| про | про скасування податкового повідомлення-рішення , В С Т А Н О В
И В: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-спецсервіс»,
звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в
якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача,
Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області за №
0005441501/0 від 13.10.2008 р. При цьому позивач посилається на те, що
відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка податкових
декларацій з податку на додану вартість за березень-серпень 2008 року в розрізі
контрагентів. За результатами перевірки складено акт № 1239/15-027/34713104 від
29.09.2008 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було
винесено податкове повідомлення-рішення № 0005441501/0 від 13.10.2008 р. про
встановлення порушень п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами», у зв'язку з чим визначено податкове зобов'язання з податку
на додану вартість у загальній сумі 513530,00 грн., в тому числі: за основним
платежем -342353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 171177,00 грн.
Позивач вважає вищезазначене рішення безпідставним та необґрунтованим, оскільки
в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних
планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного
та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №
327 (далі Порядок) в описовій частині акту перевірки не вказано первинні
документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському
обліку або інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Посилання на наказ ДПА України № 266 «Про організацію взаємодії органів державної
податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та
податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» як на
єдину підставу для збільшення податкових зобов'язань підприємства є незаконним.
Також у відповідності до приписів Порядку - грубим порушення є відображення в
акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень
перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків
щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. В повідомленні-рішенні
вказано, що актом перевірки встановлено порушення п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17
Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року, що,
на думку позивача, є взагалі не зрозуміло так як даний підпункт лише встановлює
розмір штрафних санкцій та порядок їх розрахунку. Також позивачем зазначено, що
в акті перевірки ДПІ у Зміївськом районі приводить співставлення сум
податкового зобов'язання ТОВ «Техно-спецсервіс» з сумами податкового кредиту
контрагентів, що жодним законом чи нормативним документом не передбачено, крім
того, платник податків не несе будь-яку відповідальність за формування
податкового кредиту його контрагентів. Також позивач зазначив, що
взаємовідносин з ПП «Сезон плюс» взагалі не мав, а тому висновки акту перевірки
в цій частині є незрозумілими. Щодо податкових накладних, то вони виписані з
додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість» та містять порядковий номер податкової накладної; дату виписування,
назви юридичних осіб, податкові номера платників (продавця та покупця); опис
товарів та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву отримувача;
ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку
у цифровому вираженні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з
урахуванням податку. Щодо вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» позивач
зазначив, що підприємством чітко виконані всі приписи. Податкову накладну
складено у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох
примірниках. Оригінал податкової накладної надано покупцю. Податкові накладні
виписані на кожну поставку товарів. На підставі викладеного позивач вважає, що
перевірка ТОВ «Техно-спецсервіс» проведена з порушенням норм діючого
законодавства України, акт перевірки є необ'єктивним, спірне
повідомлення-рішення є незаконним та таким що підлягає скасуванню. Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі
Харківської області, надав заперечення на адміністративний позов, в якому
виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в
задоволенні позову в повному обсязі, оскільки на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про
організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні
розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану
вартість у розрізі контрагентів» відомості задекларовані підприємством у
додатках 5 перевірено на рівні ДПА України у системі автоматизованого
співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі
контрагентів. Відповідно відомостям системи автоматизованого співставлення
податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відбулося
заниження податкових зобов'язань з ПДВ по суб'єктам господарювання, перелік
яких зазначений в акті перевірки. ТОВ «Техно-спецсервіс» в порушення п.п. 7.3.1
п. 7.3 ст. 7 та п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість» за наслідками проведеної поставки товарів (послуг) на користь
вищезазначених контрагентів не проведено оподаткування податком на додану
вартість за відповідною датою виникнення обсягів таких операцій та не проведено
сплату податку на додану вартість до бюджету. Згідно наданої ТОВ
«Техно-спецсервіс» податкової звітності на підприємстві відсутні необхідні
умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних
фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів для
виконання господарських зобов'язань. Таким чином, правочини, які суперечать
моральним засадам суспільства, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка
суперечить інтересам держави і суспільства. До таких угод відносяться договори,
спрямовані на приховування прибутків від оподаткування фізичними і юридичними
особами. Отже, у результаті порушення контрагентами своїх податкових
зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди,
укладені з ТОВ «Техно-спецсервіс» мають протиправний характер. А такий
правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового
кредиту за рахунок ТОВ «Техно-спецсервіс», спрямований на незаконне заволодіння
майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким,
що порушує публічний порядок, а отже,
згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Тому господарські
зобов'язання «Техно-спецсервіс» та вказаних в акті перевірки
підприємств-контрагентів, на думку відповідача, є фіктивними правочинами, які
вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов
висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-спецсервіс» зареєстроване
Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 27.04.07 р. за
№ 14581020000004598 та взято на облік як платника податків Державною податковою
інспекцією у Зміївському районі Харківської області. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області
проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на
додану вартість за березень-серпень 2008 року в розрізі контрагентів. За результатами перевірки складено Акт №
1239/15-027/34713104 від 29.09.2008 року. На підставі зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Зміївському
районі винесене податкове повідомлення-рішення №0005441501/0 від 13.10.2008
року про встановлення порушень п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» та визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у загальній сумі 513530,00 грн., в тому числі: за основним платежем
-342353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 171177,00 грн Документальна невиїзна перевірка відповідачем проводилась 29.09.2008
року. В акті перевірки вказано, що при перевірці були використані наступні
документи: установчі документи ТОВ «Техно-спецсервіс»; декларації з податку на
додану вартість ТОВ «Техно-спецсервіс» за березень, квітень, травень, червень,
липень, серпень 2008 року з додатками 5. Також в акті перевірки ДПІ у
Зміївському районі у Харківській області зазначено, що на письмові запити №
2978/10/15-062 від 09.06.2008 р., № 3121/10/15-062 від 11.06.2008 р.,
№3461/10/15-062 від 08.07.2008 р., №3909/10/15-062 від 08.08.2008 р.,
№4518/10/15-062 від 12.09.2008 р., копії яких містяться в матеріалах справи,
підприємством було надано відповіді з неповним переліком необхідних документів,
а саме відсутній реєстр отриманих та виданих податкових накладних, не по всім
контрагентам надані податкові накладні, договори, платіжні доручення, а тому,
перевірка проводилась без дослідження вищезазначених документів. Судом встановлено,
що перевіряючі під час проведення перевірки не зверталися до позивача з
запитами щодо надання додаткових документів чи пояснень від посадових осіб. Що
стосується вищезазначених запитів, суд вважає за необхідне зазначити, що запити
були надіслані позивачу не в період проведення перевірки, а тому, судом до
уваги не приймаються. Пояснень в межах якої перевірки надсилалися позивачу
вищезазначені запити відповідачем не надано. Отже, при проведенні
перевірки ДПІ у Зміївському районі у
Харківській області взагалі не досліджувалися документи, які мають фактичне
значення для формування ДПІ у Зміївському районі у Харківській області висновку
перевірки. Крім того, відповідачем не доведено факт щодо вчинення дій,
спрямованих на витребування у позивача необхідних документів для проведення
перевірки, а саме: реєстрів отриманих та виданих податкових накладних,
податкових накладних, договорів, платіжних доручень, для формування
обґрунтованого висновку перевірки. Згіно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР „ Про додаток на додану
вартість", із змінами і доповненнями (далі за текстом - Закон
ПДВ"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не
вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)
відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари
(послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за
ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом
такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів
(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника
податку; - придбання (будівництва, спорудження)
основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних
матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у
тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або
поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності
платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи
такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в
оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник
податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.7.5. Закону України «Про
податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з
подій: - або дата списання коштів з банківського
рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг); Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону
не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого
(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами
згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника
податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені
до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму
податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом
документами. Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України „Про ПДВ" податкова
накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на
вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ" датою
виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається
дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від
покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів
(робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при
відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує
платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для
робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку. Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон
України „Про ПДВ" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до
бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою
податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового
кредиту такого звітного податкового періоду. Позивачем були виписані накладні та
податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: податкова
накладна №761 від 08.05.2008 р., видаткова накладна № 705 від 08.05.2008 р.,
видаткова накладна від 12.05.2008 р., податкова накладна № 769 від 12.05.2008 р., видаткова накладна від
03.03.2008 р., податкова накладна № 354 від 03.03.2008 р., видаткова накладна
від 03.03.08 р., податкова накладна №334 від 03.03.2008 р., видаткова накладна
від 13.03.2008 р., податкова накладна № 413 від 13.03.2008 р., видаткова
накладна № 621 від 15.04.2008 р., податкова накладна № 621 від 15.04.2008 р.,
видаткова накладна №30/40 від 30.04.2008 р., податкова накладна 715 від
30.04.2008 р., видаткова накладна від 05.05.2008 р., податкова накладна № 849
від 26.05.2008 р., податкова накладна №356 від 03.03.2008 р., податкова
накладна № 402 від 11.03.2008 р., податкова накладна № 523 від 31.03.2008 р.,
податкова накладна № 871 від 28.05.2008 р., податкова накладна №761 від
08.05.2008 р., видаткова накладна від 08.05.2008 р., видаткова накладна
№РН-0000602 від 05.05.2008 р., податкова накладна №849 від 26.05.2008 р.,
податкова накладна №715 від 30.04.2008 р. Податкові накладні, надані позивачем,
виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про
податок на додану вартість». Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними
включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені
податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових
накладних, які надані до суду, дані відповідають додаткам 5 до податкових
декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану
вартість, що підтверджується матеріалами справи. Також, як встановлено судом, позивач
використовує електронну форму звітності і надав до суду картки рахунків з яких
вбачається, що позивач розрахувався по договорам з контрагентами, вказаними в
акті перевірки. Крім того, судом встановлено, що
позивач взаємовідносин з ПП «Сезон плюс» взагалі не мав, а тому висновки акту
перевірки в цій частині є необгрунтованими. Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно
включив до складу податкового кредиту суми ПДВ. Таким чином, висновок ДПІ у Зміївському
районі в акті перевірки щодо того, що ТОВ «Техно-спецсервіс» в порушення
п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 та п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997
р. № 168/97-ВР „Про податок на додану
вартість", із змінами та доповненнями, за наслідками
проведеної поставки товарів (послуг) на користь вищезазначених контрагентів не
проведено оподаткування податком на додану вартість за відповідною датою
виникнення обсягів таких операцій та не проведено сплату податку на додану
вартість до бюджету, не відповідає дійсності і не може бути прийнятий судом до
уваги. Також, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень
Закону України «Про ПДВ», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності
інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності
за їх дії, оскільки, відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану
вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе
платник податку. Діючим законодавством України не передбачена відповідальність
за зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів. Що стосується твердження відповідача про
те, що у результаті порушення контрагентами ТОВ „Техно-спецсервіс" своїх податкових зобов'язань, приписів
господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з
ТОВ „Техно-спецсервіс" мають
протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно
віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок ТОВ
„Техно-спецсервіс", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном
держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що
порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним,
суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його
недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається. Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для
визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено на
підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між
позивачем та його контрагентами є нікчемним. Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність
правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша
заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин). Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину). Статтею 204 ЦК України
передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не
встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано доказів про
те, що договори які були укладені між позивачем та контрагентами визнані судом
недійсними. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить
визнання договорів недійсними. Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено
учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської
компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним
повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання
рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його
виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише
на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються
після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу
України. Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочини,
які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в
акті перевірки, є правомірним та відповідають загальним вимогам, додержання
яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена
законом, а також вони не визнаний судом недійсним. Отже, такі висновки органу податкової служби, що договори є нікчемним,
не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Крім того, слід зазначити, що в повідомленні-рішенні вказано, що актом
перевірки встановлено порушення п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року, у зв'язку з чим визначено
суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем порушено п.п. 6.1 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли сума
податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до
статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків
податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування,
посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений
розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору
(обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх
наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх
несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для
оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх
наявності). Пункт 17.1.3 лише встановлює розмір штрафних санкцій та порядок їх
розрахунку і не може встановлювати порушення та бути підставою для нарахування
штрафних санкцій. Отже, відповідачем не зазначено в податковому повідомленні рішенні
підстав для нарахування податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх
наявності)., посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був
зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань. Також суд вважає за необхідне зазначити, що пояснень щодо вищезазначених
обставин представник відповідача не надав. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності
суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує
проти адміністративного позову. При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і
підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє
як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним
обставинам справи. Відповідно до ст. 94 КАС України якщо
судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних
повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові
витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо
іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова
особа). На підставі вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163,
254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд- П О С Т А Н О
В И В: Адміністративний позов Товариства з
обмеженою відповідальністю «Техно-спецсервіс» до Державної податкової інспекції
у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового
повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі. Скасувати податкове
повідомлення-рішення за № 0005441501/0 від 13.10.2008 р. Державної податкової
інспекції у Зміївському районі у Харківській області. Стягнути з Державного бюджету
України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
«Техно-спецсервіс» 3,40 грн. судового
збору. На постанову через суд першої
інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів
з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана
через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про
апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно
направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана
без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна
скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне
оскарження. Постанова суду набирає законної
сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі,
якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги
постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення
апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження
буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили. Постанова в повному обсязі
виготовлена 25.02.2009 р. Суддя Кухар М.Д.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4662602 ?
Документ № 4662602 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4662602 ?
Дата ухвалення - 25.02.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4662602 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4662602 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 4662602, Харківський окружний адміністративний суд
Судове рішення № 4662602, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 25.02.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Судове рішення № 4662602 відноситься до справи № 25734/08/2070
Це рішення відноситься до справи № 25734/08/2070. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
|
