Ухвала суду № 46552178, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 року

справа № П/811/3919/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі № П/811/3919/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення, прийняте Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25 липня 2014 року №0004041500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83710,38 грн., у тому числі 55806,92 грн. основного платежу та 27903,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). В обґрунтування позовних вимог зазначало про помилковість висновків податкового органу, викладених акті перевірки, щодо порушення позивачем п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2014 року в сумі 55806,92 грн. з огляду на підтвердження належним чином оформленими первинними документами реальності господарській операції між ним та його контрагентом ТОВ «Евентис». Крім того угоди, укладені між позивачем та його контрагентом недійсними у судовому порядку не визнавались, а відтак винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 19 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт того, що позивачем показники податкової звітності сформовані на підставі даних, не підтверджених первинними документами. Крім того, діяльність контрагента позивача - ТОВ «Евентис» містить ознаки фіктивності: актом від 15 травня 2014 року №1368/26-55-22-10/38489260 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентис» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року» встановлено відсутність за місцезнаходженням, відсутність інформації про наявність складських приміщень, транспорту, устаткування, трудових ресурсів, виробничого обладнання. Така діяльність, на думку апелянта, спрямована на надання податкової вигоди суб’єктам господарювання, серед яких є й позивач, з метою приховування реальних доходів.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули. Уповноваженим представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 19.04.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.51). 09 липня 2014 року Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Евентис» за березень 2014 року. За результатами перевірки складено акт №284/2200/36983753 від 11 липня 2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2014 року в сумі 55806,92 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004041500 від 25.07.2014 року, яким ТОВ «Велес-Авто» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83710,38 грн., у тому числі 55806,92 грн. основного платежу та 27903,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З доводів апелянта вбачається, що податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем задекларованого у І кварталі 2014 року податкового кредиту за березень 2014 року в загальному розмірі 55806,92 грн. на підставі накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих за господарськими операціями з ТОВ «Евентис», які, на думку податкового органу не носять реального характеру.

Серед іншого, згідно п.п.3.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто», основним видом діяльності позивача є, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (т.1, а.с.54-63). Відповідно до ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ №537004 ТОВ «Велес-Авто» надано дозвіл на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (т.1, а.с.129).

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору про надання послуг №313-14 від 28.02.2014 року ТОВ «Евентис» надано ТОВ «Велес-Авто» експедиторські послуги з доставки соняшника та жмиха соняшника за маршрутом Миронівка - Таврійськ та Ракита - Миронівка на загальну суму 334841,55 грн., у тому числі ПДВ - 55806,92 грн., що підтверджується податковими накладними №322 від 31.03.2014 р. та №323 від 31.03.2014 р. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000402 та №ОУ-0000403 від 31.03.2014 року (т.1, а.с.70-71, 74-75). Суму 55806,92 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2014 року (т.1, а.с.130-145).

Оплату вартості експедиторських послуг позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т.3, а.с.171-175).

Також, до послуг транспортного експедирування, оплаченого позивачем та наданого ТОВ «Евентис», відносилося супровід вантажу експедиторами транспортних засобів ТОВ «Велес-Авто», що підтверджується договорами оренди (т.1, а.с.79-117).

Крім того, ТОВ «Велесе-Авто» у І кварталі 2014 року надавалися послуги з перевезення вантажів замовників на підставі договорів перевезення, укладених з ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Катеринопільський елеватор», на підтвердження чого позивачем надано копії договорів перевезення (т.3, а.с.164-167), товарно-транспортних накладних, атів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, а також копії договорів оренди транспортних засобів (т.1, а.с.79-117, 165-249; т.2, а.с.1-247; т.3, а.с.1-116).

Всі первинні документи, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів, що не заперечувалось відповідачем. Крім того, витрати, понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Евентис» щодо надання експедиторських послуг безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Велес-Авто».

Між тим, апелянт також зазначає про фіктивність господарської діяльності позивача з посиланням на отримані від іншого податкового органу матеріали перевірки його контрагента - ТОВ «Евентис», якими встановлено порушення останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, належних та допустимих доказів наявності судовий рішень, зокрема вироків судів про порушення посадовими особами контрагентів позивача вимог податкового законодавства відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо реальності правочинів, укладених позивачем, а відтак і про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі № П/811/3919/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко