Ухвала суду № 465390, 26.02.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2007 Справа № А27/245

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Прокопенко А.Є. –доповідач

суддів: Дмитренко А.К., Чимбар Л.О.

При секретарі судового засідання Врона С.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кривошеїна І.О., довіреність №250/3 від 02.01.07, представник;

від відповідача: Панченко Л.О., довіреність №254/10/10-029 від 11.01.07, начальник юридичного відділу;

Розглянувши апеляційну скаргу Новомосковської об”єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м.Новомосковськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.06р. у справі № А27/245

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім..Петровського”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Новомосковської об”єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м.Новомосковськ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006р. по справі №А27/245 (Татарчук В.О.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім..Петровського”, м.Дніпропетровськ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції №0000352301/3 від 23.08.2006р.

Оскаржуючи постанову господарського суду Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція просить її скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на не дослідження судом обставин, які мають суттєве значення для справи.

Скаржник вважає, що господарським судом не враховано, що в ході проведення перевірки Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція керувалась тільки тими документами, які були надані до перевірки, а також судом не враховано рішення Новомосковської районної ради №6-6/ХХІV від 23.01.2003р. “Про встановлення місцевих податків та зборів на території району”, рішень Орлівщанської сільської ради від 21.11.2003р. і 26.01.2005р. “Про встановлення місцевих податків та зборів на території сільської ради” запроваджено на території сільської ради сплату курортного збору до місцевого бюджету.

У запереченні на апеляційну скаргу ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім..Петровського” просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.06р. Новомосковською об’єднаною державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000352301/3, яким визначено суму податкового зобов’язання ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” з курортного збору в розмірі 4656,64грн. в тому числі: 2340,90грн. –основний платіж і 2315,74грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття спірного рішення був акт №15/232/05393056 від 08.02.2006р. „Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питання правильності обчислення і справляння місцевих, ресурсних та неподаткових платежів бази відпочинку “Сонячна” ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р.”.

Перевіркою встановлено, що згідно рішення Новомосковської районної ради №6-6/ХХІV від 23.01.2003р. “Про встановлення місцевих податків та зборів на території району”, рішень Орлівщанської сільської ради від 21.11.2003р. і 26.01.2005р. “Про встановлення місцевих податків та зборів на території сільської ради” запроваджено на території сільської ради сплату курортного збору до місцевого бюджету.

ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” розрахунки курортного збору до податкової інспекції не надавались, збір не нараховувався та не сплачувався за період з ІІ кварталу 2004р. по ІІІ квартал 2005р. за 1377 осіб на загальну суму 2340,90грн. (згідно книги реєстрації відпочиваючих).

Апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення за наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від сплати курортного збору звільняються особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку.

Як свідчать матеріали справи, до бази відпочинку позивача прибували особи саме за путівками. З урахуванням викладеної норми відпочинок працівників позивача саме за путівками виключає необхідність сплати товариством курортного збору.

В порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведені факти відсутності відповідних путівок.

Посилання скаржника про те, що господарським судом не враховано, що відповідач в ході проведення перевірки керувався тільки тими документами, які були надані до перевірки є безпідставним, оскільки дана перевірка була камеральною і проводилась виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Крім того, в акті перевірки взагалі відсутні посилання на використані документи в ході перевірки та посилання на порушення позивачем конкретних норм чинного законодавства.

Також необґрунтоване посилання Новомосковської об”єднаної державної податкової інспекції, стосовно не врахування господарським судом Рішення Новомосковської районної Ради двадцять четвертого скликання шостої сесії № 6-6\ХХІУ від 23.01.2003 року та Рішення Орлівщинської сільської ради від 21.11.2003р. та від 26.01.2005 року, оскільки дані рішення не є нормативно - правовими актами.

Поряд з цим суд дійшов помилкового висновку, що після введення дії мораторію у зв’язку з порушенням справи про банкрутство нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання податкових зобов’язань підприємством, здійснено податковою інспекцією неправомірно.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови господарського суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.06р. справі № А 27/245 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя Л.О.Чимбар

З оригіналом згідно

Помічник судді А.В.Тальян