Ухвала суду № 46479684, 02.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1072/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року адміністративну справу за позовом повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування акту, вимоги та визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ

Повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (надалі за текстом - «ПТ «Гарант-Сервіс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Харківської митниці ДФС щодо складання Актів про настання гарантійного випадку № 1 від 13 січня 2015 р., № 2 від 13 січня 2015 р., № 3 від 13 січня 2015 р. та Вимог про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 1 від 13 січня 2015 р., № 2 від 13 січня 2015 р., № 3 від 13 січня 2015 р. Позивач просив також скасувати зазначені Вимоги та Акти.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано Вимоги про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 1 від 13 січня 2015 р., № 2 від 13 січня 2015 р., № 3 від 13 січня 2015 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Харківська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПТ «Гарант-Сервіс» є незалежним фінансовим посередником (гарантом), уповноваженим видавати митним органам фінансові гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів особами, відповідальними за їх сплату, в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

22.11.2012 р. між Державною митною службою України та позивачем укладено Угоду про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником № 770 (надалі за текстом - «Угода»).

За умовами цієї Угоди ПТ «Гарант-Сервіс» зобов'язалось за зверненням декларантів вирішувати питання про надання митним органам у встановлених Митним кодексом України випадках фінансових гарантій та у строк не більше трьох банківських днів, наступних за днем отримання Вимоги та Акту про настання гарантійного випадку безумовно перерахувати суму митного боргу за вказаними у Вимозі реквізитами.

Пунктом 1.3 Угоди сторони за нею визначили, що гарантійним випадком є факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується Актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку з настанням якого гарант зобов'язується сплатити митному органу кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.

Відповідно до контракту № 423.17121.13-269 від 17.10.2013 р. та специфікації № 10 від 04.07.2014 р. ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» придбало у ЗАТ «Тихвінський вагонобудівний завод» (Росія) колеса цільнокатані.

Вантаж на адресу ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» було направлено залізничним транспортом згідно залізничних накладних № АХ680691, № АХ680692, № АХ680656, № АХ680655, № АХ680654, № АХ680699, № АХ 680701, № АХ680651, № АХ680697 та попередніх вантажних митних декларацій типу ІМ 40ЕЕ № 807100000/2014/49811 від 28.11.2014 р., № 807100000/2014/49569 від 27.11.2014 р., № 807100000/2014/49643 від 28.11.2014 р.

При цьому, не дивлячись на те, що відповідно до специфікації № 10 від 04.07.2014 р. поставка товару здійснюється на мовах СРТ, Україна, м. Луганськ, а відповідно до зазначених залізничних накладних пунктом призначення є станція «Луганськ-Північний», при заповненні попередніх вантажних митних декларацій митним брокером було вказано:

- у графі 20 «Умови поставки» - CPT UA Луганськ;

- у графі 30 «Місцезнаходження товарів» - станція «Основа», м. Харків.

27 листопада 2014 р. ПТ «Гарант-Сервіс» видано гарантійний документ № 0678-00064-01-271114 код 1567349432, яким Державній митній службі України надано гарантію щодо сплати 2 100 000 грн. митного боргу у разі порушення перевізником зобов'язання про доставку товару до митниці призначення - митний пост «Харків-Центральний» відповідно до залізничних накладних № АХ680691, № АХ680692, № АХ680656, № АХ680655, № АХ680654, № АХ680699. Строк доставки 26.12.2014 р.

За змістом гарантійного документа № 0678-00065-01-281114 код 0718242223 від 28.11.2014 р. позивач зобов'язався сплатити 350 000 грн. митного боргу у разі порушення перевізником зобов'язання щодо доставки у строк до 29.12.2014 р. товару до митниці призначення - митний пост «Харків-Центральний» відповідно до залізничної накладної № АХ 680701.

Відповідно до гарантійного документа № 0678-00066-01-281114 код 2042888015 від 28.11.2014 р. ПТ «Гарант-Сервіс» взяло на себе зобов'язання щодо сплати 650 000 грн. у разі недоставляння перевізником до 29.12.2014 р. товару до митниці призначення - митний пост «Харків-Центральний» відповідно до залізничних накладних № АХ680651, № АХ680697.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що придбаний ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» товар 10 грудня 2014 р. був доставлений на станцію призначення «Луганськ-Північний», як це і зазначено у транспортних документах.

16 грудня 2014 р. ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» сплатило на депозитний рахунок Луганської митниці Міндоходів 376 000 грн. в якості попередньої оплати за митне оформлення товару.

За таких обставин, 17 грудня 2014 року митний брокер (ТОВ «Євро-Диліжанс») звернувся до Державної фіскальної служби України з листом № 165 у якому просив надати дозвіл на здійснення митного оформлення додаткової декларації на митному посту Старобільськ, Луганської митниці, однак відповіді не отримав.

31 грудня 2014 року ТОВ «Франко Трейд», як уповноваженою особою ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського», подано додаткову декларацію до Луганської митниці Міндоходів.

У цей же день декларанту була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702170000/2014/00004.

Назване рішення вмотивовано тим, що попередню митну декларацію оформлено Харківською митницею Міндоходів.

13 січня 2015 року Харківською митницею ДФС складено:

1) Акт про настання гарантійного випадку № 1 від 11 березня 2014 р. та Вимогу про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 1 у розмірі 1 984 037 грн. 06 коп.;

2) Акт про настання гарантійного випадку № 2 та Вимогу про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 2 у розмірі 320 223 грн. 54 коп.;

3) Акт про настання гарантійного випадку № 3 та Вимогу про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 3 у розмірі 640 447 грн. 08 коп.

Відповідно до зазначених Актів про настання гарантійного випадку перевізником (ДП «Укрзалізниця») не доставлено товар «колеса до колісної пари» у строк до 26.12.2014 р. та 29.12.2014 р. до митниці призначення - митний пост «Харків-Центральний».

Відповідно до статті 305 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21 травня 2012 р. ввезення на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом частин до залізничних локомотивів або моторних вагонів трамвая або рухомого складу здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів.

Пунктом 1 частини 1 статті 306 МК України визначено, що фінансові гарантії є одним із способів забезпечення сплати митних платежів.

Згідно частини 3 статті 307 МК України фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Відповідно до частини 5 названої статті МК України у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 311 МК України фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 311 МК України орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого).

Частиною 1 статті 312 МК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, суми митних платежів, що підлягають сплаті, повинні бути перераховані гарантом на рахунок органу доходів і зборів впродовж трьох банківських днів з дня отримання гарантом вимоги органу доходів і зборів про таку сплату.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказ Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 у графі 30 «Місцезнаходження товарів» зазначаються відомості про зону митного контролю, в якій знаходяться задекларовані товари. У періодичній або попередній митній декларації зазначаються відомості про зону митного контролю, до якої доставлятимуться товари з метою пред'явлення їх митному органу.

Відповідно до частини 4 статті 261 МК України додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація.

За змістом підпункту 2 пункту 4 частини 1 статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України залізничним транспортом декларант, уповноважена ним особа або перевізник надає органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі транспортні (перевізні) документи.

Згідно частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 2 названої статті МК України визначено, що формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу юридичними та фізичними особами незалежно від виду транспорту, крім стаціонарних засобів транспортування (трубопроводи та лінії електропередачі) регламентовано Порядком виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1066 від 09.10.2012 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

19 грудня 2012 р. за № 2120/22432 (надалі за текстом - «Порядок»).

Згідно пункту 1.8 Порядку у разі виявлення порушень законодавства на будь-якому етапі здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення посадова особа митного органу зобов'язана вжити необхідних заходів, передбачених законодавством.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає в пункті пропуску посадовій особі митниці відправлення документи та відомості, передбачені статтею 335 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється після перевірки посадовою особою митниці відправлення наявності електронної копії попередньої митної декларації поданої до митного органу на паперовому носії або у формі електронного документа в Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України. Перевірка здійснюється шляхом запиту до Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України за номером попередньої митної декларації поданої до митного органу на паперовому носії або у формі електронного документа та встановлення відповідності інформації, що міститься у поданих товаросупровідних (товаротранспортних) документах, відомостям, заявленим в електронній копії ПД або ЕПД.

Із наведеного випливає, що за умови виконання посадовою особою митного посту наведених законодавчих приписів, товар, що переміщувався з використанням попередніх митних декларацій № 807100000/2014/49811 від 28.11.2014 р., № 807100000/2014/49569 від 27.11.2014 р., № 807100000/2014/49643 від 28.11.2014 р., не підлягав пропуску через митний кордон України, оскільки зазначені в них відомості щодо зони митного контролю, до якої доставляються товари з метою пред'явлення їх митному органу, не відповідають відомостям про станцію призначення, зазначеним у залізничних накладних.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки неналежним виконанням покладених на нього обов'язків відповідач сприяв настанню обставин, з якими пов'язано настання гарантійного випадку, у Харківської митниці ДФС були відсутні підстави для направлення ПТ «Гарант-Сервіс» спірних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що декларант є відповідальною особою за правильність заповнення митної декларації є помилковим.

Згідно пункту 1 частини 7 статті 259 МК України при поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація.

Пункт 5 частини 1 статті 4 МК України визначає випуск товарів, як надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Водночас, у даній правовій ситуації товар не було випущено у режимі імпорту в розумінні МК України.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Ухвала складена в повному обсязі 07 липня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.