Ухвала суду № 46545924, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/66333/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі №2а-0870/7404/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях: №6 від 10.01.2011 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року»; №223 від 19.01.2011 на суму 3436700,00 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року»; №347 від 21.01.2011 на суму 21,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за грудень 2010 року»; №944 від 27.01.2011 на суму 34,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; №1028 від 31.01.2011 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за січень 2011 року»; №2516 від 21.02.2011 на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 року».

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) позивача за період з 30.06.2010 по 21.02.2011, за результатами якої складено акт № 60/08-05/00130926 від 09.03.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.57.1 ст.57, п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року №2761 від 21.06.2010 в сумі 10544110 грн. та уточнюючих розрахунків №9002679473 на суму 888,00 грн., №9002683217 на суму 913,00 грн., поданих 19.07.2010, №9002892444 на суму 6151,00 грн., №9002892443 на суму 5552,00 грн., №9002892746 на суму 5948,00 грн., №9002893329 на суму 16335,00 грн., №9002898903 на суму 6840,00 грн., №9002892819 на суму 6147,00 грн., №9002893285 на суму 15,00 грн., №9002893330 на суму 18429,00 грн. поданих 22.07.2010 з затримкою більше 30 календарних днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплачені позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року (платіжне доручення №6 від 10.01.2011 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року», платіжне доручення №223 від 19.01.2011 на суму 3436700,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року», платіжне доручення №347 від 21.01.2011 на суму 21,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за грудень 2010 року», платіжне доручення №944 від 27.01.2011 на суму 34,00 грн. з призначенням платежу «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень», платіжне доручення №1028 від 31.01.2011 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за січень 2011 року», платіжне доручення №2516 від 21.02.2011 на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2011 року») податковий орган спрямував на погашення податкового боргу з цього податку, згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Таким чином, відповідачем змінено призначення платежів, які були самостійно визначені платником у вищезазначених платіжних дорученнях під час виконання ним обов?язку по сплаті поточних податкових зобов?язань з ПДВ за листопад 2010 року, грудень 2010 року та січень 2011 року, при цьому існування податкового боргу з ПДВ за травень 2010 року позивачем заперечується, що відповідачем не спростовано.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача на приписи підпункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки дія цих норм не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання чинності цього Кодексу.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених у справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун