Ухвала суду № 46545927, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/16089/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі №2а-2068/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак»

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області №0000122320/0/2403 від 25.02.2009; №0000132320/0/2403 від 25.02.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт №96/23-1/30028622 від 12.02.2009.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п. 1.31 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 53640,00 грн., у т.ч. за 3-1 квартал 2007 року на 696,00 грн., за 4-й квартал 2007 року на 45005,00 грн., за 1-й квартал 2008 року на 3470,00 грн., за 2-й квартал 2008 року на 3422,00 грн., за 3-й квартал 2008 року на 774,00 грн., а також пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 39436,00 грн. Інші зазначені в акті порушення позивач не оспорює.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2009:

- №0000122320/0/2403 з платежу податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 79196,00 грн., у т.ч. основний платіж 53640,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 25556,00 грн.;

- №0000132320/0/2403 з платежу податок на додану вартість на загальну суму 59154,00 грн., з яких 39436,00 грн. сума основного платежу, 19718,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно із п. п. 1.31 ст.1, п.п.4.1.6.ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел. При цьому, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2007 між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір №15 про виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобов?язався виготовити з наданої замовником давальницької сировини гофровироби, а замовник зобов?язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт. Доказів існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності, в матеріалах справи відсутні.

01.11.2007 між позивачем (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди не житлового приміщення, за яким орендар отримав в оренду цех гофрокартону зі складом готової продукції в АДРЕСА_1 строком до 30.11.2007. З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується факт включення позивачем отриманих на підставі цього договору сум орендної плати до складу валових доходів.

01.01.2008 між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) був укладений договір №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобов?язався виготовити з наданої замовником давальницької сировини гофровироби, а замовник зобов?язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт. Доказів існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності, суду не надано.

01.01.2008 між позивачем (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендар отримав в оренду цех гофрокартону зі складом готової продукції в АДРЕСА_1 строком до 29.02.2008. Доказів існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів податкового органу про використання ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2007 року та квітні 2008 року, ФОП ОСОБА_3 у березні 2008 року виробничих приміщень позивача без сплати орендної плати, то судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, належних доказів на підтвердження зазначеного не надано, доводи позивача, що відповідачем не враховано особливості технологічного циклу виготовлення гофрокартону, оскільки не всі етапи виробництва: просікання, рулювання, склеювання, зшивання, пакування тощо вимагають використання зазначеного цеху та складу, не спростовано.

Таким чином, отримання позивачем доходів, які б безпідставно не були включені до складу валових доходів, як і доказів бездоговірного і безоплатного використання контрагентами майна позивача, судом не встановлено.

Щодо включення позивачем до валових витрат 165938,00 грн. за наслідками господарської операції з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який, водночас, є учасником позивача, то судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2007 між позивачем (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, (виконавець) був укладений договір №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобовґязався виготовити з наданої замовником давальницької сировини гофровироби, а замовник зобов?язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт. Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір фактично виконнаний сторонами, що підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт. Доказів існування спору між сторонами чи невключення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності, суду не надано.

Згідно із п. 5.1,пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього закону.

Згідно із п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повґязана особа - особа, що відповідає, зокрема, таким ознакам: фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Як вбачається зі змісту п. 4.1 статуту позивача, вказана особа не підпадає під вказаний критерій, згідно редакції статуту яка зареєстрована 30.10.2006, частка ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства становить 16,675%.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку, про не підтвердження доводів податкового органу про завищення позивачем валових витрат за наслідками зазначеної господарської операції.

На знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на 17377,00 грн. за період з 01.07.2007 по 30.09.2008.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі передбаченому пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 №1344 і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 № 1957 установлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено.

Зокрема, пунктом 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 № 1957, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

П. 1 розділу II Перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 № 1957 для цілей податкового обліку платників податку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений Закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат залежно від того, чи були такі основні фонди новими.

Таким чином, платник податку на прибуток після 01.01.2004 для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких здійснено до 01.01.2004 та після 01.01.2004, іншого поділу з метою нарахування амортизації після 01.01.2004 чинне законодавство не передбачає.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно застосовано норми амортизації до витрат на придбання та поліпшення основних фондів, що здійснені ним до 01.01.2004, та відсутність у відповідача правових підстав для донарахування податкових зобов'язань в цій частині.

Не підтвердження доводів відповідача щодо проведення позивачем господарських операцій з надання в оренду виробничих потужностей ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2007 року та квітні 2008 року, ФОП ОСОБА_3 у березні 2008 року, виключає підстави для донарахування за наслідками цих операцій зобов??язань з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права при їх постановленні, та не можуть бути підставою для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун