Ухвала суду № 46531007, 30.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/214/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

30 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жива Нива" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області (далі - позивач) до Фермерського господарства "Жива Нива" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 883,79 .

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.03.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

18 червня 2015 року до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в режимі відео конференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-1 КАС України суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника адміністративного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Таким чином, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язкового проведення судового засідання в режимі відеоконференції за наявності клопотання сторони.

Зважаючи на викладене, а також те, що Вінницьким апеляційним адміністративним судом не визнавалась обов'язковою участь в судовому засіданні сторін, колегія суддів вважає, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2, яка працювала у відповідача, протоколом УПФ України від 22.02.2008 №1345 призначено пенсію на підставі п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII як жінці, яка працювала у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро дітей.

У відповідності до розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. №21-1 (далі - Інструкція) за відповідачем рахується заборгованість в сумі 883,79.

Вказана заборгованість склалася з недоїмки по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_2

Оскільки сума відшкодування не була сплачена відповідачем самостійно у терміни передбачені Інструкцією, і визначається як сума страхових внесків, що своєчасно не сплачені страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою), а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень 2015 року на суму 883,79 грн. відповідачем у встановлені законом строки не сплачена, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

До набрання чинності Законом №1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б" - "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, відповідно до положень якого відповідач входить до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому з 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Аналіз наведених норм свідчить, що платники, які раніше перебували на обліку, як платники фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2015 зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду суми понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цих підприємств.

За приписами пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в селянських (фермерських) та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно Закону №1058-IV, відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій Пенсійному фонду України здійснюється незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, форми власності та джерел фінансування.

Таким чином, платники здійснюють відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, вже призначених відповідно до пунктів „б"-„з" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Тобто, вищезазначені зміни стосуються і пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до пункту "ж" Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки відповідач використовував працю найманих працівників, яким було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, то відповідачем відповідно до законодавства має відшкодовуватись зазначена в розрахунку сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах

Пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пункт 6.7. вищевказаної Інструкції зазначає, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Водночас колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем в установленому законодавством порядку розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 883 грн. 79 коп., що підтверджується розрахунком позовних вимог.

Окрім цього, посилання відповідача на ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є помилковим, оскільки гр. ОСОБА_2 використала своє право на призначення пенсії згідно з пунктом "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно пункту 2 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV у контексті статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.04.2012 справа № 21-33а 12, від 29.05.2012 справа № 21-68а12, від 05.06.2012 справа № 21-167а12, від 12.06.2012 справа № 21-107а 12, від 10.07.2012 справа № 21-205а12, від 25.09.2012 справи №№ 21-293а12, 21-294а12, 21-251а12, від 02.10.2012 справа № 21-250а 12, від 16.04.2013 справа № 21- 12а13.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жива Нива" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.