Ухвала суду № 46479440, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2015 року

справа № 808/4158/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року по справі № 808/4158/13-а за позовом Державної фінансової інспекції у Запорізькій області до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов’язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області виконати пункти 8 та 9 обов'язкових вимог Держфінінспекції в Запорізькій області від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355, а саме провести претензійно-позовну роботу щодо повернення безпідставно виплачених коштів на загальну суму 16 072,33 грн. (кошти, які надійдуть на відновлення касових видатків кошторису, проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати в дохід державного бюджету КЕКДБ 21080500).

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що проведеною ревізію встановлено, що у період, який перевірявся, відповідачем вчинено ряд порушень, які призвели до збитків. За результатами перевірки було винесено вимогу від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355, невиконання пунктів 8 та 9 якої і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в задоволенні позову Державної фінансової інспекції у Запорізькій області відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що норми чинного законодавства не наділяють суб'єкта владних повноважень правом щодо спонукання господарюючого суб'єкта на проведення претензійно-позовної роботи та зобов'язання звернення до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів з іншого господарюючого суб'єкту. З цих підстав суд вказав на те, що Держфінінспекція зобов'язуючи відповідача звернутися до суду для стягнення з працівників Управління в примусовому порядку безпідставно отриманих коштів, вийшла за межі наданих владних повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Державна фінансова інспекція у Запорізькій області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення. яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зроблені в Акті ревізії, що став підставою для пред’явлення вимоги, яка у повному обсязі не виконана підконтрольною організацією. Крім цього, заявник зазначає, що правомірність та обґрунтованість пунктів 8 та 9 вимоги Держфінінспекції в Запорізькій області встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що фахівцями Державної фінансової інспекції у

Запорізькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області за період з 01.01.2010 по 01.05.2012, за результатами якої складено акт від 22.06.2012 №08-21/10.

На підставі акту ревізії позивачу пред’явлено вимогу від 27.06.2012 №08-08-14-14/6355 про усунення виявлених в ході ревізії порушень, зокрема, пунктами 8 та 9 якої зазначено:

пункт 8 Вимоги: Вибірковою ревізією обґрунтованості відшкодування підзвітних сум встановлено, що в порушення п.7 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV та абз.14 ст.22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII, працівникам Управління протягом листопада-грудня 2011 року по КЕКВ 1132 відшкодовувались витрати на послуги лікування в установах, які не відносяться до закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України або Міністерства внутрішніх справ України та на суму 10 166,65 грн.

пункт 9 Вимоги: Вибірковою ревізією правильності та законності нарахування і виплати підзвітних сум працівникам Управління встановлено, що в порушення абз. 3 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 05.07.2007 №791, які діяли до 01.04.2011), п. 1 Загальних положень Інструкції №59 (зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362, набрали чинності з 01.04.2011), п. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-III, п. 30 ст.2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (набрав чинності з 01.01.2011) працівникам відшкодовано витрати на відрядження, які не пов'язані з їх основною службовою діяльністю (для участі в змаганнях) на загальну суму 5 905,68грн.

У зв’язку з чим п.8 та 9 вимоги зобов’язано відповідача провести претензійно-позовну роботу щодо повернення безпідставно виплачених коштів у загальній сумі 10 166,65грн. та 5 905,68 грн. відповідно. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставних виплатах грошових коштів, шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України. Відповідно до п. 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків, та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 №242, кошти, які надійдуть на відновлення касових видатків кошторису, проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати в дохід державного бюджету (КЕКДБ 21080500).

Невиконання вказаних пунктів вимоги відповідачем стало підставою для звернення органом державного фінансового контролю з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п. 7,10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 4.3 Положення про територіальні органи ДФІ України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 р. та зареєстрованого в Мінюсті 19.10.2011 р. № 1212/19950, державні фінансові інспекції в областях зокрема, мають право звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України від 15.04.2014р. (справа №21-40а14), 13 травня 2014 року (справа №21-89а14), 20 травня 2014 року (справа №21-93а14), 28 жовтня 2014 року (справа №21-426а14), які є обов’язковими для застосування для усіх судів України.

Таким чином, оскільки пункти 8 та 9 вимоги стосуються відшкодування завданих збитків, колегія суддів дійшла висновку, що у такому випадку орган державного фінансового контролю повинен звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків, а не з позовом про зобов’язання виконати вимогу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року по справі № 808/4158/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк