Рішення № 46576812, 23.01.2014, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/824/13-ц

Провадження № 2/321/9/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про припинення правовідношення (зобов'язання) за договором поруки, за участю третьої особи ОСОБА_1, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про припинення правовідношення (зобов'язання) за договором поруки, за участю третьої особи ОСОБА_1, та ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

В позові зазначено, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2779-010/08Р. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 29343 долари США, терміном з 20 серпня 2008 року до 20 серпня 2015 року, зі сплатою 13,99 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором між АКБ «Правекс-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитом виконують не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 238335 гривень 86 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2383 гривні 36 копійок.

В зустрічному позові ОСОБА_2 зазначено, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2779-010/08Р. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 29343 долари США, терміном з 20 серпня 2008 року до 20 серпня 2015 року, зі сплатою 13,99 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року. Однак, позивач зазначає, що оскільки банк пред'явив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту ще 09 вересня 2009 року, в тому числі і до поручителя, строк виконання зобов'язання сплинув 10 жовтня 2010 року, при цьому із позовом до суду банк звернувся вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Тому позивач вважає, що в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України його порука за договором поруки припинилася. Позивач просить суд визнати припиненим правовідношення (зобов'язання) за договором поруки № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року.

В зустрічному позові ОСОБА_1 зазначено, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2779-010/08Р. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 29343 долари США, терміном з 20 серпня 2008 року до 20 серпня 2015 року, зі сплатою 13,99 % річних. Однак, позивач вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки він суперечить чинному законодавству, дії банку незаконні та неправомірні, банком порушено вимоги щодо здійснення банківської діяльності. Так, договір про відкриття поточного рахунку між банком та позивачем не укладався, банком їй були надані не кредитні кошти, як це передбачено кредитним договором, а переказ у гривні на рахунок ТОВ «Макфорд», що ставить під сумнів правомірність дій банку в частині нарахування відсотків за користування коштами та видачу кредитних коштів взагалі. Також позивач не підписувала та не погоджувала із банком перерахування валюти з позикового рахунку, тому рахунок № 2203 не може бути відкритим їй позичковим рахунком, оскільки він є внутрішньобанківським рахунком для обліку виданих кредитів в своїй фінансової та бухгалтерської звітності. Отже, позивач вважає, що оскаржуваний кредитний договір було фактично виконано банком шляхом видачі позичальником готівки в національній валюті, а тому по суті цей кредитний договір насправді є кредитним договором у гривні, проте є нікчемним, бо не укладений в письмовій формі. Позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 2779-010/08Р від 20 серпня 2010 року, укладений між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, зустрічні позови не визнає в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, оскільки вона не отримувала кредитні кошти готівкою, банк безготівково перерахував гроші на рахунок автосалону, всі квитанції підписувалися нею в кабінеті у керуючого відділенням банку, гроші їй в руки ніхто не давав. Також, зазначає, що позивачем порушено строки звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, заявлений нею зустрічний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Разом з цим вважає, що заявлений ОСОБА_2 зустрічний позов підлягає задоволенню, оскільки порука є припиненою.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, оскільки кредит було видано неправильно, він готівкою не видавався, а його порука за договором поруки є припиненою. Також, зазначає, що позивачем порушено строки звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, заявлений ним зустрічний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Разом з цим вважає, що заявлений ОСОБА_1 зустрічний позов підлягає задоволенню, оскільки кредитний договір є недійсним.

Суд, вислухавши пояснення відповідачів, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення первісного позову та про неможливість задоволення зустрічних позовів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно договору № АФ-536/06-08Б купівлі-продажу автомобіля з використанням банківського кредиту від 19 серпня 2008 року, ВАТ «Макфорд» продавець та ОСОБА_1 покупець уклали вказаний договір, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити новий автомобіль (товар) «HONDA CIVIC 5D Sport 1,8І MT», ціна за автомобіль 143560 гривень 00 копійок, кількість 1 автомобіль, загальна сума згідно договору 143560 гривень 00 копійок. Завдаток в розмірі 10050 гривень 00 копійок сплачується покупцем протягом одного дня після укладення цього договору, а залишок суми 133510 гривень 00 копійок покупець сплачує протягом трьох днів після реєстрації автомобіля в МРЕВ. Покупець зобов'язується: оплатити товар згідно умов договору; протягом трьох днів після реєстрації автомобіля в МРЕВ укласти з банком кредитором кредитний договір і договір застави товару в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, а також договір страхування за ризиками КАСКО на користь банка-кредитора; протягом трьох днів після реєстрації автомобіля в МРЕВ сплатити залишок суми в розмірі 133510 гривень 00 копійок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

20 серпня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2779-010/08Р. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 29343 долари США, терміном з 20 серпня 2008 року до 20 серпня 2015 року, зі сплатою 13,99 % річних.

При укладенні кредитного договору відповідач ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача ОСОБА_1 є повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

Згідно заяви від 20 серпня 2008 року, ОСОБА_1 звернулася до голови правління АКБ «Правекс Банк» з проханням видати суму кредиту в розмірі 29343 долари США згідно кредитного договору № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року через касу Михайлівського відділення АКБ «Правекс-Банк».

Згідно заяви на видачу готівки № 1 від 20 серпня 2008 року, ОСОБА_1 є отримувачем грошової суми в розмірі 29343 долари США, еквівалент у гривнях 142125 гривень 75 копійок, призначення платежу кредит виданий відповідно до розпорядження від 20 серпня 2008 року за договором № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року, укладеному із ОСОБА_1.

У відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 12 червня 2009 року, в установчих документах АКБ «Правекс-Банк» відбулись зміни, пов'язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування банку змінилось на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 646912 від 23 вересня 2009 року.

Відповідно до абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи АКБ «Правекс-Банк», підстав для заміни кредитора за договором не має.

Таким чином, кредитором за договором є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк».

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 в сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

Згідно квитанції № 4 від 20 серпня 2008 року про здійснення валютно-обмінної операції, була здійснена операція про купівлю іноземної валюти, у клієнта ОСОБА_1, прийняти: назва валюти USD, сума 29343, курс 4,55, до видачі: назва валюти UAH, сума 133510, 65.

Згідно квитанції № 32101\з146 від 20 серпня 2008 року, на рахунок отримувача ТОВ «Макфорд» платником ОСОБА_1 перераховані грошові кошти в сумі 133510 гривень 00 копійок, призначення платежу оплата за автомобіль.

За умовами п.п. 1.1 1.2 кредитного договору, з метою своєчасної оплати позичальником вартості автомобіля, що купується за договором № АФ-536/08-08Б купівлі-продажу автомобіля з використанням договору банківського кредиту від 19 серпня 2008 року, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.11 даного договору, банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 29343 долари США. Кредит надається позичальникові терміном з 20 серпня 2008 року до 20 серпня 2015 року зі сплатою 13,99 % річних.

Згідно п. 1.3 кредитного договору, у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 (один) відсоток річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.2 даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахуванням збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, однак не виконав їх або не виконав не в повному обсязі.

Пунктами 4.4 4.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 350 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного в п. 1.2 даного договору.

Згідно п.п. 6.1.1 6.1.2, 6.1.4, 6.1.10 кредитного договору, позичальник зобов'язується: забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих відсотків; кошти для погашення заборгованості в перше чергу направляти на сплату витрат банку, пов'язаних з виконанням зобов'язань за даним договором, в другу чергу на погашення заборгованості за процентами і неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу на погашення заборгованості за кредитом і неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість за даним договором); при настанні подій, зазначених у п.п. 9.1 9.2 даного договору, достроково погасити заборгованість за кредитом і відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф; погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пені у валюті кредиту.

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

За умовами п.п. 9.1 9.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків і передбачених цим договором неустойок, а також відшкодування збитків, заподіяних банкові внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником даного договору, а позичальник зобов'язується повернути банку суму заборгованості, що залишилася, за кредитом, сплатити належні відсотки і неустойки, а також відшкодувати заподіяні банку збитки в такому випадку: якщо позичальник порушує терміни платежів, установлені даним договором (п.п. 4.4 ,4.5). Шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Пунктами 11.1, 11.5 кредитного договору передбачено, що відсотки за користування коштами нараховуються щомісяця, виходячи з фактичної кількості днів у процентному періоді. Даний договір діє від дня його підписання і до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно повідомлення від 09 вересня 2009 року, направленого позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1, щодо питання неналежного виконання умов кредитного договору № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року, останній пропонується протягом десяти діб з моменту отримання даного листа в повному обсязі погасити заборгованість за кредитом в розмірі 219021 гривня 84 копійок (станом на 09 вересня 2009 року), в тому числі: 204595 гривень 25 копійок непогашений кредит, 13658 гривень 88 копійок несплачених відсотків, 767 гривень 71 копійок пені на суму непогашеного кредиту та несплачених відсотків. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем ОСОБА_1 18 вересня 2009 року.

Крім того, 20 серпня 2008 року, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір поруки № 2779-010/08Р між АКБ «Правекс-Банк» та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року.

Згідно п.п. 1.1 1.2 договору поруки, поручитель у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року. Поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом зобов'язання, забезпеченого порукою за даним договором та не має претензій до умов кредитного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 договору поруки, поручитель зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах ,порядку і у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у пункті 1.1 даного договору, зі змінами і доповненнями до нього.

Згідно п. 4.1 договору поруки, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20 серпня 2018 року.

Згідно повідомлення від 09 вересня 2009 року, направленого позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2, щодо питання неналежного виконання умов кредитного договору № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року, останньому пропонується протягом десяти діб з моменту отримання даного листа в повному обсязі погасити заборгованість за кредитом в розмірі 219021 гривня 84 копійок (станом на 09 вересня 2009 року), в тому числі: 204595 гривень 25 копійок непогашений кредит, 13658 гривень 88 копійок несплачених відсотків, 767 гривень 71 копійок пені на суму непогашеного кредиту та несплачених відсотків. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем ОСОБА_2 17 вересня 2009 року.

Крім того, 20 серпня 2008 року, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір застави транспортного засобу № 2779-010/08Р між АКБ «Правекс-Банк» заставодержатель та відповідачем ОСОБА_1 заставодавець, відповідно до умов якого заставодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості (основне зобов'язання), передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки «HONDA», модель «CIVIC», рік випуску 2008, колір сірий, шасі (кузов, рама, коляска) № SHHFK27608U033170, тип ТЗ легковий хетчбек, реєстраційний № НОМЕР_1.

Згідно п.п. 1.3.1 1.3.5 договору застави, заставодавець зобов'язаний повернути кредит (грошові кошти) в розмірі 29343 долари США в строк до 20 серпня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок. Заставодавець зобов'язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 13,99 % річних. Заставодавець зобов'язаний використати грошові кошти на споживчі цілі. Заставодавець зобов'язаний сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення умов кредитного договору. Інші права та обов'язки, які випливають з кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.1.4 договору застави, заставодержатель має право: у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави тощо.

Положеннями п. 3.1.1 договору застави визначено, що при порушенні заставодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені, та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов цього договору та у випадках, передбачених законом у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п. 3.2.3.8 договору застави, у разі недостатності грошових коштів, що виручені від продажу предмета застави для повного задоволення манових вимог заставодержателя, заставодавець зобов'язується погасити залишок заборгованості протягом 10 банківських днів з моменту продажу предмета застави.

Пунктом 5.3 договору застави передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку заставодавця із заставодержателем за кредитним договором.

Згідно виконавчого напису від 16 листопада 2009 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, пропонує звернути стягнення на автомобіль марки «HONDA», модель «CIVIC», рік випуску 2008, колір сірий, шасі (кузов, рама, коляска) № SHHFK27608U033170, тип ТЗ легковий хетчбек, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, пропонує задовольнити вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» у розмірі: кредит в сумі, еквівалентній 25584 доларам США, пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі, еквівалентній 66 доларам США, відсотки в сумі, еквівалентній 2383 доларам США, пеня за несвоєчасну сплату процентів в сумі, еквівалентній 180 доларам США, що становить: еквівалент 28213 доларам США.

Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області ВП № 17946087 від 12 березня 2010 року, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № ВМК № 857422, виданого 16 листопада 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 про звернення стягнення на автомобіль «HONDA CIVIC», рік випуску 2008, колір сірий, шасі № SHHFK27608U033170, тип легковий хетчбек, що належить ОСОБА_1, у рахунок погашення заборгованості у сумі 225421 гривня 87 копійок.

Згідно рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Пат «Правекс-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відмовлено. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 421/06 про оцінку транспортного засобу від 09 червня 2011 року, риночка вартість автомобіля «HONDA CIVIC 1,8 і-VTEC 5dr Sport 5 MT (FK)», реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) № SHHFK27608U033170, на дату оцінки, складає 99916 гривень 83 копійок.

Згідно акту про проведення аукціону від 13 жовтня 2011 року, торгівельна організація ПП «Нива-В.Ш.» провела 04 жовтня 2011 року прилюдні торги щодо реалізації арештованого рухомого майна: автомобіля «HONDA CIVIC», рік випуску 2008, колір сірий, шасі № SHHFK27608U033170, тип легковий хетчбек, що належить ОСОБА_1, переможцем торгу внесено за придбане майно 101000 гривень 00 копійок.

Згідно протоколу № 0811098-1 проведення аукціону з реалізації арештованого майна, розмір коштів за придбане майно, які має внести переможець аукціону до 18 жовтня 2010 року на депозитний рахунок, одержувач ВДВС Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, в сумі 88880 гривень 00 копійок, що дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом в сумі 12120 гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ.

Згідно інформації про виконавче провадження № 17946087, виконавче провадження закінчено (п. 8 ч. 1 ст. 49), виконавчий документ фактично виконано. Кошти, стягнуті згідно ВД: 225421 гривня 87 копійок, у тому числі отримані від реалізації майна боржника: 80663 гривні 64 копійок; виконавчий збір: 8066 гривень 36 копійок; витрати на проведення виконавчих дій: 150 гривень 00 копійок.

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, коштів, отриманих від реалізації заставного майна автомобіля, виявилось недостатньо для остаточного погашення суми заборгованості за кредитним договором, відповідачами залишок суми заборгованості не погашений і до теперішнього часу.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач ОСОБА_1 станом на 19 грудня 2012 року має заборгованість 29829,27 долари США, яка складається з наступного: сума в розмірі 18066,48 долари США прострочена заборгованість за кредитом; сума в розмірі 3523,00 долари США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, сума в розмірі 5905,79 долари США відсотки за користування кредитом, сума в розмірі 2334,00 долари США пеня за несвоєчасне погашення відсотків; що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19 грудня 2012 року складає 238335 гривень 86 копійок, з яких: : сума в розмірі 144351 гривня 17 копійок прострочена заборгованість за кредитом; сума в розмірі 28148 гривень 77 копійок пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, сума в розмірі 47187 гривень 26 копійок відсотки за користування кредитом, сума в розмірі 18648 гривень 66 копійок пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунками заборгованості, наданими позивачем.

При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що кредитний договір є недійсним, оскільки він суперечить чинному законодавству, дії банку незаконні та неправомірні, банком порушено вимоги щодо здійснення банківської діяльності, кредитний договір було фактично виконано банком шляхом видачі позичальником готівки в національній валюті, а тому по суті цей кредитний договір насправді є кредитним договором у гривні, оскільки такі посилання відповідача ОСОБА_1 є безпідставними та суперечать встановленим під час судового розгляду обставинам. Так, згідно заяви на видачу готівки, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 29343 долари США, що підтверджується її власним підписом. Після цього була здійснена операція з обміну валютних коштів та грошові кошти були перераховані на рахунок продавця автомобіля. Зазначені обставини також підтверджені як відповідними квитанціями, в яких мається підпис відповідача ОСОБА_1, яка в судовому засіданні не заперечувала той факт, що вона підписувала ці документи, при цьому жодних заперечень щодо такого порядку проведення розрахунків вона не заперечувала, так і умовами договору № АФ-536/06-08Б купівлі-продажу автомобіля з використанням банківського кредиту від 19 серпня 2008 року, згідно яких покупець зобов'язується сплатити залишок суми в розмірі 133510 гривень 00 копійок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Крім того, відповідно до положень п. 4 глави 3 Розділу III чинної на момент видачі кредиту «Інструкції про касові операції в банках України», видача готівки іноземної валюти здійснюється фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, тому відсутня необхідність обов'язкового відкриття позичальнику рахунку, всі дії щодо оформлення, укладення та видачі кредитного договору позивачем здійснювались відповідно до чинних на час укладення кредитного договору законодавства щодо банківської діяльності. Також в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснила, що вона була ознайомлена з кредитним договором, знала, що кредит видається в іноземній валюті, а не в гривні. Тому вбачається, що відповідач ОСОБА_1, на власний розсуд, обрала вид та спосіб кредитування, банк жодним чином не обмежував її у його праві отримати кредит в іншій валюті, але відповідач ОСОБА_1 вирішила отримати кредит у доларах США, оскільки, як вона сама пояснила в судовому засіданні, в той час саме ці умови кредитування були більш вигідними. Тобто, під час укладення кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та її волевиявлення відповідали її внутрішній волі, а правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, тому підстав для визнання кредитного договору недійсним не вбачається.

Також, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що його порука припинилася, оскільки банк пред'явив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту ще 09 вересня 2009 року, в тому числі і до поручителя, строк виконання зобов'язання сплинув 10 жовтня 2010 року, при цьому із позовом до суду банк звернувся вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а в договорі поруки зазначено строк дії договору, але не строк дії поруки. Так, зазначені посилання відповідача ОСОБА_2 по своїй суті є власними вільними трактуваннями самим відповідачем як умов договору поруки, так і норм чинного законодавства, оскільки нормами ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов'язання, що виникло з цього договору. Однак, п. 4.1 договору поруки № 2779-010/08Р від 20 серпня 2008 року передбачена його дія до 20 серпня 2018 року, а тому порука припиняється лише після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, тобто після 20 серпня 2018 року. При цьому положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, на які посилається відповідач ОСОБА_2, можуть бути застосовані лише за умови, якщо в договорі поруки строк дії не встановлено.

Так само не можуть бути прийняті до уваги й посилання відповідачів на те, що позивачем пропущено строки позовної давності в зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язань сплив 10 жовтня 2009 року, оскільки позивач на виконання положень п. 9.2. кредитного договору, достроково припинив строк користування кредитом і визначив строк повернення кредиту в повному обсязі 10 жовтня 2009 року. При цьому відповідачі посилаються на ті обставини, що п. 11.5 кредитного договору визначений термін дії кредитного договору, а не строк виконання зобов'язань. Однак, такі посилання відповідачів по своїй суті є власними вільними трактуваннями самими відповідачами як умов кредитного договору, так і норм чинного законодавства, а тому вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного цивільного законодавства, оскільки положеннями п. 9.2 кредитного договору передбачено дострокове припинення строку користування кредитом, про яке банк письмово повідомляє позичальника. При цьому з повідомлень, направлених на адресу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від 09 вересня 2009 року, останніх повідомлено про неналежне виконання умов кредитного договору та їм запропоновано погасити заборгованість за кредитом в повному обсязі. Жодних відомостей щодо дострокового припинення строку користування кредитом в повідомленні не зазначено. В зв'язку з цим вбачається, що позивач, звертаючись до відповідачів з вимогою про дострокове повернення суми кредиту, діяв відповідно до положень п. 9.1 кредитного договору. Крім того, нормами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому під належним виконанням зобов'язання розуміється виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, тощо. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Також, із системного аналізу положень ст. 631 ЦК України випливає, що строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов'язання, що виникло з цього договору, тому чинність договору не припиняється доти, доки зобов'язання не буде виконане сторонами. Тобто, вбачається, що кінцевий строк виконання зобов'язання, яке виникло із кредитного договору, встановлений в цьому ж договорі 20 серпня 2015 року, протягом всього цього строку позивач має право звернутися із вимогами щодо виконання зобов'язань за кредитним договором. Тому строк виконання зобов'язання за кредитним договором не сплинув 10 жовтня 2009 року, оскільки зобов'язання з повернення кредитних коштів не може бути визнане таким, що достроково припинилося, так як воно належним чином не виконане. При цьому положення ч. 5 ст. 261 ЦК України, на які посилаються відповідачі, можуть бути застосовані лише за умови, якщо у зобов'язанні строк виконання не визначений або визначений моментом вимоги.

Так само не можуть бути прийняті до уваги й посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що позивачем пропущено строки позовної давності в зв'язку з тим, що із позовом до суду банк звернувся вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки такі посилання є необґрунтованими і безпідставними, так як в договорі поруки передбачена його дія до 20 серпня 2018 року, а тому порука припиняється лише після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, тобто після 20 серпня 2018 року. При цьому положення ч. 5 ст. 261 ЦК України, на які посилається відповідач ОСОБА_2, можуть бути застосовані лише за умови, якщо у зобов'язанні строк виконання не визначений або визначений моментом вимоги.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги як відповідача ОСОБА_1, так і відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, ними не надано жодних доказів на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, коштів, отриманих від реалізації заставного майна, виявилось недостатньо для остаточного погашення суми заборгованості за кредитним договором, залишок суми заборгованості не погашений і до теперішнього часу, а її зобов'язання було забезпечено договором поруки, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, договору застави транспортного засобу та договору поруки, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

При цьому, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, оскільки позивач в поданій ним позовній заяві зазначає належну до стягнення з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 238335 гривень 86 копійок, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в розмірі 238335 гривень 86 копійок.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення первісного позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором споживчого кредиту в розмірі 238335 гривень 86 копійок та судового збору в розмірі 2383 гривні 36 копійок. Разом з цим суд також приходить до висновку про неможливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсним кредитного договору, та неможливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання поруки припиненою, а тому в задоволенні зустрічних позовів необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 203, 2015, 509, 525, 526, 536, 549, 553, 554, 559, 591, 598, 599, 610, 611, 629, 631, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 107, 208, 209, 212 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (р/р № 29095799980401, МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором № 2779-010/08-Р від 20 серпня 2008 року в розмірі 238335 (двісті тридцять вісім тисяч триста тридцять п'ять) гривень 86 копійок, а також судовий збір в розмірі 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) гривні 36 копійок, а всього 240719 (двісті сорок тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 22 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (р/р № 29095799980401, МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором № 2779-010/08-Р від 20 серпня 2008 року в розмірі 238335 (двісті тридцять вісім тисяч триста тридцять п'ять) гривень 86 копійок, а також судовий збір в розмірі 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) гривні 36 копійок, а всього 240719 (двісті сорок тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 22 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_1.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про припинення правовідношення (зобов'язання) за договором поруки, за участю третьої особи ОСОБА_1, відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

23.01.2014