Рішення № 46622681, 06.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/59/15 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа №638/763/14-ц Штих Т.В.

Категорія : відшкодування шкоди Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Костенко Т.М., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ЯВІР-2005»

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЯВІР-2005» про стягнення суми, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 24 липня 2013 року об 00 год. 10 хв. по вул. Римарській №3/5 в м. Харкові його автомобілю марки Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був припаркований на узбіччі, було нанесено механічні пошкодження.

Проведеними службою ДАІ розшуковими діями було встановлено, що механічні пошкодження автомобілю позивача були нанесені автомобілем Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2, належним відповідачу. Водія, який керував автомобілем та зник з місця пригоди встановити не виявилось можливим, оскільки ПП «ЯВІР-2005» ухиляється від надання інформації про те, хто саме керував автомобілем.

31 липня 2013 року на товарній біржі «РАДАР» у присутності ОСОБА_2 та представника відповідача, спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_3 було проведено авто товарознавче дослідження пошкодженого автомобіля Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до складеного спеціалістом звіту №129/2013 від 06.09.2013 року, матеріальний збиток, завданий власнику ОСОБА_2 складає 78 903,92 грн.

На підставі викладено позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПП «ЯВІР-2005» на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 78 903,92 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати, понесені ним на проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 550 грн., а також судові витрати.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на недоведеність обставин, на які посилається позивач, та необґрунтованість вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського суду м. Харкова від 18 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ПП «ЯВІР-2005» на користь позивача суму завданої майнової шкоди у розмірі 78 903,92 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., суму витрат на проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 550 грн., а також судовий збір - 894,54 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПП «ЯВІР-2005» звернулось на нього з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвали нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що судом не було встановлено факту протиправної поведінки водія , який завдав шкоду автомобілю ОСОБА_2, а також наявність його вини постановою відповідного органу (посадової особи), прийнятої за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачем не було надано належних доказів, свідків події допитано не було.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підлягають відшкодуванню витрати позивача у сумі 78903,92 грн. на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди, 550 грн. витрат на проведення товарознавчого дослідження та судовий збір у сумі 894,54 грн. і що вказані суми підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи, порушують норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення районного суду підлягає зміні.

Судом встановлено, що 24 липня 2013 року об 00 год. 10 хв. по вул. Римарській №3/5 в м. Харкові автомобілю позивача, марки Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був припаркований на узбіччі, було нанесено механічні пошкодження.

Проведеними службою ДАІ розшуковими діями було встановлено, що механічні пошкодження автомобілю позивача були спричинені автомобілем Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2, належним відповідачу. Водія, який керував автомобілем та зник з місця пригоди встановити не виявилось можливим, оскільки ПП «ЯВІР-2005» ухиляється від надання інформації про те, хто саме керував автомобілем.

21 жовтня 2013 року відділу Державтоінспекції було складено довідку, відповідно до якої встановлено, що винним у ДТП, яка сталася 24 липня 2013 року є водій автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2. Протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія ПП «Явір-2005» не складався.

31 липня 2013 року на товарній біржі «РАДАР» у присутності ОСОБА_2 та представника відповідача, спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_3 було проведено авто товарознавче дослідження пошкодженого автомобіля Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до складеного спеціалістом звіту №129/2013 від 06.09.2013 року, матеріальний збиток, завданий власнику ОСОБА_2 складає 78 903,92 грн.

Не погоджуючись з розміром стягнутої з відповідача шкоди, представником апелянта, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було заявлено клопотання щодо проведення по справі судової авто товарознавчої експертизи.

Так, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2014 року по вказаній цивільній справі було призначена судова авто товарознавча експертиза. Відповідно висновку експерта від 14.11.2014 року, матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 81574,52 грн.

Не погодившись з висновком проведеної експертизи, представником апелянта ПП « Явір-2005» було заявлено клопотання щодо проведення по справі додаткової судової авто товарознавчої експертизи, щодо встановлення залишкової вартості пошкодженого автомобіля Dodge Neon 2003 року випуску.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2015 року по справі було призначено додаткову судову авто товарознавчу експертизу.

Відповідно висновку додаткової судової авто товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 20024,81 грн. станом на 24 липня 2014 року

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач вказав, що спірний автомобіль належить йому на праві власності, до теперішнього часу не відремонтований. Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО Лавроненко Ю.П., з 12.10.2013 року позивач надав ОСОБА_5, ОСОБА_6 повноваження щодо керування та розпорядження автомобілем Dodge Neon 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. У п. 22.1 ст. 22 цього Закону встановлено правило, згідно з яким при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а у ст. 33 - зобов'язання учасника ДТП повідомити страховика про ДТП.

Відповідно до положень ст. ст. 29, 30 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним і його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки передбачено ст.1187 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснила діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що випливає з положень ч.5 ст.1187 ЦК України.

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого визначені ст.1192 ЦК України.

Відповідно до ст. 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З огляду на це, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, а тому, враховуючи норми статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування і виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка.

У разі якщо така згода відсутня, заподіяна потерпілому шкода повинна бути відшкодована страховиком у порядку, визначеному договором страхування.

Наявність згоди у вигляді заяви цієї особи та виконання нею встановленого статтею 33 Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Проте у випадку невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Судовим розглядом встановлено, що автомобіль Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності належить ПП « Явір-2005» ( а.с. 78). Згідно полісу № АВ/6400897 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність водія Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрована в СК « Універсальна».

Посилання представника ПП «Явір-2005» в апеляційній скарзі на той факт, що до участі у справі необхідно залучити страхову компанію і в межах ліміту відповідальність несе саме страхова компанія, судова колегія вважає безпідставним, оскільки транспортний засіб, якій скоїв ДТП пригоду було встановлено лише у жовтні 2013 року, тобто через 3 місяці після ДТП. Крім цього підставою для відшкодування шкоди страховою компанією, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є постанова щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Оскільки саме відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, хто саме був за кермом транспортного засобу під час ДТП. Даних про те, що відповідач повідомив страхову компанію про ДТП, матеріали справи не містять, тому судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно того, що відповідачем по справі повинен бути власник транспортного засобу, який в наступному відповідно до вимог цивільного законодавства має право стягнути вказану суму з винної особи в порядку регресу. Також судова колегія вважає правильним посилання суду першої інстанції на ст. 1172 ЦК України

Що стосується суми матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то судова колегія керуючись п.18 Постанови пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справа» приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума, встановлена експертним шляхом у розмірі 61549,71 грн.

Статтею 23 ЦК України встановлено, яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як убачається із позовної заяви ОСОБА_2, вимоги про відшкодування моральної шкоди ним обґрунтовувалися душевними стражданнями, яких він зазнав внаслідок пошкодження автомобіля, судова колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача суми спричиненої моральної шкоди у розмірі 2000 грн., вважає її достатньою та обґрунтованою, також погоджується стягнутою на користь позивача сумою 550 грн., витрат на проведення авто товарознавчого дослідження.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯВІР-2005» задовольнити частково .

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2014 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЯВІР-2005» про стягнення суми задовольнити частково..

Стягнути з Приватного підприємства «ЯВІР-2005» на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 61549,71 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: