Постанова № 46607897, 08.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

08 липня 2015 року Справа № 903/204/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. , судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Клімук Л.Р.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко", м. Ковель

на рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2015 р.

у справі № 903/204/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Твін-Друк» м. Харків

до публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко», м. Ковель

про стягнення 65581,08 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача – не з»явився

Від відповідача - не з»явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.2015р. у справі №903/204/15 (суддя Слободян П.Р.) позов приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Твін-Друк» м. Харків до публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко», м. Ковель про стягнення 65581,08 грн. задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами. (арк.справи 52-53).

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. (арк.справи 60-62)

Скаржник свої доводи обгрунтовує наступним:

Між ПАТ «Ковельмолоко» та ПАТ «Виробниче підприємство «Твін-Друк» був укладений договір постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/2014 від 04.01.2014 року. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (позивач) зобов»язувався передати у власність покупця (відповідача) товар /кришки (матеріал фольга «голчаста» д 95 мм.) а покупець прийняти та оплатити товар, кількість , наменування яких зазначаються в заявках і специфікаціях , які є невід»ємною частиною договору і оформляються для кожної поставки окремо.

Згідно видаткових накладних, товар постачався позивачем відповідно до заявок, і оплачувався ПАТ «Ковельмолоко» частково, у зв»язку з чим виникла заборгованість в розмірі 59616,54 грн.

Неможливість своєчасної оплати полягала в тому, що підприємство ПАТ «Ковельмолоко» опинилось в скрутному матеріальному становищі. Виготовлена продукція підприємства надавалась для реалізації в торгові точки з відтермінуванням, що в свою чергу привело до несвоєчасних проплат зі сторони партнерів, та виникнення значних заборгованостей перед відповідачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/204/15 від 08.05.2015р. апеляційну скаргу ПАТ «Ковельмолоко» прийнято до провадження. (арк. справи 59).

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року у зв»язку з перебуванням у відпустці судді Мельника О.В. , зайнятістю судді Савченка Г.І. у розгляді справ іншими колегіями та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім зміни головуючого судді. У справі № 903/204/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Мамченко Ю.А.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, щодо доводів викладених відповідачем в апеляційній скарзі заперечив, а також пояснив суду, що підстав для скасування рішення апеляційної інстанції відсутні.

Представники сторін у судове засідання не з»явились, а оскільки ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року та від 18.06.2015 року у справі № 903/204/15 явка представників сторін не визнавалась обов»язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Між позивачем - приватним акціонерним товариством “Виробниче підприємство “Твін - Друк”, м. Харків та відповідачем – публічним акціонерним товариством “Ковельмолоко”, м. Ковель був укладений договір постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/ 2014 від 04.01.2014р.

Відповідно до п. 1.1 договору постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/ 2014 від 04.01.2014р. постачальник зобов’язувався передавати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, найменування яких зазначаються в заявках і специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору і оформлюються для кожної поставки окремо.

Пунктом 2.1 зазначеного договору сторони домовились застосовувати до товару, що є предметом договору, звичайні ринкові ціни. Загальна вартість договору 9п.2.2) складається з сум, що вказані у накладних на виконання договору.

Згідно п. 3.3 договору постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/2014 від 04.01.2014р. позивач передавав у власність відповідачу товар/кришки (матеріал фольга “голчаста”, д=95мм)/ відповідно до заявок-додатків.

Так, на виконання умов п. 3.3 договору постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/2014 від 04.01.2014р. позивач передав у власність відповідача товар/кришки (матеріал фольга “голчаста”, д=95мм)/ згідно наступних заявок-додатків та відповідних до них видаткових накладних:

- згідно заявки №б/н від 18.07.2014р. 28.08.2014р. відповідно до видаткової накладної № 956 відповідачем був отриманий товар на суму 5974,65грн, яка було оплачено.;

- згідно заявки № б/н від 17.07.2014р. 29.08.2014р. відповідно до видаткових накладних № 969 на суму 2530,44грн., яка відповідно до платіжного доручення № 508 була оплачена повністю 09.02.2015р. та видаткової накладної №1046 від 23.09.2014р. на суму 4639,14грн., яка залишається не оплаченою;

- згідно заявки № б/н від 15.09.2014р відповідно до видаткових накладних № 1045 на суму 3655,08грн., №1079 від 30.09.2014р. на суму 6,156,00грн. та №1097 від 03.10.2014р. на суму 8864,64грн. відповідачем був отриманий товар проте останні залишаються не оплаченими;

- згідно заявки № б/н від 06.10.2014р. 29.10.2014р. відповідно до видаткової накладної на суму 3 844,08грн., яка залишається не оплаченою;

- згідно заявки № б/н від 14.10.2014р. відповідно до видаткових накладних № 1251 від 05.11.2014р. на суму 6694,38грн., №1287 від 14.11.2014р. на суму 6694,38грн., №1352 від 28.11.2014р. на суму 12 983,04грн. та №1376 від 05.12.2014р. на суму 6085,80грн. які залишаються не оплаченими.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що основна заборгованість за отриманий відповідачем товар, на момент звернення позивача до суду, становить 59 616,54грн.

Враховуючи вище викладене відповідач здійснював часткове погашення заборгованості із суттєвими порушеннями умов п.4.1 договору постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/2014 від 04.01.2014р..

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3 договору постачання №ТВИН-КОВЕЛЬ/2014 від 04.01.2014р. у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.7 - 8) відповідачу правомірно було нараховано пеню, станом на 28.02.2015р., в розмірі 3439,39грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 9 - 10) відповідачу також правомірно було нараховано 2 211,50грн. - інфляційних втрат та 314,37грн. - 3% річних.

Як встановлено судом першої інстанції з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією-попередженням №4 від 22.01.2015року, проте остання залишилася без відповіді.

З врахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає вимоги позивача обґрунтованими і таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

З врахуванням вищенаведених встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» м. Ковель на рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2015 р. у справі № 903/204/15 – залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.