Ухвала суду № 46480296, 07.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. Справа № 814/3164/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник" до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 року № НОМЕР_1, від 02.10.2014 року № НОМЕР_2, від 02.10.2014 року № НОМЕР_3, -

встановиЛА:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Український будівельник" звернувся до суду з позовом до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 р. № НОМЕР_1, від 02.10.2014 р. № НОМЕР_2 і від 02.10.2014 р. № НОМЕР_3.

Суд першої інстанції своєю постановою від 23 січня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.09.2014 р. № НОМЕР_1, від 02.10.2014 р. № НОМЕР_2 і від 02.10.2014 р. № НОМЕР_3.

Очаківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Очаківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 26.08.2014 р. по 15.09.2014 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої було складено акт від 22.09.2014 р. № 140/22/35695254.

За результатом перевірки було встановлено: порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8, п. 138.12.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі ПК України) та донараховано податку на прибуток на суму 221665,00 грн.; порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 272724,00 грн.; не звітування за 1,2,3 квартали 2013 року по збору зі спеціального використання поверхневих вод, чим порушено п. 328.3 ст. 328 ПК України. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення 30.09.2014 р. № НОМЕР_1, від 02.10.2014 р. № НОМЕР_2 і від 02.10.2014 р. № НОМЕР_3.

До таких висновків відповідач дійшов, не визнавши в складі витрат позивача витрати з оренди механізмів та вартості придбаних робіт та товарів у підприємств БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕ", по яких відповідачем не встановлено їх фактичності, реальності придбання та використання в господарській діяльності, та що визнані відповідачем безтоварними.

Проте, в матеріалах справи містяться всі документи первинного бухгалтерського обліку позивача, які були предметом дослідження під час перевірки та описані відповідачем в акті, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по наданню позивачу товарів, робіт, послуг та свідчать про фактичне реальне придбання позивачем товарів, робіт та послуг БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд -Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ".

При цьому помилки при оформлені товарно-транспортних накладних, в даному випадку, не мають правового значення, оскільки доставка придбаного товару здійснювалась продавцями в рахунок вартості придбаного товару. Крім того, виписка ТТН не залежить від волевиявлення покупця в разі доставки товару продавцем.

Позивачем було доведено, що операції з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.

У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Тому безпідставним є посилання на господарську діяльність більш ніж 3-х десятків контрагентів (у ланцюгах) безпосередніх партнерів БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", по яким відповідач не довів звязку з діяльністю позивача та ідентичність товару, робіт та послуг.

Що стосується висновку відповідача про те, що позивач не надав первинних документів про використання придбаних товарів (запасів) та придбання робіт, то він спростовується самим змістом акту перевірки, наявними первинними та іншими документами позивача, що є в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача щодо не підтвердження товарності господарських операцій з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" суперечить фактичним обставинам справи та матеріалам первинного бухгалтерського обліку позивача.

Також, апеляційний суд критично оцінює позицію відповідача щодо не визнання ним витрат з оренди майна, наданого ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6.

Позивачем було доведено, що для здійснення своєї діяльності ним було укладено в 2010 р. з ФОП ОСОБА_6 договір оренди від 03.05.2010 р. № 17 гідравлічної насосної станції (ГНС). Зважаючи на те, що ГНС є несамохідна, позивачем у 2010 р. також було укладено з ФОП ОСОБА_5 договір від 31.12.2010 р. № 31/12 з оренди буксирно-моторного човна МИК 0740к.

Позивач використовував орендоване майно для здійснення власної господарської діяльності та отримання доходу шляхом надання гідротехнічних послуг ПрАТ "Нікстром". До того ж, відповідачем у довідці від 12.12.2013 р. № 59/22/35695254 про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків публічним акціонерним товариством "Нікстром", було підтверджено, що господарські операції з ПрАТ "Нікстром" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2013 р. було здійснено з використанням орендованого майна у ФОП ОСОБА_6.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

В матеріалах справи містяться всі документи первинного бухгалтерського обліку позивача, які, були предметом дослідження під час перевірки, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по наданню позивачу послуг з оренди.

Щодо не визнання відповідачем податкового кредиту з ПДВ, про що визначено в податковому повідомленні-рішенні від 02.10.2014 р. № НОМЕР_3, на підставі інших актів перевірки БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ", слід зазначити, що вже досліджено такі факти при розгляді прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 р. № НОМЕР_1. Було встановлено, що акти інших ДПІ по перевірці БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" не є носіями доказової інформації, що надійшли за результатами податкового контролю, тому не могли бути використані відповідачем для формування висновків в акті перевірки позивача.

При невизнанні податкового кредиту по ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" за жовтень 2013 р. відповідачем використано акт Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.06.2014 р. № 2061/04-64- 22-03/32964496 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" по взаємовідносинам із ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ - ДНІПРО" за січень 2014 р., ТОВ "АСТ-КОНСАЛТІНГ" за серпень 2013 р. Фактично відповідачем не визнано податковий кредит по придбаним позивачем будівельним матеріалам у жовтні 2013 р. (податковий кредит відображено в грудні 2013 р.), по періоду який навіть не був предметом дослідження Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК Україниплатник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, п. 198.6 ПК України передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит, а саме: наявність у платника податку не належно оформленої податкової накладної.

Тобто наявність податкової накладної є підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

Позивач має всі належним чином оформлені податкові накладні від вищевказаних контрагентів, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Всі податкові накладні містять опис (номенклатуру) товару, що повністю відповідає умовам укладених договорів, а також інші обовязкові реквізити, встановлені законодавством, і, відповідно, є підставою для правомірного збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за те, що мав правовідносини з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ".

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.

Судом першої інстанції було зясовано, що заперечення позивача розглянуто 09.10.2014 р. та надіслано поштою письмову відповідь за номером № 2800110124-07-22-011.

Статтею 86 ПК України передбачено лише один спосіб прийняття податкових повідомлень-рішень за наявності заперечень платника податків на висновки акту перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, а також з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Отримавши заперечення позивача 01.10.2014 р., відповідач мав їх розглянути та надати відповідь не раніше 09.10.2014 р., а повідомлення-рішення мав винести не раніше 10.10.2014 р. Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення 30.09.2014 р. та 02.10.2014 р. відповідач діяв не у спосіб, передбачений ст. 86 ПК України.

Окрім того, відповідач не надав достовірного пояснення, чому податкові повідомлення-рішення були прийняті від імені Очаківської ОДПІ ГУ (Очаківський р-н) (недіюча, м. Очаків, вул. Шкрептіїнка, 27), про що зазначено у самих повідомленнях-рішеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник" до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 року № НОМЕР_1, від 02.10.2014 року № НОМЕР_2, від 02.10.2014 року № НОМЕР_3 є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник" до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 року № НОМЕР_1, від 02.10.2014 року № НОМЕР_2, від 02.10.2014 року № НОМЕР_3, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3