Ухвала суду № 46546284, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/35908/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014

у справі № 0870/11238/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний"

до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014, задоволено позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, складено акт № 88/1530/31457717 від 06.08.2012, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу II розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням заперечень, відповідачем 21.08.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661500, яким визначено штрафні санкції у розмірі 104 655,20 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000841500 від 26.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 83 724,16 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2012 ТОВ «АМАКО Україна» було надано позивачу податкову накладну на товар - польовий культиватор 13 ХЬ2 37-39 (стійка лапи з двома пружинами) на загальну суму 502 344,98 грн., в т.ч. ПДВ 83 724,16 грн.

На підтвердження реальності господарської операції матеріали справи містять: контракт; акт прийому-передачі товарів; виписку з банку, яка підтверджує факт оплати позивачем за придбаний товар; товарно-транспортну накладну; акт звірки взаємних розрахунків з контрагентом за період з 01.01.2012 по 31.10.2012.

Крім того, позивачем було зроблено запит до контрагента щодо включення податкової накладної № 1705 від 13.02.2012 до єдиного реєстру податкових накладних, у листі від 14.01.2013 контрагентом позивача на підтвердження включення зазначеної податкової накладної до складу податкового зобов'язання надані позивачу: банківські виписи за 13.02.2012, що підтверджують факт оплати за товар позивачем; квитанцію, з якої вбачається, що контрагент намагався відправити повторно дану податкову накладну, але вона не була прийнята у зв'язку з наявністю помилки (документ вже зареєстровано в системі); додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, в якому зазначено, що податкова накладна була включена контрагентом в податкові зобов'язання за лютий 2012 року та відображена в декларації з податку на додану вартість.

Згідно із п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що позивач не звертався із такою заявою, оскільки контрагент не відмовлявся надати податкову накладну, а заповнена вона була належним чином і сумнівів щодо внесення її у єдиний реєстр податкових накладних не виникло.

Крім того, у відповідності із пунктом 11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 № 1246, квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Враховуючи, що податкова накладна була направлена до єдиного реєстру податкових накладних, однак, відповіді у день реєстрації не надійшло, 29.02.2012 була зроблена спроба ще раз направити податкову накладну, після чого контрагент отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ не прийнято (помилка-документ вже зареєстрований в системі), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом зазначених порушень з боку позивача.

Також, слід зазначити, що судами правомірно прийнято до уваги доводи позивача про відсутність у податкового органу підстав для застосування ст. 123 Податкового кодексу України, згідно п. 123.1 якої штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання накладаються на платника податків саме після визначення податкових зобов'язань, а в даному випадку, як свідчать матеріали справи, сума основного зобов'язання була розрахована пізніше.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.В. Приходько