Постанова № 46552471, 08.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/3674/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

УПСЗН Деснянської районної в м. Чернігові звернулися до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до УДВС ГУЮ у Чернігівській області про скасування постанов від 02.04.2015 року щодо накладення штрафу за невиконання рішення суду у встановлений строк та щодо стягнення виконавчого збору.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 750/13071/13-а, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 15.07.2014 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 заборгованості по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 14.08.2013 по 26.12.2013 з урахуванням виплаченої допомоги з авказаний період.

08.03.2014 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження та згідно розпорядження було проведено перерахунок допомоги відповідно до рішення суду, згідно даного перерахунку до виплати ОСОБА_2 належить 2933,91 грн.

Проте, виплата коштів не здійснена боржником у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

02.04.2015 року державним виконавцем було винесено постанови про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору.

Підставою до прийняття зазначеного рішення стало невиконання судового рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якого видано виконавчий лист № 750/13071/13-а.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Таким чином, Закон чітко визначає умови притягнення боржників до відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду про зобов'язання виконати певні дії та поновлення на роботі, без дотримання яких, зазначені дії не можуть бути визнані законними.

З аналізу норм вказаного Закону вбачається, що визначальною умовою притягнення боржників до відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді накладення штрафу є вирішення питання, щодо наявності вини боржника та поважності причин невиконання вимог суду.

За ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

В своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що «…невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку, виконати судове рішення».

В свою чергу, відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 35 рішення у справі «Бурдов проти Росії»), а тому судом першої інстанції протиправно взято до уваги доводи позивача щодо неможливості виконати рішення суду в зв'язку з відсутністю коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець правильно визначив невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, та правомірно прийняв спірну постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Разом з тим, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо протиправності та необґрунтованості прийняття постанови щодо стягнення виконавчого збору, огляду на слідуюче.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження всіх можливих та необхідних заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Отже, стягнення виконавчого збору в даному випадку було передчасним, а тому постанова щодо його стягнення правомірно скасована судом першої інстанції.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення щодо накладення штрафу за невиконання боржником судового рішення, і довів правомірність винесення ним спірної постанови про накладення такого штрафу, прийнятої на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України. Обґрунтованість правомірності спірної постанови щодо стягнення виконавчого збору не була доведена апелянтом під час апеляційного розгляду справи.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо скасування постанови відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення суду та постановлення в цій частині нової про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 99, 100,101, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Десняннського районного суду Чернігівської області від 02.06.2015 року в частині задоволення позову про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Постилякової М.Б. про накладення штрафу від 02.04.2015 року ВП № 44457014 - скасувати та постановити в цій частині нову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.