Рішення № 46494820, 25.06.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9753/15-ц

Провадження №2/761/4790/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Мурга О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», 3-я особа: ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до Шевченківського районного суду м.Києва звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом, в якому поставлено питання про визнання припиненою з 01.01.2012 року поруку, яка виникає на підставі Договору поруки №02-66-07/МБ від 11.05.2007 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 Також позивач просила покласти на відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.05.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк), та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) було укладено Кредитний договір №66-07/МБ з додатковими угодами №1 від 21.05.2007 р., №2 від 23.05.2007 р., №3 від 30.11.2007 р., №4 від 30.11.2007 р., відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти окремими траншами у межах непоновлюваної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 950.000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком за вищевказаним Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки №02-66-07/МБ від 11.05.2007 р.

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком за Кредитним договором №66-07/МБ, між Банком та Позичальником було укладено іпотечний договір, за умовами якого Позичальником передано в заставу нерухоме майно, яке складається з нежитлового приміщення кафе, розташованого в АДРЕСА_1.

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.04.2012 р. у справі №2-3671/11 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено: звернуто стягнення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах кредитної заборгованості ОСОБА_3 в загальній суммі 12305531,43 грн. на предмет іпотеки - нежилі приміщення кафе, які розташовані в АДРЕСА_1, що передані в іпотеку за іпотечним договором.

Посилаючись на те, що в рішенні Апеляційного суду Миколаївської області від 09.04.2012 р. у справі №2-3671/11 установлено, що письмові вимоги Банку про усунення порушень Кредитного договору на адресу Позичальника були направлені 12.05 та 01.06.2011 р., а п.6.1 Кредитного договору №66-07/МБ передбачено зобов'язання Позичальника повернути отримані кошти протягом 1 (одного) дня з моменту одержання вимоги, з урахуванням положень ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач вважає, що строк виконання основного зобов'язання настав 01.07.2011 р. Отже, у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (01.07.2011 р.) не пред'явив позивачеві (Поручителю) вимоги про погашення заборгованості, а лише 31.01.2013 р. звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості по Кредитному договору №66-07/МБ, позивач стверджував про припинення Договору поруки №02-66-07/МБ починаючи з 01.01.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та третя особа про день, час та місце судового розгляду справи були сповіщений належним чином, однак представників для участі в судовому засіданні не направили, причини неявки суду не повідомлено.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 11.05.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Позичальником ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №66-07/МБ з додатковими угодами №1 від 21.05.2007 р., №2 від 23.05.2007 р., №3 від 30.11.2007 р., №4 від 30.11.2007 р., відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти окремими траншами у межах непоновлюваної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 950.000,00 доларів США. Згідно п.2.5 Кредитного договору №66-07/МБ, остаточний строк повернення кредиту встановлено - до 10.05.2022 р.

Згідно додаткової угоди №3 від 30.11.2007 р. були внесені зміни до Кредитного договору, на підставі чого сторони погодили, що надання кредитних коштів Позичальнику буде здійснюватися в межах непоновлюваної мультивалютної кредитної лінії у розмірі 6.757.635,00 грн. Даною угодою №3 сторони також погодили, що базовою валютою за кредитним договором є Національна валюта України - гривня, валютою траншів у рамках цього кредитного договору є Національна валюта України - гривня.

Додатковим забезпеченням зобов'язань за Кредитним договором №66-07/МБ є Договір поруки №02-66-07/МБ від 11.05.2007 р., укладений між Банком та Поручителем ОСОБА_1 з додатковою угодою до договору поруки від 30.11.2007 р., чим визначено забов'язання позивача нести солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за виконання кредитних забов'язань по Кредитному договору №66-07/МБ. Пунктом 6.2 вищевказаного Договору поруки передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Також було укладено договір поруки №01 66 07/МБ від 11.05.2007 р., укладений між Банком та ОСОБА_4.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 р. у справі №522/15646/13-ц було скасовано рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15.12.2014 р. у цій справі, та прийнято нове рішення: позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 2.300.268,77 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 2.300.268,77 грн.; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 про визнання припиненою поруку за договором від 11.05.2007 р., укладеним між Банком та ОСОБА_1 - відмовлено.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 ставила перед судом питання про визнання припиненим договору поруки з підстав, передбачених ч.4 ст.559 ЦК України, посилаючись на те, що Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (01.07.2011 р.) не пред'явив позивачеві (Поручителю) вимоги про погашення заборгованості.

Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК Україна вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 р. у справі №522/15646/13-ц у справі за позовом ПАТ «Банк Фінанси і кредит» до ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підтверджується, що Банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту звернувшись до суду з даним позовом в лютому 2013 року.

Також під час розгляду справи не було встановлено, що Банк звернувся до Позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту. Натомість, в рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 09.04.2012 р. у справі №2-3671/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно встановлено, що Банк надсилав на адресу Позичальника письмові вимоги про усунення порушень умов кредитного договору від 12.05.2011 р. і 01.06.2011 р., що не є тотожними зміні строку виконання зобов'язання у зв'язку із направленням банком вимоги про дострокове повернення.

Як вбачається з умов Кредитного договору №66-07/МБ, строк виконання основного зобов'язання - 10.05.2022 р., тобто він ще не настав.

За таких обставин, оскільки в судовому засіданні встановлено, що строк виконання основного зобов'язання не настав, суд не може взяти до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 18.07.2012 року у справі №6-78цс12, так як в правовій позиції зазначено, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України. Щодо посилань позивача на ухвали колегії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2011 р., від 14.07.2011 р, від 18.09.2013 р, від 26.02.2014 р. та від 11.12.2013 р., а також роз'яснення постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5, то даними роз'ясненнями лише підтверджується, що коли кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду цивільних справ: №2-3671/11 та №522/15646/13-ц, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненою поруки, яка виникла на підставі Договору поруки №02-66-07/МБ від 11.05.2007 р.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292-296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», 3-я особа: ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: