Ухвала суду № 46564035, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/30473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Начальника Головного управління Міндоходів у Миколаївській області Коломійця Володимира Васильовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій начальника Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо відмови в наданні інформації на запит від 04.06.2013 року, наданні інформації, що не відповідає дійсності, та зобов'язання надати заявникові запитувану інформацію.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року від 26 вересня 2013 року позов задовольнив частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_4 в надані запитуваної інформації.

Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Миколаївській області надати ОСОБА_4 відповідь по суті інформаційного запиту від 04.06.2013 року (вх.№2/ЗПІ від 06.06.2013).

Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Миколаївській області надати звіт про виконання судового рішення в місячний строк після набрання постановою законної сили. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року.

Головне управління Міндоходів у Миколаївській області не погодилось з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року і звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області з інформаційним запитом (запит датовано 04.06.2013, вх.№2/ЗПІ від 06.06.2013) щодо того чи проводилась перевірка (та яким підрозділом) достовірності даних вказаних в "декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан" державним службовцем ОСОБА_5 за 2009- 2010 роки, яка є працівником відповідача.

12.06.2013 року Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області відмовлено в наданні запитуваної інформації, оскільки інформація є службовою.

Предметом даного спору є незгода позивача з отриманою відповіддю, яка на думку позивача, є неправомірною.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки запитувана позивачем інформація щодо проведення перевірки декларації державного службовця, не є службовою інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, встановлено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень частини 1 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Згідно статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

На підставі викладеного суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки на запитувану позивачем інформацію не присвоєно гриф «для службового користування» і в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» проведення перевірки декларації державного службовця не є службовою інформацією.

Крім того за нормами ч.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

О.П. Стародуб