Ухвала суду № 46479683, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4032/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, третя особа: Державне підприємство "Скадовський морський торговий порт" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернувся до Окружного Адміністративного Суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, третя особа: Державне підприємство "Скадовський морський торговий порт", в якому просив визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у міста Києві; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо повернення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області.

Постановою Окружного Адміністративного Суду міста Києва від 06 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та відповідач в особі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.11.2012 старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Скадовського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження №31250411 з примусового виконання наказу № 5024/38/2012, виданого 07.02.2012 Господарським судом Херсонської області про стягнення з ДП "Скадовський морський торговельний порт" судового збору на користь державного бюджету 3600,00 грн., було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, за якою стягнуто з ДП "Скадовський морський торговельний порт" виконавчий збір у розмірі 360,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.09.2013 у справі №5024/38/2012 здійснено заміну боржника - ДП "Скадовський морський торговельний порт" на його правонаступника - ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі наказів Міністерства інфраструктури України №163 від 19.03.2013 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та наказу Міністерства інфраструктури України №375 від 10.06.2013"Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163", яким Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" визнано правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.

24.03.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області було винесено постанови ВП № 31250411 про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено сторону виконавчого провадження (боржника) з ДП "Скадовський морський торговельний порт" на його правонаступника - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Супровідним листом № 2366 від 24.03.2015 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було направлено наступні документи: оригінал наказу Господарського суду Херсонської області №5024/38/2012 від 07.02.2012; належним чином завірену копію ухвали Господарського суду Херсонської області № 5024/38/2012 від 10.09.2013 про заміну відповідача; оригінал постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 24.03.2014; оригінал постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.11.2012.

Вважаючи протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон № 606- XIV).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону № 606- XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону № 606-XIV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому, під добровільним виконанням рішення суду слід розуміти виконання рішення у строки встановлені державним виконавцем.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606- XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Із змісту наведеної норми видно, що виконавчий збір стягується з боржника у разі, якщо він добровільно не виконав рішення суду протягом строку, встановленого державним виконавцем.

Згідно із ч. 1 ст. 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Дана стаття кореспондується з положенням частини 5 статті 8 Закону № 606-XIV, якою встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Тобто процесуальним правонаступництвом є заміна у справі сторони чи третьої особи у разі переходу повноважень (для суб'єкта владних повноважень), прав і обов'язків від однієї особи до іншої (правонаступника) у відносинах, щодо яких виник спір.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та наказу Міністерства інфраструктури України від 10.06.2013 №375 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163», Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 р., затвердженого Міністерством інфраструктури України, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» приймає все майно, що належало Державному підприємству «Скадовський морський торговельний порт» (а.с. 14-21).

З цих підстав, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області 24 березня 2014 року було винесено постанову заміну сторони виконавчого провадження ВП №20139033 із Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 606-XIV, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 5 статті 20 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною сьомою статті 28 Закону № 606-XIV, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Як свідчать матеріали даної справи, оригінал постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Скадовського районного управління юстиції ВП №31250411 від 26.11.2012 було направлено на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в якості додатку до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, що підтверджується наявною в справі копією супровідного листа від 24 березня 2014 року № 2366.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на момент передачі постанови про стягнення виконавчого збору №31250411 від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не було дотримано вимог частини 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином, колегія суддів знаходить обґрунтованими вимоги даного позову в частині визнання протиправними дій Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у міста Києві.

Що стосується позову в частині зобов'язання відповідача в особі Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві повернути постанову про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог даного позову в цій частині, оскільки вона спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 лютого 2015 року по справі № К/800/52988/14.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 26.06.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.