Ухвала суду № 46479415, 11.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 року

справа № 2а-29/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг” до Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжя Запорізької області, треті особи: Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю прокурора Запорізької області, про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг” (далі – ТОВ „Запоріжалюмінторг”) звернулось до суд з позовом в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 3 005 676 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.11.2008 позивачем у встановленому законом порядку було надано СДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2008 року разом із відповідним розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно з даними документами, у жовтні 2008 року було заявлено до бюджетного відшкодування 8872612 гривень ПДВ на розрахунковий рахунок у банку, що виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2008 року, за результатами якої складено довідку №107/08-08/32573524 від 30.12.2008, згідно з якою СДПІ підтверджено в повному обсязі заявлену суму до бюджетного відшкодування в жовтні 2008 року - 8 872 612 гривень, будь-яких порушень податкового законодавства з боку позивача не встановлено.

ТОВ „Запоріжалюмінторг” повинно було отримати заявлену та підтверджену податковим органом зазначену суму бюджетного відшкодування ПДВ на свій розрахунковий рахунок в банку не пізніше 13.01.2009, проте, станом на час подання позову, суму відшкодування ПДВ з бюджету не отримано.

У зв’язку з фактичним частковим погашенням заборгованості з ПДВ, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 3 005 676 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що з 28.12.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі передано облікову справу ТОВ „Запоріжалюмінторг” до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, отже саме за ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя закріплено обов’язок щодо погодження довідки про залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість за відповідний період. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на теперішній період для підприємства існує можливість отримання бюджетного відшкодування шляхом отримання фінансових казначейських векселів.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, який відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування. Також судом не прийнято до уваги, що відповідно до Постанови КМУ від 21.05.2014 №139 „Про випуск облігацій внутрішньодержавної позики для відшкодування сум податку на додану вартість”, яка набрала законної сили на час розгляду справи, встановлено, що відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 01 січня 2014 року, не відшкодованих на дату набрання чинності Законом України „Про Державний бюджет України на 2014 рік” і підтверджених за результатами перевірок, здійснюється облігаціями внутрішньої державної позики із строком обігу п’ять років”.

Представник Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжя Запорізької області в судове засідання не прибув, подавши клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Управління, з урахуванням раніше поданих до матеріалів справи письмових пояснень, відповідно до яких органи Державної казначейської служби не приймають самостійного рішення щодо перерахування коштів з бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби. Оскільки вказані документи не надходили до управління ДКС України у м. Запоріжжі підстав для відшкодування податку на додану вартість у на користь ТОВ „Запоріжалюмінторг” не було.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позицію податкових органів та просить апеляційні скарги задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційні скарги залишити без задоволення, вказуючи на їх безпідставність, а постанову суду першої інстанції залити без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.11.2008 позивачем подано, а 17.11.2008 СДПІ отримало податкову декларацію з ПДВ №14942 за жовтень 2008 року, розрахунок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів №14940, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ №14938, довідку щодо залишку суми від’ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду № 114941, розрахунок суми бюджетного відшкодування № 14939, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування №14937.

Відповідно до зазначених документів, позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування у жовтні 2008 року суму ПДВ у розмірі 8 872 612 грн., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року.

За приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 (у редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008, який набрав чинності 04.06.208 та діяв на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до підпунктів 7.7.3.-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з великими платника податків у м.Запоріжжі, було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ „Запоріжалюмінторг” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2008 року, про що складено довідку №107/08-08/32573524 від 30.12.2008.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 у справі №2а0870/657/11, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2013, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000440808/0, №0000450808/0; від 18.08.2010 №0000440808/1, №0000450808/1; від 01.11.2010 №0000440808/2, №0000450808/2, які були прийняті СДПІ за наслідками перевірки, результати якої викладено в акті №202/08-08/32573524 від 07.06.2010, зокрема, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 3 005 676 грн., та за наслідками адміністративного оскарження вищевказаних рішень.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 2а-0870/657/11, яка набрала законної сили, не потребують доказування.

Сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 3 005 676 грн., яку позивач просить стягнути з Державного бюджету України, підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили та наданою ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя довідкою №644/15-3 від 24.02.2014. (а.с. 186)

Судом встановлено, що позивачем було надано всі встановлені законодавством документи для повернення суми бюджетного відшкодування. На час розгляду справи податок на додану вартість позивачеві не відшкодовано.

Обставини невиконання обов'язків, встановлених підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковим органом не визначені та матеріалами справи не встановлені. Податковим органом не наведено жодних доводів, які б свідчили про наявність підстав, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Фактично, заперечуючи обґрунтованість позовних вимог, податковий орган посилається на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та відсутність права на звернення позивача до суду із позовом про стягнення коштів з бюджету.

Такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, в даному випадку, як передбачено приписами підпунктів 7.7.1-7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Визначена підпунктом 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону процедура бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку встановлює порядок взаємодії державних органів (органу державного казначейства та податкового органу).

Відповідно до частини 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 №950, відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Виходячи з наведених правових норм, у разі підтвердження правомірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість та ненадання податковим органом висновків органу Державного казначейства про бюджетне відшкодування такого податку, порушуються права платника податку на гарантоване Законом одержання відповідної суми податку на додану вартість з бюджету. Відповідно, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету і порушене право платника податку підлягає захисту саме шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету України на користь такого платника податку.

Доводи представників податкових органів в апеляційних скаргах про обов'язковість використання позивачем такого способу отримання бюджетного відшкодування, як оформлення облігації внутрішньої державної позики на суму такого відшкодування, також не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, статтею 24 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік” передбачено здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 січня 2014 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком №2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 5 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку № 2 до цього Закону, та зменшує відповідні показники доходів державного бюджету, визначені у додатку № 1 до цього Закону.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та зацікавленість усіх платників податку».

На виконання наведеної норми Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 139 „Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість”, якою затверджено Основні умови умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років.

Останнім абзацом Основних умов встановлено, що ці Основні умови є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з податку на додану вартість.

Таким чином, Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік” було передбачено альтернативний для платників спосіб відшкодування податку на додану вартість шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики нарівні з порядком відшкодування, передбаченим статтями 7, 8 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додано вартість облігаціями внутрішньої державної позики здійснюється лише на добровільній основі за бажанням платника податку та є правом, а не обов'язком позивача.

Добровільність прийняття публічної пропозиції держави платниками податку на додану вартість, передбачена частиною 3 статті 24 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік”, якою передбачено забезпечити рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі № 2а-29/10/0870 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров