Постанова № 46628417, 30.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р. Справа № 804/3480/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: від позивача - від відповідача - ОСОБА_3; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Тех-центр-н" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» звернулося з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014р. за №0003162201.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, викладені у акті перевірки, не відповідають існуючим фактам (документам) та діючому податковому законодавству у зв'язку з чим збільшення позивачеві грошового зобов'язання та штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним, оскільки позивачем були надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах позивача та ТОВ «Таліс плюс». При цьому,позивач вказує на те, що при проведенні господарської операції між позивачем та ТОВ «Таліс плюс» постачання нафтопродуктів відбувалося на умовах базису поставки ЕХW-«франко-склад», за яким ніякого транспортування не існує і не може існувати, виходячи з умов самих договорів і норм міжнародних правил для інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС-2010».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» 15.10.2010р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 52, перебуває на обліку у Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується даними наведеними у ОСОБА_2 від 27.08.2014р., при цьому, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним.

У період з 13.08.2014р. по 19.08.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №506 від 12.08.2014р. відповідно до ст.79 та обставин, визначених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Таліс плюс» за результатами якої складено акт №450/221/37376526 від 27.08.2014р. за висновками якого встановлено порушення п.п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України по операціях по ланцюгу постачання у червні 2014р. від ТОВ «Таліс плюс», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8 496 859,1 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 10.09.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 12 745 288,65 грн., у тому числі за основним платежем - 8 496 859,1грн., за штрафними санкціями 4 248 429,55 грн.

Позивач оскаржує вищевказане податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідає існуючим фактам (документам) та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим застосування до позивача вказаних санкцій вважає неправомірним з огляду на те, що позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і були підставами для ведення бухгалтерського обліку та формування податкової звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, з метою встановлення фактів здійснення господарських операцій, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що між ТОВ «Таліс плюс» (постачальником) та ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» (покупцем) були укладені договори поставки нафтопродуктів №20/06-14П від 20 червня 2014р., № 31/05-4П від 31травня 2014р., №18/06-1П від 18 червня 2014р., №01/06-39П від 01червня 2014р., та додаткові угоди до вказаних вище договорів, за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти; поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору; товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХW- резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами на поставку нафтопродуктів позивачем були надані копії договорів поставки, копії додаткових угод до вказаних договорів, копії актів приймання-передачі нафтопродуктів, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на транспортування нафтопродуктів на АЗС для реалізації, копії довіреностей, копії актів приймання-передачі товару від позивача до ТОВ ВТФ «Авіас», копії платіжних доручень про проведення оплати за придбані нафтопродукти на користь ТОВ «Таліс плюс», копії договорів на зберігання та транспортування нафтопродуктів між ТОВ «Таліс плюс» та ПАТ «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ»

Як встановлено в судовому засіданні із пояснень представника позивача, транспортування бензину від ТОВ «Таліс плюс» до ТОВ «Тех-Центр-Н» не відбувалося, оскільки цей товар відповідно до наданих документів знаходився на зберіганні в резервуарах нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт»

Оцінюючи вищезазначені документи на предмет реальності здійснення господарської операції, суд приходить до висновку, що вказані вище документи не можуть підтверджувати реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Таліс плюс» з огляду на те, що позивачем суду не надано Специфікацій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Таліс плюс», у зв'язку з чим не можливо встановити факт постачання вказаного товару саме продавцем - ТОВ «Таліс плюс» за умови відсутності у позивача доказів транспортування вказаного товару та його відвантаження саме на АЗС позивача; а також не надано і доказів оформлення заявки покупцем на поставку нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «Таліс плюс», що суперечить укладеним умовам договорів; відсутні і докази, які б свідчили про знаходження саме нафтопродуктів, які належали ТОВ «Таліс плюс», у резервуарах ПАТ «Дніпронафтопродукт» на момент їх придбання позивачем, виходячи з того, що згідно до п.5.4 р.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496 ( далі - Інструкція) та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 зареєстрованим в Мінюсті 20.02.1998р. за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования», з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (незалежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт, відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20С відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно до п.6.1 р.6 зазначеної Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Суду не надано журналу за формою №7-ПН (додаток 6).

Пунктом 7.5 Інструкції встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках: з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому, третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007р. №271/121 затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за №762/14029 ( далі - Інструкція №271/121).

Підпунктом 6.1.4 Інструкції №271/121 визначено, що перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно вчинити ряд дій, зокрема, записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Згідно з п.п.6.1.18-6.1.20 вказаної Інструкції №271/121 для визначення фактичної якості нафти та/або нафтопродукту здійснюється відбирання проб у відповідності до вимог ДСТУ 4488. За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою №14-НК. Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою №14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

Відповідно до п.6.1.22 Інструкції №271/121 до акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм видно, що до приймання, транспортування та обліку нафтопродуктів встановлені додаткові вимоги до оформлення первинних бухгалтерських документів.

Між тим, судом встановлено відсутність документів, які б свідчили про знаходження в резервуарах ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродуктів, що належать ТОВ «Таліс плюс» станом на момент їх придбання позивачем та доказів отримання, обліку за якістю та реалізацію ним нафтопродуктів саме придбаних у ТОВ «Таліс плюс» у спосіб та у порядку, визначеному Інструкцією від 20.05.2008р. №281/171/578/155 та з дотриманням вимог Інструкції №271/121.

Також, представник позивача не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що нафтопродукти, транспортування яких здійснювалося на АЗС позивача з ПАТ «Дніпронафтопродукт», належали саме продавцю - ТОВ «Таліс плюс»; жодна товарно-транспортна накладна, які надані позивачем, не містить посилань на те, що транспортовані нафтопродукти з ПАТ «Дніпронафтопродукт» на АЗС позивача були придбані за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Таліс плюс».

З огляду на викладене, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів з ПАТ «Дніпронафтопродукт» не можуть бути належними і допустимими доказами транспортування нафтопродуктів на АЗС позивача, які саме були придбані позивачем у ТОВ «Таліс плюс».

При цьому, слід зазначити, що судом надавався час для підготовки і надання належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції, однак станом на 30 квітня 2015р. відповідні документи суду не були надані без поважних причин.

За приписами ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не були надані суду і докази отримання прибутку за вказаними господарськими операціями у спірний період та докази використання саме придбаного у ТОВ «Таліс плюс» бензину у власній господарській діяльності у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Таким чином, відповідачем в ході перевірки позивача доведено належними та допустимими доказами не реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Таліс плюс», виходячи з вищенаведених обставин та норм чинного законодавства України.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, виходячи з вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 487,20 грн., суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003162201 від 10.09.2014р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, б.52, код ЄДРПОУ 37376526) в доход Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено

Суддя ОСОБА_1