Ухвала суду № 46508915, 07.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1128/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1341/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 21 травня 2015 року

за поданням заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 21 травня 2015 року задоволено подання заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань за виконавчим листом № 580/1128/14-ц, виданим 28 жовтня 2014 року Лебединським районним судом Сумської області.

Вказану ухвалу суду боржник оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою відмовити державному виконавцю у задоволенні подання.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що державним виконавцем не доведено факт ухиляння ОСОБА_3, як боржника, від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду, так як саме по собі невиконання ним зобовязань протягом строку, встановленого державним виконавцем, не може свідчити про ухиляння від виконання покладених на нього рішенням суду обовязків. В той же час, як стверджує боржник, він не ухиляється від виконання своїх зобовязань, оскільки жодних перепон державному виконавцю стосовно виконання рішення суду він не чинив, підтвердженням чому також є сплата ним в добровільному порядку понад 4000 грн. в якості повернення боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення стягувача ОСОБА_4 про вирішення справи по закону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області перебуває виконавчий лист № 580/1128/14-ц, виданий 28 жовтня 2014 року Лебединським районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 120000 грн. (а.с.35).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області від 05 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с.36).

Постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області від 12 листопада 2014 року та від 03 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 12000 грн., а також витрати на проведення виконавчих дій в сумі 40 грн. відповідно (а.с.37, 46).

Відповідно до наданої інформації Пенсійним фондом України та Державною податковою службою України від 14 листопада 2014 року, від 17 листопада 2014 року, від 15 січня 2015 року, від 16 січня 2015 року, від 13 березня 2015 року та від 16 березня 2015 року ОСОБА_3 доходів не отримує (а.с.38, 39, 41, 43, 44, 45, 49, 50, 51, 52).

13 січня 2015 року постанову про відкриття виконавчого провадження було вручено особисто ОСОБА_3 та попереджено про кримінальну відповідальність за ст.382 КК України за невиконання судового рішення, про що був складений відповідний акт державного виконавця (а.с.42).

Як наслідок проведення виконавчих дій від 03 лютого 2015 року на депозитний рахунок відділу ДВС були зараховані кошти боржника в сумі 1500 грн. та 1000 грн., а 30 квітня 2015 року в сумі 2500 грн., які були розподілені відповідно до ст.ст.43, 44 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.47, 48, 65).

За результатами зроблених державним виконавцем запитів до відповідних компетентних органів не було виявлено зареєстрованого на праві власності боржнику майна, про що був складений відповідний акт від 08 травня 2015 року (а.с.53, 54, 55, 56, 58, 61, 62, 63-64, 66-67, 68, 69).

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до повного виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що боржник під час здійснення виконавчого провадження сплатив невелику суму боргу у порівнянні із тим залишком, який він повинен сплатити на користь стягувача за рішенням суду, а також зазначив, що боржник, тим самим, свідомо ухиляється від виконання покладеного на нього рішенням суду обовязку погасити борг перед стягувачем.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ.

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань (п. 5).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

У п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обовязковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням.

На підставі визначених у ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» обовязків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є реальні можливості, і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У звязку із зазначеним, на думку колегії суддів, сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчими документами або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

В той же час, державний виконавець жодних доказів для підтвердження факту ухиляння боржника від виконання передбаченого у рішенні суду зобовязання на користь ОСОБА_4 не навів, як і не надав документів виконавчого провадження, які б підтверджували даний факт.

Зокрема, відсутність майна у боржника чи не встановлення наявності у нього доходів не є підтвердженням факту ухиляння боржника від виконання рішення суду.

До того ж, колегія суддів враховує обставини того, що ОСОБА_3 частково погасив борг під час примусового виконання рішення суду, що не спростовують його намірів виконати рішення суду про стягнення з нього боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по справі не встановлені обставини, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх боргових зобовязань, у звязку з чим висновок суду першої інстанції про для задоволення клопотання державного виконавця про тимчасове обмеження цього боржника у праві виїзду за межі України є передчасним.

Отже, ураховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України з порушенням норм матеріального і процесуального права, так як його висновки з приводу ухилення боржника від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості є необґрунтованими, тому ухвалу місцевого суду від 21 травня 2015 року в даній справі необхідно скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки ухвалу винесено на користь боржника, який при подачі апеляційної скарги не сплатив судовий збір в сумі 121,80 грн., як і не сплатив його на час розгляду даної справи апеляційним судом, про що його було зобовязано ухвалою апеляційного суду від 24 червня 2015 року, тому з відділу Державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд ухвали суду у вищезазначеному розмірі, тобто в сумі 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 21 травня 2015 року в даній справі скасувати.

У задоволенні подання заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України відмовити.

Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд ухвали суду в сумі 121 грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -