Ухвала суду № 46546278, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/66298/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Приходько І.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Букуєва О.О., Чередніченко В.П.,

від відповідача 1 - Вороніна В.В.,

від відповідача 2 - Морозов П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 826/16301/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна"

до Міністерства доходів і зборів України, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ Україна» з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010, 2011, 2012, 2013 роки, за результатами якої складено акт від 27.06.2013 № 761/40-50/37-20/33546533, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту по операціях, які оподатковуються на загальних підставах та призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 7 247 770,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 17.07.2013 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000133720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 247 770,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 584 654,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів фактичної передачі товару від ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ТОВ «Фірма «Імперія», ТОВ «Шевченко-Південь-Агро», ФГ «Південна зірка», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», Приватна Агрофірма «Світоч-Агро», ТОВ «Давос», ТОВ «Ферко» та ФГ «Антар» до ТОВ «АДМ Україна», а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720 не вбачається.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АДМ Україна» та його контрагентами -ТОВ «Фірма Сервістрансмаш», ТОВ «Фірма «Імперія», ТОВ «Шевченко-Південь-Агро», ФГ «Південна зірка», ТОВ «Давос», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», Приватна Агрофірма «Світоч-Агро», ТОВ «Ферко» та ФГ «Антар» були укладені договори на придбання соняшника.

На думку податкового органу, правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами не створюють юридичних наслідків, є нереальними та на їх підставі неправомірно сформовано податкову звітність позивача.

За результатами аналізу матеріалів перевірок контрагентів-постачальників за 2012 рік встановлено, що ТОВ «АДМ Україна» має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податковими зобов'язаннями контрагентів постачальників, що здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) та яким згідно з даними перевірок регіональних ДПІ, зменшено податкові зобов'язання.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні правомірним податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет документального підтвердження факту подальшої переробки та руху саме насіння соняшника, придбаного у контрагентів, оскільки, однією з обставин для відмови позивачу у задоволенні позову є висновок судів про неможливість встановлення факту переробки саме того насіння, що було придбане у контрагентів.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.В. Приходько