Ухвала суду № 46564262, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/61811/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізький області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року

у справі № 2а-10779/10/0870

за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (далі - позивач, ЗДП «Радіоприлад»)

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач-1, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя)

та Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (далі - відповідач-2, УДКС України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області)

про стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗДП «Радіоприлад» звернулось у грудні 2010 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України на свою користь суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість у розмірі 2 342 383,00 гривні за березень, червень-грудень 2008 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через УДКС України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області на користь ЗДП «Радіоприлад» суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень, червень-грудень 2008 року в розмірі 1 337 871,00 гривня. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. ст. 11, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача-1 необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя на належного - Державну податкову інспекцію у Комунарському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та заміну відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області на належного - Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач надав до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя та відповідача-1 декларації з податку на додану вартість за серпень та грудень 2007 року, за лютий, травень 2008 року - березень 2009 року. Разом із деклараціями позивач подав розрахунки коригування сум податку на додану вартість, довідки щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, розрахунки суми бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Позивачем у декларації з податку на додану вартість за березень 2009 була відображена сума бюджетного відшкодування у розмірі 3 854 983,00 гривні, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за попередні податкові періоди.

Відповідачем-1 була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за серпень 2007 року, грудень 2007 року, лютий 2008 року та в період з 01.05.2008 року по 28.02.2008 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2009 року № 3627/2302/14313317, яким встановлено: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 33 330,00 гривень; завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р. 24 декларації) та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) на суму 22 922,00 гривні; завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 23 Декларацій за лютий 2009 року) на суму 411 612,00 гривень; заниження обсягу експортних операцій на загальну суму 8 178 180,00 гривень; завищено обсяг експортних операцій на загальну суму 6 699 349,00 гривень.

02.06.2009 року та 05.06.2009 року позивачем до відповідача-1 були подані уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за ті ж самі податкові періоди, згідно яких позивачем було заявлено бюджетне відшкодування за наступні періоди та у наступних сумах, а саме: за березень 2008 року - 127 045,00 гривень; за червень 2008 року - 250 000,00 гривень; за липень 2008 року - 728 838,00 гривень; за серпень 2008 року - 738 991,00 гривня; за вересень 2008 року - 165 640,00 гривень; за жовтень 2008 року - 642 948,00 гривень; за листопад 2008 року - 246 360,00 гривень; за грудень 2008 року - 306 000,00 гривень; за березень 2009 року - 60 000,00 гривень, всього на суму 3 244 366,00 гривень.

З огляду на подання уточнюючих розрахунків відповідачем-1 була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, червень-грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за лютий, травень-листопад 2008 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2009 року № 3653/2302/14313317, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 21 456,00 гривень.

Позивачем не оскаржувалось зменшення за вищезазначеним актом суми бюджетного відшкодування на 21 456,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції, чинній на час існування спірних відносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що факт подання позивачем належно оформлених документів для вирішення питання про розмір бюджетного відшкодування за вищевказаний податковий період відповідачем-1 не спростовано.

Крім того, судами зазначено, що сторонами визнано і те, що після подання позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень, червень-грудень 2008 року, наданих до податкового органу 05.06.2009 року, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень, червень-грудень 2008 року складає 3 205 800,00 гривень. Відповідачем-1 було проведено позапланову документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, червень-грудень 2008 року, у зв'язку з чим було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 21 456,00 гривень, що позивачем не оскаржувалось. Оскільки інших порушень з боку позивача відповідачем-1 встановлено не було, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем доведено право на бюджетне відшкодування за значені періоди у загальної сумі 3 184 366,00 гривень.

Також, судами зазначено, що сторонами також визнано, що із вищевказаної суми уже відшкодована сума в розмірі 820 527,00 гривень шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, 1 025 968,00 гривень відшкодовано за рахунок нарахувань по деклараціям, уточнюючим розрахункам, податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за визначений позивачем період (березень, червень-грудень 2008 року), що підлягає стяганню з бюджету становить 1 337 871,00 гривня, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлений п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01.01.2011 року цей порядок встановлений ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до наведених норм процедура бюджетного відшкодування встановлює обов'язок податкового органу подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника.

Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.1997 року № 209/72, який втратив чинність згідно з наказом ДПА України, Державного казначейства України від 21.12.2010 року № 960/495, бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. 6.1, п. 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як слідує із позиції Верховного суду України з даних питань, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

За таких обставин висновок суді попередніх інстанцій про поновлення порушених прав позивача саме шляхом стягнення сум заборгованості із Держаного бюджету відповідає вищевказаним правовим нормам.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізький області - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 2а-10779/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.К. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько