Рішення № 46509182, 09.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9971/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1246/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розгл янувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 листопада 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

третя особа: Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції,

про визнання дій незаконними, повернення безпідставно списаних коштів та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

17 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював в ході судового розгляду справи і остаточно свої вимоги мотивував тим, що за судовим наказом № 14/196-09 від 12.07.2012 відповідач 14.11.2012 р. незаконно списав з р/р 260042536692001 ФОП ОСОБА_3 кошти у розмірі 10016 грн. 70 коп., які знаходилися під арештом з 2006 року. Незважаючи на арешт коштів на зазначеному рахунку, відповідач, у порушення вимог Закону України "Про захист прав споживача", ст.ст.1066,1074 ЦК України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті безпідставно прийняв та виконав вимогу відділу ДВС Сумського міського управління юстиції і кошти в сумі 10016 грн. 70 коп., які знаходились на його рахунку № 260042536692001 списав на депозитний рахунок ВДВС Сумського міського управління юстиції. Просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" негайно зарахувати 11700 грн. на його рахунок №26004253692001 у СФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 337546, сплатити йому пеню у розмірі процентної ставки, встановленої банком за короткостроковими кредитами, за кожен день, починаючи з дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника - 4800 грн., сплатити йому проценти у розмірі 3% річних - 600 гривень, відшкодувати завдану йому моральну шкоду в сумі 17500 грн.00 коп., стягнути належні йому кошти та завдані збитки згідно розрахунку ціни позову у розмірі 34600 грн.00 коп., зобовязати ПАТ КБ «ПриватБанк» негайно переказати відповідну суму у розмірі 34600 грн.00 коп. поштовим переказом йому на його адресу в АДРЕСА_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо списання грошових коштів у розмірі 10016 грн.70 коп. з рахунку №26004253692001 ОСОБА_3 незаконними. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10016 грн.70 коп., як безпідставно списані з рахунку №26004253692001 та 600 грн. 3% річних. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243 грн.60 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Сторони не погодились з рішенням місцевого суду і оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважають, що дії банку щодо перерахування коштів з рахунку позивача на депозитний рахунок ВДВС є законними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду в тій частині, в якій йому було відмовлено у задоволенні позову і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені або невірно застосовані норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта ОСОБА_3, пояснення представника 3-ї особи, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа підприємець з 12 грудня 1996 року і 22 липня 2014 року він припинив здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.33, 247-248).

У звязку із здійсненням позивачем підприємницької діяльності ним у Сумській філії КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») було відкрито розрахунковий рахунок №26004253692001 і дана обставина визнається сторонами у справі, а також підтверджується заявою на відкриття рахунку від 1 серпня 1997 року (а.с.266).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2005 року було стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку та стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином повноліття. На підставі цього рішення місцевим судом було виписано два виконавчі листи № 2-1191 від 4 березня 2005 року.

Оскільки добровільно рішення суду не виконувалося, постановою державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ від 07 вересня 2006 року накладений арешт на кошти боржника у розмірі суми заборгованості станом на 31 березня 2006 року - 16428 грн. 28 коп. на рахунках ОСОБА_3 в Сумській філії КБ "ПриватБанку" Розпорядженням начальника Державної виконавчої служби у Ковпаківському районі м. Суми ОСОБА_6 за вих. № 18-1028 від 07 вересня 2006 року вищезазначену постанову було надіслано Сумській філії ЗАТ КБ "ПриватБанку" для виконання. Зазначені постанова та розпорядження державного виконавця були отримані Сумською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк» у вересні 2006 року, що підтверджується відтиском штампу зазначеної установи банку на копії розпорядження (а.с. 21). Факт отримання відповідачем та прийняття до виконання постанови № 18-1028/17538 від 7 вересня 2006 року підтверджується також і листом Сумської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» № 08003-09/3892 від 21.09.2006 року з якого вбачається, що постанова державного виконавця дійсно прийнята до виконання і арешти накрадено на кошти на рахунках № 26004253692001 на суму 6 грн.79 коп. та № 26055055012946 на суму 3 грн. 38 коп. Постанова обліковується на позабалансовому рахунку 9809 (а.с.131).

Вподальшому, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 березня 2007 року малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, передано для проживання з батьком - ОСОБА_3 (а.с.25).

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 16 травня 2012 року було оголошено розшук ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24).

Постановою державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 26 червня 2007 року було зупинене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1191 від 04 березня 2005 року, у звязку з оголошенням ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 16 червня 2007 року розшуку малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-23).

Вподальшому, постановою державного виконавця від 18.12.2014 року було поновлене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1191 від 04 березня 2005 року, а ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 9 січня 2015 року виконавчий лист № 2-1191 від 04.03.2005 року, виданий Зарічним районним судом м.Суми про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_7, 12.11.2003 року було визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.138, 139).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою від 19 липня 2011 року державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС Сумського МУЮ ОСОБА_9 відкрито виконавче провадження ВП № 28112928 з виконання наказу № 14/196-09, виданого 12 липня 2011 року Господарським судом Сумської області, про стягнення з боржника ФОП ОСОБА_3 заборгованості на користь КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1 « в розмірі 67729,37 грн. (а.с.26).

Під час здійснення вищезазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ ОСОБА_10 від 28.03.2012 року було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку Сумської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та належать боржнику ФОП ОСОБА_3 в межах суми 66813 грн. (а.с.27). Зазначена постанова державного виконавця із розпорядженням про її виконання 17.04.2012 року була отримана ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.59). На виконання цієї постанови відповідачем було накладено арешт на рахунок ФОП ОСОБА_3 № 26004253692001. На запит ВДВС Сумського міського управління юстиції від 28.05.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» письмово повідомив державного виконавця про те, що станом на 28.05.2012 року на рахунку ФОП ОСОБА_3 № 26004253692001 перебувають грошові кошти в сумі 10016 грн.70 коп. та на рахунку № 26055055012946 перебувають кошти в сумі 3 грн. 38 коп.(а.с.135).

13.11.2012 року на адресу Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшла платіжна вимога № 13/51 про перерахування з рахунку ФОП ОСОБА_3 на депозитний рахунок ВДВС Сумського міського управління юстиції 66813 грн. в порядку примусового виконання наказу № 14/169-09 виданого Господарським судом Сумської області про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1 67729 грн.37 коп. заборгованості (а.с.62-64). На виконання платіжної вимоги державного виконавця 14.11.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахував на зазначений в платіжній вимозі рахунок кошти в сумі 10016 грн.70 коп. (в межах наявної арештованої суми на рахунку), що підтверджується меморіальним ордером № 14-51 (а.с.61).

За розпорядженням державного виконавця О.М.Ліфер, затвердженого заступником начальника Сумського міського управління юстиції - начальником відділу державної виконавчої служби ОСОБА_11, 5 грудня 2012 року кошти, які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні наказу Господарського суду про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь КУ "Сумська міська клінічна лікарня № 1" були зараховані на користь стягувача та в рахунок сплати боржником виконавчого збору (а.с.137).

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач порушив вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року та безпідставно списав грошові кошти з рахунку позивача , а тому, на думку місцевого суду, дії відповідача є незаконними і кошти списані з рахунку відповідача в сумі 10016 грн.70 коп. підлягають поверненню йому з урахуванням 3% річних.

Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням місцевого суду, виходячи з наступного:

Норма ст.41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта передбачені ст.1073 ЦК України.

Відповідно до п.1.39 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання примусове це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Законом України «Про виконавче провадження» визначаються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення , у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом і у процесі здійснення виконавчого провадження він, зокрема, має право накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.6 ч.3 ст.11 Закону). Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права), у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п.1 ч.1 ст.31 Закону). Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений ст.52 Закону України «Про виконавче провадження». Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, і шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими ч.2 ст.57 Закону, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч.2,3 ст.57 Закону).

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що у державних виконавців перебувало на виконанні два виконавчі провадження про стягнення з боржника ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3 грошових коштів стягнутих з нього за різними рішеннями судів на користь різних стягувачів, тому державними виконавцями, відповідно до вимог передбачених Законом України «Про виконавче провадження», було окремо, в рамках здійснення окремих виконавчих проваджень, винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника, що знаходились на рахунках ОСОБА_3 в Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: постанова від 07 вересня 2006 року та постанова від 28.03.2012 року, які розпорядженнями направлені на виконання до банку та прийняті ними до виконання, що підтверджується листами відповідача (а.с.131, 135).

Колегія суддів вважає, що при отриманні постанов державних виконавців про накладення арешту на кошти боржника відповідач правомірно, у відповідності до вимог передбачених Главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затв. постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 ( далі - Інструкції від 21 січня 2004 р. N 22), вчинив дії щодо арешту коштів на рахунку клієнта банку.

Так п.10.1 Інструкції від 21 січня 2004 року № 22 передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби;

п. 10.3. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.

п. 10.8. Якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 10.6 цієї глави.

п. 10.9. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

п. 10.10. У разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. Якщо до банку надійде платіжна вимога / інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Примусове списання коштів з рахунків клієнта без його доручення на підставі рішення суду передбачене Главою 5 Інструкції від 21 січня 2004 року № 22 відповідно до якої банк зобовязаний виконати судове рішення і здійснити примусове списання коштів з рахунків платників за ініціативою стягувачів (органу державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законом, а за необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, несе відповідальність не банк, а стягувач згідно із законодавством України (п.п.5.1.-5.4 Інструкції).

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача щодо накладення арешту на кошти позивача відповідно до постанови державного виконавця від 28.03.2012 року під час дії постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника від 07.09.2006 року, оскільки ці дії вчиненні у відповідності до вимог, передбачених п.п.5.1, 5.2, 5.3, 10.1, 10.3, 10.8, 10.9, 10.10 Інструкції від 21 січня 2004 р. N 22.

Після надходження до банку платіжної вимоги № 13/51 про перерахування з рахунку ФОП ОСОБА_3 на депозитний рахунок ВДВС Сумського міського управління юстиції 66813 грн. в порядку примусового виконання наказу № 14/169-09 виданого Господарським судом Сумської області про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1 67729 грн.37 коп. заборгованості банком обґрунтовано, відповідно до вимог передбачених п.10.10. Інструкції від 21 січня 2004 року № 22, було перераховано на зазначений в платіжній вимозі рахунок кошти в сумі 10016 грн.70 коп.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо порушення відповідачем вимог п.10.9 Інструкції і перерахування коштів, що знаходились на його рахунку за платіжною вимогою за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, оскільки, як встановлено судом, на виконання судового наказу про стягнення коштів на користь КУ "Сумська клінічна лікарня № 1", постановою державного виконавця від 28.03.2012 року було накладено арешт на кошти боржника, що знаходились на рахунку у відділенні банку і саме на виконання вищезазначеного виконавчого документу і було виконано вимогу державного виконавця про перерахування зазначених коштів.

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що оскільки відповідач правомірно здійснив примусове списання коштів з рахунку клієнта ФОП ОСОБА_3 без волевиявлення останнього на підставі рішення суду та виконавчих документів, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача правових наслідків неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта передбачених ст.1073 ЦК України та пунктами 32.3.2, 32.7 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2014 року в частині визнання незаконними дій Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" щодо списання грошових коштів в розмірі 10016 грн.70 коп. з рахунку № 26004253692001 ФОП ОСОБА_3 та стягнення на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 10016 грн.70 коп та 3 % річних в сумі 600 грн., а також стягнення на користь держави судового збору в сумі 243 грн.60 коп. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -