Постанова № 46519209, 07.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. Справа № 805/2471/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алябєва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Словянського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Словянський міський центр зайнятості (далі Центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3 421,95 гривень.

Зазначали, що в період з 09 січня по 17 липня 2014 року відповідачу нарахована допомога по безробіттю у розмірі 3 421,95 гривень. У квітні 2015 року за результатами звірки з органами Пенсійного фонду України отримана інформація про те, що з грудня 2013 року по березень 2014 року та у червні 2014 року ОСОБА_1 працювала за угодою цивільно-правового характеру, укладеною з Горлівським представництвом ТОВ «М.С.Л.».

Посилаючись на те, що укладення такої угоди тягне втрату статусу безробітної та припинення виплати допомоги по безробіттю, просили стягнути з відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3 421,95 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через службу діловодства суду надав заяву та просив розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

04 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Центра зайнятості з проханням зареєструвати її як безробітну та призначити їй виплату допомоги по безробіттю.

Наказом Центру зайнятості від 04 жовтня 2013 року № НТ 131004 відповідачу наданий статус безробітної. Наказом Центру зайнятості від 11 жовтня 2013 року № НТ 131011 вирішено призначити допомогу по безробіттю. Цим же наказом виплату допомоги скорочено на 90 днів з 11 жовтня 2013 року по 08 січня 2014 року. Наказом Центру зайнятості від 14 січня 2014 року № НТ 140114 ОСОБА_1 з 09 січня 2014 року розпочата виплата допомоги по безробіттю. Виплата допомоги припинено з 18 липня 2014 року на підставі наказу Центру зайнятості від 07 серпня 2014 року № НТ 140807.

У вказаний період ОСОБА_1 загалом отримано 3 241,95 гривень допомоги по безробіттю.

У квітні 2014 року за результатами звірки з органами Пенсійного фонду України Центром зайнятості отримана інформація з Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. Згідно з відомостями цього реєстру з грудня 2013 року по березень 2014 року та у червні 2014 року ОСОБА_1 працювала за угодою цивільно-правового характеру, укладеною з Горлівським представництвом ТОВ «М.С.Л.» та отримувала дохід.

Згідно з протоколом № 19 від 02 червня 2015 року засідання комісії з розслідування страхових випадків та з питань обґрунтованості виплат матеріального забезпечення вирішено стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману суму допомоги по безробіттю.

Наказом Центру зайнятості від 02 червня 2015 року № 18 вирішено стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману суму допомоги по безробіттю.

04 червня 2015 року Центром зайнятості направлена ОСОБА_1 претензія № 06-19/1340 про сплату суми боргу. Претензія отримана відповідачем 06 червня 2015 року, однак суму виплаченого забезпечення не повернута.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При цьому виходить з того, що факт роботи ОСОБА_1 та отримання нею доходу у період виплати допомоги по безробіттю є беззаперечним.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1.

Згідно з пунктом 7 цього Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 8 цього ж Порядку встановлено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 44 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067) зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Пунктом 9 частини першої статті 45 Закону № 5067 передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Таким чином законодавець повязує право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття із наявності статусу безробітного, зареєстрованого у встановленому порядку. Водночас, втрата цього статусу повязується з виконанням безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Пунктом 4 частини другої статті 44 Закону № 5067 встановлено, що зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

За правилами частини третьої вказаної статті зазначеного Закону на особу, яка зареєстрована як безробітна, покладається відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.

Викладене кореспондується зі змістом підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, яким передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон № 1533), яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533 є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533 є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року № 21-20а15.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Словянського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: Донецька область, м. Словянськ, вул. Шкірятова, буд. 11) на користь Словянського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23781904, р/р 37172001004278 у ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) 3 421 (три тисячі чотириста двадцять одна) гривню 95 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Аляб'єв І.Г.