Постанова № 4656256, 12.08.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12.08.2009 р.                                                                                 № 2а - 3060/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавної побдаткової інспекції у Центральному районі

м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24, Миколаїв, 54030 доМиколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку, вул. Нікольська, 30, Миколаїв, 54000 простягнення податкового боргу в сумі 1192 грн. 21 коп., за участю представників: від позивача: Марченко О.О. довіреність № 5559/08 від 03.06.2009 р. від відповідача: Суддя О.М. довіреність № 1183 від 27.05.2009 р.          

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулася до суду з позовом до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку про стягнення податкового боргу по сплаті податку з власників транспортних засобів в сумі 1192 грн. 21 коп. та

Крім того позивач вимагає у відповідності зі ст. 117 КАС України постановити ухвалу про заборону здійснювати будь-які операції стосовно відчуження платником податків його активів.

Суд відмовив в задоволені вимоги постановити ухвалу про заборону здійснювати будь-які операції стосовно відчуження платником податків його активів, так-як відповідна вимога необґрунтована в позовній заяві, та не відповідає вимогам ст. 117 КАС України.

Відповідач позовні вимоги не визнав та надав заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, вода, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, а також, що транспортні засоби які, знаходяться в оперативному управлінні відповідача не є їх власністю, не реєструються у Державтоінспекції МВС та підлягають відомчій реєстрації.

Крім того відповідач зазначає, що Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку є неприбутковою організацією, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та кошторисами, які надані відповідачу, не передбачено витрат на сплату податку з власників транспортних засобів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та зробив посилання на ухвалу Вищого Адміністративного суду України від 31.05.2007 року по аналогічній справі № К-7853/06.

В обґрунтування своїх вимог позивач також зазначає, що відповідачем самостійно відображена сума податку до сплати у розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який був поданий до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відповідачем за підписом посадових осіб та печаткою Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку. ( а.с. 8).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд –

встановив:

Миколаївський зональний відділ Військової служби зареєстровано як юридичну особу та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридичну особу за номером 08220847 (а.с.7).

Відповідач є платником податків і зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування", відповідача зареєстровано та взято на облік як платника податків ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за № 14034927 (а.с.6)

Статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", належить військовим частинам майно, яке закріплене за ними.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, та враховуючи, що державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника цього податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві управління.

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16 07.1999 р., установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку осіб, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Таким чином, відповідач зобов’язаний сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Посилання відповідача на Закон України "Про Збройні Сили України" є необґрунтованим, позаяк з огляду на преамбулу цього Закону він визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними та не належить до законів про оподаткування.

Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" відповідач не звільнений від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), платником яких він є в силу відповідних законів про оподаткування, зокрема тих, з приводу стягнення заборгованості за якими виник спір, що є предметом судового розгляду по даній справі.

Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної правових норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації та не може бути оскарженим платником податків в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно до матеріалів справи відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, подавши податковому органу відповідні документи податкової звітності(а.с.8).

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені цією статтею строки, є податковим боргом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с.5), розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінет Міністрів України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати державного мита.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 08220847), на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1192 грн. 21 коп. (одна тисяча сто дев’яносто дві грн. 21 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                           О. А. Зіньковський