Рішення № 46533157, 30.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/8943/2015 Головуючий в 1 інстанції - Гладун Х.А.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі: Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про стягнення грошових коштів та процентів за договором банківського рахунку,

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач в листопаді 2014 року звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача суму зарахованих коштів на поточний рахунок 35 704,00 доларів США та 1 494, 52 долари США - відсотки на позитивний залишок станом на 03.02.2015 року за договором банківського рахунку від 08.01.2014 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, використання якого можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, посилаючись на відмову відповідача щодо повернення залучених коштів, а також на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 1843, 93 долари США, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 345,49 дол. США за період з 17 жовтня 2014 року до 06 лютого 2015 року включно.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення його вимог.

Скаргу обґрунтовував тим, що суд не вірно застосував норми матеріального права, не врахував, що банк 21 жовтня 2014 року не виконав свої зобов'язання повернути грошові кошти та нараховані на цю дату відсотки, внаслідок чого позбавив позивача права розпоряджатись належними йому грошовими коштами, а тому має нести відповідальність передбачену ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Крім того, скарга містить доводи про те, що суд безпідставно не застосував п.1 ч.6 ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до якого обмеження встановлені п.1 ч.5 цієї статті не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за договорами банківського рахунку вкладників.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленим такі обставини.

08.01.2014 між сторонами був укладений Договір № 006-04564-080114 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами якого Відповідач відкрив Позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 в дол. США, на який Позивачем згідно квитанції від 08.01.2014 р. № 6497 було внесено 35704 дол. США.

17.10.2014 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про повернення йому коштів та нарахованих процентів готівкою через касу банку, однак йому відмовлено у здійсненні вказаної операції, в зв'язку з чим, ним подано заяву про зарахування належних йому коштів на інший картковий рахунок, яка станом на день звернення до суду Відповідачем не виконана.

Станом на день розгляду справи баланс його рахунку становить 37198,52 дол. США.

Відповідно до п.4.21.4.4. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», з метою забезпечення безпеки розрахунків з використанням карток, банк має право встановити спеціальні авторизаційні ліміти на використання коштів на поточному рахунку з використанням платіжної картки, а саме - регламентувати кількість операцій, суму операції за період та суму однієї операції, що здійснюється за допомогою картки в підприємствах торгівлі і послуг та/або в банкоматах та установах банків за визначений період та односторонньому порядку змінювати їх.

Постановою Правління Національного банку України № 328 від 30.05.2014 року «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» та п. 9 Постанови Правління Національного банку України № 540 від 29.08.2014 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металах з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.

Крім того, на підставі Постанови Національного банку України № 150 від 02.03.2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Таким чином, вимоги позивача про повернення депозитного вкладу будуть задовольнятися відповідно до положень ст. 27, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у передбаченому вказаним Законом порядку, тому підстав для задоволення позовних вимог суд першої інстанції не вбачав.

Проте погодитись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони зроблені без повного з'ясування обставин справи, не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем суду не були надані докази надання будь-яких відповідей на звернення позивача, щодо повернення його грошових коштів, з яким останній звернувся за довго до введення тимчасової адміністрації.

Відповідач ПАТ «Дельта Банк», порушуючи умови укладеного договору, вимоги ст. 1074 ЦК України, не повернув позивачу суму вкладених ним коштів у розмірі 35704 дол. США.

Відповідно до виписок по рахункам позивача, сума залишку грошових коштів на його рахунках станом на 03 лютого 2015 року з урахуванням нарахованих відсотків на залишок грошових коштів за умовами укладеного договору становить суму 37 198, 52 долари США. (а.с. 211)

Зі змісту письмових заперечень представника ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що станом на час розгляду справи в суді банком також не були виконані свої зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-140цс13, викладеної у постанові від 25.12.2013 року, відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, оскільки зобов'язання банком щодо повернення грошових коштів не виконані, позивач має право на отримання 3% річних за не виконання грошового зобов'язання, які позивач нарахував з моменту письмового звернення до банку за грошовими коштами жовтень 2014 року до 06 лютого 2015 року. Відмова банку у виплаті грошових коштів з поточного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що на час розгляду справи в суді, постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року ПАТ «Дельта банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Враховуючи, що позивач неодноразово в жовтні 2014 року звертався із заявами до банку про повернення коштів, тобто задовго до введення в банку тимчасової адміністрації, з позовом також звернувся до введення тимчасової адміністрації, тому положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому колегією суддів враховується, що суду не були надані докази про виплату позивачу будь-яких коштів відповідно до Закону, а також відкликання банківської ліцензії відповідача, тобто відсутні підстави для відмови в захисті порушених прав позивача з посиланням на Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

Суд також вважає, що обмеження передбачені вказаним законом щодо нарахування штрафних санкцій також не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки позивач просив стягнути 3% річних за невиконання грошового зобов'язання станом на лютий 2015 року тобто до введення тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.05.2012 року № 5 роз'яснено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Оскільки зазначене роз'яснення стосується як кредитних, так і депозитних коштів, то з відповідача слід стягнути кошти вкладу та нарахованих процентів за користування вкладом саме в іноземній валюті, адже предметом укладеного між сторонами договору банківського вкладу є сума коштів, визначена в іноземній валюті.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів банківського вкладу в сумі 35 704 доларів США та процентів, нарахованих на суму вкладу станом на 03.02.2015 року 1494,52 доларів США, а всього 37 198,52 долари США, що за курсом НБУ ( 2101,5358 за 100 Дол. США) станом на дату ухвалення судового рішення становить суму 781 740, 21 та 3% річних за період з 17 жовтня 2014 року до 06 лютого 2015 року в сумі 345 , 49 доларів США., що за курсом НБУ України в гривневому еквіваленті складає суму 7 260, 60 грн. дал за невиконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат на суму 1843,93 долари колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки предметом договору банківського рахунку є грошова сума у доларах США, тоді як офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, оскільки виплачується у порядку, визначеному ст. 533 ЦК України, тобто з урахуванням офіційного курсу НБУ.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення суми грошових коштів на банківському рахунку позивача 35 704,00 доларів США, процентів - 1494,52 долари США, а також трьох процентів річних - 345,49 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та п.22 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати необхідно віднести за рахунок держави, так як і позивач при подачі позову і відповідач( у якого введено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу) звільнені від обов'язку сплачувати судовий збір .

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року скасувати та постановити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( Код ЄДРПОУ 34047020, адреса: м. Київ 01133, вул.. Щорса, буд 36-Б) на користь ОСОБА_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 37 198, 52 долари США, що за курсом валют встановленого НБУ становить еквівалент 781740 грн. 21 коп. та 3 % річних станом на 06 лютого 2015 року в сумі 345, 49 доларів США, що еквівалентно 7260 грн. 60 коп. , а всього 789 000 грн. 81 коп. (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч грн. 81 коп.)

В частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді: