Ухвала суду № 46533062, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а

Справа 22-1814\2015р. Головуючий у 1 інстанції- П»ятничук І.В.

Доповідач- Барановська Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого- Барановської Л.В.

Суддів- Качана В.Я., Рейнарт І.М.

при секретарі Сірик Л.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за

апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 на

рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26.09.2014р. у

справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6

Олександрівни, 3-тя особа: Служба у справах дітей Святошинської

районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця

проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, 3-тя особа: Служба у

справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної

адміністрації про визначення місця проживання дітей, стягнення

аліментів, стягнення одноразової допомоги на утримання дитини.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які

з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи,

обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія-

В с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_6 і просив визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження з ним, їх батьком.

ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, стягнення одноразової допомоги на утримання дитини.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26.09.2014р. в задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов задоволений частково. Визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження з їх матір»ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження в розмірі 1\3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 13.05.2013р. та до досягнення дітьми повноліття.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_5 та відмовити в зустрічному позові, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, неповно з»ясував обставини справи.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі з 09.04.2005р. перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження.

ОСОБА_6 та неповнолітні діти зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2. Вказана квартира належить на праві власності матері ОСОБА_6 - ОСОБА_8

Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 14.06.2013р. шлюб між сторонами розірваний.

Надалі, а саме, 12.09.2013р. ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9, якому на праві власності належить 1\3 частина квартири АДРЕСА_1, а інші 2\3 частини вказаної квартири належать матері ОСОБА_9- ОСОБА_10

Відповідно до наказу № 3 від 01.06.2014р. ОСОБА_6 працює прибиральницею у ТОВ «Укргеокон» на умовах неповного робочого дня з 01.06.2014р. із заробітною платою 310 грн. на місяць; на момент звернення до суду вона працювала з квітня 2013р. в ТОВ «Берегиня» на посаді менеджера з адміністративної діяльності.

ОСОБА_5 з 01.03.2011р. працював у ТОВ «Газпром Збут Україна» на посаді головного фахівця, а також зареєстрований, як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку з сумою доходу за звітний 2012р.- 219 787 грн., з 31.01.2014р. звільнений з роботи на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 12.07.2013р. ОСОБА_5 придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов проживання встановлено, що 27.09.2013р. проведено обстеження квартири АДРЕСА_1; квартира є 4-кімнатною, з усіма зручностями, в квартирі проживають ОСОБА_9, його мати ОСОБА_10, а також ОСОБА_6 та двоє її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7. У дітей окремі кімнати, які обладнані необхідними для розвитку та повноцінного проживання дітей меблями.

Тому комісією встановлено, що умови для проживання малолітніх дітей в даній квартирі створені належним чином.

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання встановлено, що 28.09.2013р. проведено обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_2. Дана квартира є двокімнатною і в ній також створені умови для проживання дітей.

Відповідно до висновку Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації від 15.10.2013р. члени комісії рекомендували визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 разом з матір»ю ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження є інвалідом дитинства, дитиною з функціональними обмеженнями, постійно отримує медичну допомогу та проходить ряд обстежень в медичних центрах, за станом здоров»я потребує постійного догляду, періодичних занять з масажистом, тифлопедагогом.

Згідно ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо ( в тому числі в одній квартирі) про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов»язків батька і матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально - побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Посилання позивача на те, що відповідачка не має належного та достатнього доходу для утримання дітей та палить не є визначальним чинником та не дає підстав вважати, що відповідачка неналежним чином відноситься до виконання своїх батьківських обов»язків.

Відповідно до Декларації прав дитини від 20.11.1959р., прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН , а саме, Принципу 6, дитина для повного для гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, за винятком тих випадків, коли існують виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір»ю.

Позивач та його представник не надали переконливих та достовірних доказів того, що проживання дітей з матір»ю порушить інтереси самих дітей, або негативно вплине на них.

За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 належним чином виконує свої батьківські обов»язки по відношенню до дітей, забезпечує належний розвиток та догляд дітей.

Враховуючи стан здоров»я дітей, особливо дитини-інваліда ОСОБА_7, яка за станом здоров»я позбавлена можливості в повній мірі спілкуватися з іншими дітьми, дуже психоемоційно зв»язана з братом ОСОБА_4 суд прийшов до правильного висновку, що цілком в інтересах дітей буде визначення місця їх проживання з матір»ю, оскільки відповідачка здійснює всі необхідні заходи із забезпечення відповідного лікування, догляду дітей.

Відносно позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_5 в розмірі 1\2 частини з усіх видів доходу (заробітку) на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей, то суд мав підстави для часткового задоволення цих позовних вимог, а саме, в розмірі 1\3 частини. При цьому судом було встановлено, що за час проживання відповідача окремо від позивача останній в добровільному порядку проводить сплату коштів на утримання дітей, забезпечення їх харчуванням, медичною допомогою, одягом, однак має кредитні зобов»язання перед банківськими установами і стягнення аліментів в розмірі 1\2 частини з усіх видів його доходів (заробітку) негативно вплине на рівень життя ОСОБА_5 та виконання ним взятих на себе кредитних зобов»язань.

Аліменти у стягнутому судом розмірі забезпечують потреби дітей і відповідач фактично є спроможним їх виплачувати.

Суд мав підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення одноразової допомоги на лікування дочки ОСОБА_7 в розмірі 9 700 грн.

Відповідно до наданої суду документації неповнолітня ОСОБА_7 проходить періодично обстеження в медичному центрі «Добробут», однак щодо даної грошової суми ОСОБА_6 не надано доказів щодо нарахування даної суми, розрахунку по витратам та послугам по ній.

Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновки рішення суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 відхилити, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26.09.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді