямо стосується лише сторони, що відряджає. Будь-яких вимог щодо порядку проставлення відміток у посвідченнях про відрядження у відношенні приймаючої сторони, ані вказана Інструкція, ані інше законодавство не містить.

Крім того, перевіряючими не враховано субєктні особливості приймаючої сторони фізичних осіб-підприємців. Згідно з чинним законодавством, субєкти підприємницької діяльності фізичні особи мають право здійснювати господарську діяльність без наявності печаток. Тому доводи податкової інспекції щодо обовязкової наявності у посвідченні про відрядження печатки приймаючої сторони, тим більше коли це є фізична-особа підприємець не ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкового зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів найманих працівників згідно спірних податкових повідомлень-рішень за оскаржуваними операціями, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький хлібокомбінат № 1» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі: № 0000560804/0 від 01 жовтня 2007 р., яким визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 340729 грн. скасувати в повному обсязі; № 0000550804/0 від 01 жовтня 2007 р. скасувати частково в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 49690,50 грн., в тому числі 33127 грн. за основним платежем і 16563,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000590804/0 від 01 жовтня 2007 р. скасувати частково в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1596,30 грн. в тому числі за основним платежем 532,10 грн. і 1064,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький хлібокомбінат № 1» (69032, м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1, код ЄДРПОУ 05486763) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова

Постанову складено у повному обсязі 30 жовтня 2009 р.