Ухвала суду № 46479730, 07.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 876/12608/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, Управління державної казначейської служби у Галицькому районі м. Львова про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, Управління державної казначейської служби у Галицькому районі м. Львова, в якому, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України на користь товариства суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 46 545,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року позов задоволено повністю. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 46545,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації з податку на додану вартість податковим органом, а в разі судового оскарження суми бюджетного відшкодування протягом 5-ти робочих днів наступних за днем отримання відповідного рішення.

Суд першої інстанції зазначає, що в червні 2010 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, у якій зазначило про бюджетне відшкодування в сумі 349574 грн. Провівши перевірку заявлених у декларації даних податковий орган прийшов до висновку про завищення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 46545 грн. На підставі таких висновків акта перевірки від 18.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування, в т.ч., за травень 2010 року на суму 46545 грн. Рішення суду, яким скасовано згадане податкове повідомлення-рішення, набрало законної сили 03.07.2012 року. Отже, висновок органу ДПС про завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 46545 грн. є неправомірним, тому платник має право на повернення з бюджету податку на додану вартість на всю суму, яку заявлено у податковій декларації за травень 2010 року. Крім того, зазначений період був предметом й інших перевірок.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що проведення зустрічних перевірок обмежено строками, яких належить дотримуватися, а відповідальність за їх проведення покладено на податкові органи. Тому платник податку, який правомірно відобразив суму бюджетного відшкодування, має право його отримати. Право на бюджетне відшкодування не може ставитись в залежність від отримання податковим органом всіх відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів Товариства, оскільки таке право останнього не залежить від сплати ПДВ його постачальниками. Норми закону не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку постачальником товару, якщо платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок так як і факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) сторонами в судовому процесі не оспорюється.

Окрім того, порушення строків проведення таких перевірок не є підставою для перевищення встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» строків бюджетного відшкодування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», ДПС України зобов'язано здійснити ретельне відпрацювання всієї суми податкового кредиту платника по ланцюгу до виробника сировини та відпрацювати зазначені розбіжності та ризики.

01.07.2015 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» про відмову від позову та повернення судового збору, оскільки 29.11.2013 року сума бюджетного відшкодування в розмірі 46 545,00 грн. отримана ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія».

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи поданої позивачем заяви, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заява про відмову від адміністративного позову та повернення судового збору підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно визнати нечинною та закрити провадження по справі, з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.194 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь якій час до закінчення апеляційного розгляду, про що постановляється ухвала відповідно до ст. ст. 112,113 КАС України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» - правонаступник ТОВ «Електровольт», зареєстроване Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 15.03.2000 року.

Товариство взято на податковій облік в органах державної податкової служби 05.04.2000 року за №13005 та перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. На момент проведення перевірки Товариство було платником ПДВ на підставі Свідоцтва платника ПДВ від 30.03.2009 року за №100217822 та перебувало на обліку в ДПІ у м. Львові.

Як слідує з матеріалів справи, 08.06.2010 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» подало податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідно до якої залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 349574 грн. (рядок 24 декларації); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку становить 349574 грн. (рядок 25.1 декларації).

Згідно з графою 4 додатку 2 до декларації за травень 2010 року частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування становить 349574 грн. Згідно з рядком 3 додатку 3 до декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 349574 грн. Додатками №4 та №5 до податкової декларації є розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно з додатком 4 до декларації відповідно до п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування в сумі 349574 грн., визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року підприємство просить перерахувати на розрахунковий рахунок №26001001307510, МФО 300528.

У період з 21.09.2010 року по 11.10.2010 року ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому, березні, квітні та травні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №816/23-4/30823262 від 18.10.2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 року, в сумі 46545,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року, яким ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» зменшено заявлене до відшкодування ПДВ за травень 2010 року на суму 46545 грн. Стосовно решти податку на додану вартість в сумі 303025 грн., які було включено до відшкодування за підсумками звітного періоду (травень 2010 року), то в цій частині в податкового органу не виникло зауважень до платника.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі №2а-11293/10/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року, податкове повідомлення-рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року скасовано.

Таким чином, набрало законної сили рішення суду, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року.

Судом безспірно встановлено, що із заявлених до бюджетного відшкодування 349574 грн. податку на додану вартість ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» 30.08.2013 року повернено лише частину в сумі 303025 грн. Однак решти суми бюджетного відшкодування в розмірі 46545 грн. за травень 2010 року товариство не отримало.

ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» отримано частину бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 303025 грн., однак решти суми бюджетного відшкодування в розмірі 46545 грн. за травень 2010 року підприємство не отримало.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом регулювався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу, як того вимагає підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно вимог підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02 липня 1997 року N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року N 200/86), передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

З огляду на наведені вище правові норми у податкового органу були відсутні підстави для відмови позивачеві у поверненні суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 46 545,00 грн., оскільки її нарахування було підтверджено проведеними перевірками, а відсутність інформації по надісланих відповідачем запитах щодо проведення зустрічних звірок не може ставити в залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 46545,00 грн. та правомірно задовольнив позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Відповідно до вимог ст.95 КАС України, якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Зважаючи на викладене, та керуючись п. 2. ч. 1 ст. 157, ст.ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» про відмову від адміністративного позову та повернення судового збору задовольнити.

Прийняти відмову від адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія».

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі №813/4318/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, Управління державної казначейської служби у Галицькому районі м. Львова про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість визнати нечинною та провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» судовий збір в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті девяносто чотири) грн.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

ОСОБА_1