Ухвала суду № 465051, 22.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

22.01.07 Справа № 18/33

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) №6846/10-05 від 13.11.06р.

на постанову господарського суду Рівненської області від 24.10.2006р.

у справі №18/33

за позовом Дочірнього підприємства «Селекція»відкритого акціонерного товариства «Дубноцукор» (далі ДП «Селекція»ВАТ «Дубноцукор»), м.Дубно

до Дубенської ОДПІ, м.Дубно

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000062340/3 від 04.01.05р., №000034/17-42/2 від 25.10.04р., №000024/147-42/2 від 25.10.04р.

за участю представників

від позивача – Журов Р.В. - представник (дов. у справі);

від відповідача - Вознюк О.О. - представник (дов. у справі), Канончук О.В. - начальник державної податкової інспекції.

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.

В судовому засіданні 20.12.06р. оголошувалась перерва до 22.01.07р.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Постановою господарського суду Рівненської області від 24.10.2006р. у цій справі (суддя Гудак А.В.) задоволено позов ДП «Селекція»ВАТ «Дубноцукор» до Дубенської ОДПІ і визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000062340/3 від 04.01.05р. за платежем: податок на додану вартість, №000034/17-42/2 від 25.10.04р. та №000024/147-42/2 від 25.10.04р. за платежем: прибутковий податок з доходів громадян, отриманих не за місцем основної роботи і прирівняних до них доходів.

Постанова суду мотивована п.1.4 ст1, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), Законом України від 13.07.2000р. №1874-Ш "Про внесення зміни до Закону України "Про податок на додану вартість", приписами постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. №271 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", із змінами і доповненнями (далі Постанова №271), та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.02р. №374 "Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки останній правомірно застосовував в 2003р. спеціальний режим оподаткування по податку на додану вартість, так як сума реалізованої ним в 2002р. власної продукції становила 50,7 відсотків від обсягу реалізації такої продукції, що є достатнім для перебування не на загальній системі оподаткування в 2003 році і застосування п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР.

На підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291 та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінагрополітики України від 07.03.01р. №49, з врахуванням даних бухгалтерського обліку позивачем посівів цукрового буряка, суд вважає необґрунтованою суму донарахованого прибуткового податку з громадян та застосування штрафних санкцій.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, Дубенська ОДПІ оскаржує судове рішення, як прийняте з порушенням норм матеріального права, наполягаючи на порушенні позивачем вимог податкового законодавства, що зафіксовано актом позапланової документальної перевірки, на підставі чого прийнято по відношенню до позивача спірні податкові повідомлення-рішення.

Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

У заперечені на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта з тих же підстав, які лягли в основу його позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки №37/23/30044560 від 28.05.04р. «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Селекція»ВАТ «Дубноцукор»за період з 01.01.01р. по 31.12.03р.»зафіксовано порушення позивачем пп.3.1.1. п.З.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено нарахування податку на додану вартість за 2003 рік в сумі 531676 грн., в тому числі за січень - 308 грн., лютий - 287 грн., березень - 2457 грн., квітень - 849 грн., травень - 2550 грн., червень - 302 грн., липень - 1617 грн., серпень -(-427 грн.), вересень -(-441 грн.), жовтень - 473 грн., листопад -525598 грн., грудень - (-1897 грн.); абз.2 п.4 Постанови №271, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.02р. №488, внаслідок чого позивачу нараховано суми податку на додану вартість за 2002 рік по декларації №1 в сумі 9812 грн. та декларації №2 в сумі 904712 грн., які не перераховані на окремий рахунок позивача, тому вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення ДП «Селекція»ВАТ «Дубноцукор»п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.6 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.03р., із змінами та доповненнями (далі Закон №889-IV), в наслідок чого не утримано та не перераховано в бюджет прибутковий податок з доходів громадян в сумі 1753916,4 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Дубенська ОДПІ 25.10.04р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №000034/17-42/2, яким згідно з п.3 ст.7, ст.11-12 Декрету №13-92, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.6 ст.22 Закону №889-IV, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), п.п.5 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органам державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 03.03.98р. №93 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.98р. за №176/2616), із змінами та доповненнями (далі Положення №93), позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: прибутковий податок з доходів громадян не за місцем основної роботи і прирівняних до них доходів в сумі 45000 грн., з яких 15000 грн. –основний платіж та 30000 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- №000024/17-42/2, яким згідно з п.3 ст.7, ст.11-12 Декрету №13-92, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.6 ст.22 Закону №889-IV, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, п.п.5 п.9 Положення №93, позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: прибутковий податок з доходів громадян не за місцем основної роботи і прирівняних до них доходів в сумі 5216748 грн., з яких 1738916 грн. –основний платіж та 3477832 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Також, 04.01.05р. Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062340/3, яким згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР, абз.2 п.4 Постанови №271, позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1712038 грн., з яких 1446200 грн. –основний платіж та 265838 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

В ході перевірки перевіряючи, враховуючи дані декларацій по податку на додану вартість позивача, встановили, що сума одержана ДП «Селекція»ВАТ «Дубноцукор»від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2002 рік становила менше 50 відсотків (а саме 48,9 відсотків) загальної суми валового доходу, тому позивач не мав підстав для використання спеціального режиму обкладання податком на додану вартість в 2003 році, крім того суми податку на додану вартість по реалізованій продукції тваринного походження за 2002 рік по декларації №1 в розмірі 9812 грн. та по декларації №2 (суми податку на додану вартість по реалізованій продукції рослинного походження) в розмірі 904712 грн. не перераховувались позивачем на окремий рахунок, чим порушено, чим порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону №168/98-97.

Згідно із п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР, яку змінено Законом України від 13.07.2000р. №1874-Ш "Про внесення зміни до Закону України "Про податок на додану вартість", для сільгосптоваровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, а для новостворених підприємств - поточний звітний період, становить не менш як 50 відсотків від загальної суми валового доходу підприємства, встановлено спецрежим оподаткування. Згідно з ним щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільгоспсировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса у живій вазі, суми податку на додану вартість, належні до сплати чи відшкодування, на розрахунки з бюджетом не відносяться. Зазначені кошти залишаються у розпорядженні сільгосптоваровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до держбюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього Закону і прийнято постанову №271, яка набрала чинність 18.04.02р., абзацом 2 п.4 якої передбачено, що суми податку на додану вартість за результатами здійснення операцій з продажу товарів (робі, послуг) власного виробництва, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок. У разі неперерахування на окремий рахунок зазначених коштів або у разі їх нецільового використання, такі кошти підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Таким чином, безспірне стягнення до Державного бюджету акумульованих коштів може мати місце у випадку встановлення факту їх нецільового використання, що прямо визначено п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що постановою від 11.04.2002 р. №488 Кабінет Міністрів України встановив додаткові випадки та умови, не передбачені пунктом 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР, стягнення до Державного бюджету у безспірному порядку, а саме в доповненому реченні абзацу 2 пункту 4 Порядку №271 установлено, що не перераховані на окремий рахунок кошти також вважаються використаними не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Матеріалами перевірки не встановлено нецільового використання позивачем акумульованих коштів.

Перевіряючи ми так само не взято до уваги дату набрання чинності вказаною постановою.

Також слід відзначити, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.02р. №488, зокрема п.4, не визначає термінів перерахування коштів на окремий рахунок.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач допустив помилку при встановленні суми реалізації цукру та жому фізичним особам, вказавши суму 4682984,00 грн. без податку на додану вартість (5619580,80 грн. з податковим на додану вартість) замість суми 4519166,67 грн. без податку на додану вартість (5423000 грн. з податком на додану вартість), адже заборгованість перед фізичними особами була саме в сумі 5423000 грн., яка не заперечується податковим органом, та на цю суму була проведена зустрічна поставка цукру та жому фізичним особам.

В результаті завищення податковим органом обсягів реалізації цукру та жому фізичним особам на суму 163817,33 грн. сума реалізованої в 2002 році власної продукції становила 4767,9 тис.грн., тобто 50,7 відсотка від обсягу реалізації продукції згідно поданих відповідачу декларацій по податку на додану вартість.

Як вбачається з висновку судово-економічної (бухгалтерської) експертизи №1527 від 18.07.06р. по даній справі, який наявний в матеріалах справи, відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, у рядках декларації 1-5 вказується загальні обсяги продажу, за якими у платника податку у даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання: оподаткування за ставкою 20 відсотків, 0 відсотків, звільнені від оподаткування відповідно до ст.ст.5, 11 Закону №168/97-ВР, чи інших нормативно-правових актів та обсяги продажу, що не є об'єктом оподаткування.

Судова колегія, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, що визначення загального об'єму власної продукції на підставі аналізу спеціальних декларацій по податку на додану вартість, в яких зазначено лише реалізацію продукції, яка підлягає оподаткуванню та не відображено використання власної продукції на потреби виробництва та інші господарські цілі, не відображає повної вартості реалізованої власної продукції, вважає безпідставним донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1712038 грн. Даний висновок суду першої інстанції не спростований апелянтом.

З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що позивач укладав угоди з фізичними особами на купівлю у них посівів цукрового буряка, а останні зобов'язувались виконати агротехнічні сільськогосподарські роботи по обробітку та збиранню цукрового буряка. Оплата фізичним особам проводилась цукром та жомом із розрахунку за кожну тону зданого цукрового буряка при цукристості 16 відсотків - 70 кг цукру та 400 кг свіжого жому.

Купівля посівів цукрового буряка відповідно до вищевказаних договорів відображались позивачем по бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою Д-т 231 «Рослинництво»К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». При розрахунках з фізичними особами відображено Д-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»К-т 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення». Відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій із фізичними особами підприємство проводить відповідно до самостійно обраної форми бухгалтерського обліку, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та підтверджується висновком експертизи №1527 від 18.07.06р. у цій справі.

За результатами таких господарських операцій податковим органом донараховано ДП «Селекція»ВАТ «Дубноцукор»прибутковий податок з громадян у сумі 1753916,40 грн. за рахунок того, що при оплаті за надані послуги по вирощуванню цукрового буряка із посівів, закуплених у фізичних осіб, не нараховувався прибутковий податок у розмірі 20 відсотків від вартості отриманого цукру та жому за зданий фізичними особами цукровий буряк.

Однак, місцевим господарським судом встановлено, що оскільки вартість посівів буряка та вартість послуг по вирощуванню буряка договорами з фізичними особами не визначена, то оплата за посіви та послуги по вирощуванню цукрового буряка фізичним особам договором не передбачалась, а договором передбачалась оплата за кількість зданого цукрового буряка при встановленому відсотку цукристості буряка, який вирощений на власних ділянках.

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету №13-92 до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній i садовій ділянці продукції рослинництва i бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так i продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки; суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно.

Слід також відзначити, що перевіркою нараховано прибутковий податок не персоніфікуючи громадян.

З огляду на викладене, позивачу безпідставно донараховано 1753916,40 грн. прибуткового податку з громадян.

Таким чином, судова колегія оскаржувану постанову місцевого господарського суду, якою підставно задоволено позовні вимоги, залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Рівненської області від 24.09.2006р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г.Якімець