Ухвала суду № 46490367, 04.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1608/3059/12

Номер провадження 11/786/15/14

Категорія ст. 368 ч.3 України, т.з.

Головуючий у 1-й інстанції Жмурко П.Я.

Доповідач ап. інст. Довгаль С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Довгаль С.А.

суддів: Денисенко Л.М., Костенка В.Г.

прокурора Захаркевича Г.А.

захисника Чолана М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Карлівського районного суду від 15 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Хучіні Табасаранського району республіки Дагестан РФ, гр. України, освіта вища, одружений, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, раніше працював військовим комісаром Карлівсько-Машівського об'єднаного районного військового комісаріату, мешкає у АДРЕСА_1, раніше несудимий,

засуджено за ст. 368 ч.3 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організацією та веденням обліково-призовної роботи строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Згідно ст. 76 КК України покладено на засудженого обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в кримінальну -виконавчу інспекцію.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено військового звання підполковник.

Постановлено стягнути на користь НКДЕЦ при УМВС України в Полтавській області витрати за проведення експертиз у сумі 1057,40 грн.

Вирішено питання із речовими доказами.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду військового комісара Карлівсько- Машівського об»єднаного районного військового комісаріату Полтавської області Територіального управління «Північ», що згідно з п.1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року за № 1235, є місцевим органом військового управління, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 3 вересня 2012 року, близько 15 години у приміщенні свого службового кабінету № 21 Карлівсько-Машівського ОРВК, розташованого у місті Карлівка, вул. Радянська,4 отримав хабар від громадянки ОСОБА_5 у вигляді 4 000 грн. за вирішення питання щодо непризову призовника ОСОБА_6 на строкову військову службу шляхом не проходження до кінця медичного комісії у вересні 2012 року.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок у зв'язку з істотними порушеннями кримінально- процесуального закону та невідповідністю висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Постановити новий вирок, яким його виправдати.

Інші учасникі судового процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідача, захисника засудженого ОСОБА_3- адвоката Чолана М.В., міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції немає.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, за яких ОСОБА_3 отримав хабар від ОСОБА_5, і висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні цього злочину відповідає фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених доказів та є правильним.

Порушень вимог кримінального чи кримінально- процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

Так, свідок ОСОБА_5 показала, що під час особистого прийому, 21 серпня 2012 року у службовому кабінеті, ОСОБА_3 запропонував для вирішення її прохання щодо відстрочки медичного огляду її сина та призову, котрий досяг призовного віку і працював поза межами України, передати йому 4 000 грн.

Зважаючи на незаконні дії ОСОБА_3 свідок звернулась в органи спецслужб. 3 вересня цього року вона із поміченими грішми та фіксуючою апаратурою під час прийому передала ОСОБА_3 кошти у сумі 4 000 грн.,поклавши за його вказівкою у шухляду столу.

Дані явки з повинною про отримання у своєму службовому кабінеті 4 000 грн .хабара від ОСОБА_5 для вирішення питання щодо непризову призовника ОСОБА_6- сина вищезазначеного свідка, на строкову військову службу шляхом не проходження медичного комісії у вересні 2012 року відповідають показанням вищезазначеного свідка(а.с. 28-30 том 1).

У наступних неодноразових показаннях як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_3 визнавав одержання хабара від свідка ОСОБА_5

Аналіз наведених даних, взятих у їх сукупності, дав підстави місцевому суду дійти висновку щодо вини ОСОБА_3, як службової особи, в одержанні хабара від ОСОБА_5

Твердження засудженого про наявність суперечностей в показаннях свідків, зокрема - ОСОБА_5, в його явці з повинною, про порушення норм кримінально- процесуального закону при проведенні огляду місця пригоди протоколі відтворення обстановки та обставин події, протоколах допиту як підозрюваного та обвинуваченого, не відповідають фактичним обставинам справи .

Факт виявлення купюр із забарвленням не особисто у нього, а в шухляді стола у його кабінеті не спростовують висновків суду про доведеність його вини у вчиненні відповідного злочину.

Засуджений безпідставно вважає, що під час огляду місця пригоди в його кабінеті були порушені вимоги відповідних норм КПК України, оскільки таке твердження спростовується даними вищезазначеного протоколу, підписаного всіма учасниками цієї слідчої дії, зокрема -понятими.

Понятий ОСОБА_7 показав в судовому засіданні про обставини цього огляду.

Доводи ОСОБА_3 про те, що за роботу з призовниками відповідав безпосередньо його колишній заступник ОСОБА_7 та призовні комісії- районна та обласна і вони приймають рішення про відстрочку або звільнення від призову, а він відповідно не мав повноважень та можливості не призивати до Збройних Сил України сина ОСОБА_5 неспроможні.

Під час досудового та судового слідства встановлено, що ОСОБА_3 був зобов'язаний вивчати особистості всіх призовників, контролювати проходження ними медичної комісії, виносити на розгляд комісії питання про звільнення від призову громадян, призначення їх в команди для відправки до обласного призовного пункту поіменно, що і виконував.

Скарга ОСОБА_3 відхиляється також зважаючи на таке, деталізація обставин вчинення злочину в явці з повинною свідчить не про примусовість, а навпаки -про її добровільність та відсутність тиску при її написанні, а суперечності в ній є неістотними.

Посилання засудженого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на застосування до нього тиску з боку працівників СБУ під час його затримання, внаслідок чого він себе обмовив, неспроможні.

Ці свідчення підсудного були предметом розгляду у суді першої інстанції, які повністю спростовані в ході його допиту в судовому засіданні та довідкою військового шпиталю ( військова частина А 3114).

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання, судом правильно враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу засудженого, обставини, що пом'якшують йому покарання, його стан здоров'я та наявність у нього утриманців

Із урахуванням наведених обставин та з додержанням вимог ст.65 КК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статей 75,76 КК України.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів визнає, що місцевий суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув всі обставин справи в їх сукупності і постановив законний та обґрунтований вирок.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Карлівського районного суду від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

С У Д Д І:

Денисенко Л.М. Довгаль С.А. Костенко В.Г.