Постанова № 46476735, 02.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02.07.2015 р. № 814/1782/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель", вул. 1 Слобідська, 37,м. Миколаїв,54055

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а,Миколаїв,54029 проскасування податкового повідомлення - рішення від 19.03.2015р. № НОМЕР_1,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2015 року № НОМЕР_1.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що правовідносини між позивачем та ПП «Транспорт-Сервіс» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими документами, позивач не допускав порушень норм Податкового Кодексу України, тому податкове повідомлення рішення від 19.03.2015 року належить скасувати.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у позові, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки, яким встановлені порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1,п.200.2 ст.200 ПК України.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.122, 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи суд дійшов висновку:

Актом № 416/14-04-22-02/37206551 від 26.02.2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техно-Дизель» з питань правомірності формування податкового кредиту та відображення в податковій звітності з ПДВ операцій з контрагентом-постачальником ПП « Транспорт-Сервіс» за жовтень грудень 2014 року встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.200.1,п.200.2 ст.200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 645701 грн. у т.ч. за жовтень 2014 року 201723 грн., за листопад 2014 року у сумі 333623 грн., за грудень 2014 року у сумі 110358 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 645 704 грн. та 322 852 грн. штрафні санкції.

Відповідач в акті перевірки та в запереченнях посилається на те, що аналізом Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні № 184 від 28.11.2014 року, № 119 від 20.11.2014 року, які відповідно до вимог п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України від 2.12.2010 року № 2755 підлягають включенню до ЄДРПН, оскільки відображають операції з постачання підакцизних товарів та товарів ввезених на митну територію України, не зареєстровано, що свідчить про порушення позивачем абз.9 п.201.10 ст.201 розділу 5 ПК України. Ці податкові накладні позивач отримав від ПП "Транспорт-Сервіс".

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Позивач листом від 19.12.2014 року № 19/12 звернувся до відповідача відповідно до вимог вищезазначеної статті Податкового Кодексу та зазначив, що його контрагент ПП «Транспорт-Сервіс» не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні № 119 від 20.11.2014 року та № 184 від 28.11.2014 року. Та надав документи, що підтверджують факт отримання цих товарів.

Таким чином, позивач не допускав порушень ст.201 ПК України, а здійснив всі необхідні дії, що передбачені цією статтею.

Також відповідач зазначив, щодо до перевірки були надані товарно-транспортні накладні, які начебто підтверджують реальність поставки нафтопродуктів, проте відповідно до бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України транспортні засоби з державним номером № НОМЕР_2 та ВЕ 8816 ХХ не зареєстровано, тому надані товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування паливно-мастильних матеріалів.

Але будь-яких доказів на підтвердження цієї інформації відповідач суду не надав. Позивач надав суду копії тимчасових талонів, виданих ДАІ, в яких зазначено реєстраційний номер, рік випуску, власник транспортного засобу, марка, тип транспортного засобу, в яких зазначено номер транспортних засобів № НОМЕР_2 та ВЕ 8816 ХХ.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що провести зустрічну перевірку ПП «Транспорт-Сервіс» неможливо, в звязку з відсутністю підприємства за юридичною адресою. ПП «Транспорт-Сервіс» згідно бази контролюючого органу придбавало товари, не повязані з виконанням своїх зобовязань перед замовником, неможливо встановити походження дизельного пального, відображеного у податкових накладних, виписаних ПП «Транспорт-Сервіс» на адресу ТОВ «Техно-Дизель».

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.200.1, п.200.4 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, про що зазначено в акті перевірки та статуті підприємства.

Позивач уклав договір постачання № 16/10/1 від 16.10.2014 року з ПП «Транспорт-Сервіс», за умовами якого постачальник ПП «Транспорт-Сервіс» зобовязується передати, а покупець-позивач прийняти та оплатити нафтопродукти.Додатки до договору № 1-11 свідчать, що (п.3.2) поставка товару здійснюється самовивозом на умовах FCA м. Миколаїв, вул.Індустріальна,1. Виконання умов цього договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Позивачем було укладено договір перевезення з ФОП ОСОБА_1 від 25.04.2013 року № 25/04, який має ліцензію Міністерства транспорту та звязку серія № 033657, свідоцтво на реєстрацію транспортних засобів, тимчасовий реєстраційний талон та договір перевезення з ТОВ «Транспортна компанія «Скат» від 26.05.2011 року № 19-11/2011 року, і свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Товар придбаний у ПП «Транспорт-Сервіс» в подальшому реалізовувався контрагентам позивача, що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, виписками з рахунку.

Адміністрація Миколаївського морського порту від 18.03.2015 року за № 18-18/812 надала позивачу відповідь, що вони підтверджують вїзд на територію Миколаївського морського порту автомобілів з 20.10.2014 року по 27.11.2014 року, зазначених у запиті, а саме з номерними знаками ВЕ 1786 ВА.

Також позивач надав суду заявки позивача та відповіді Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря щодо можливості здійснення перевантажувальних (бункерувальних) операцій з нафтопродуктами (паливом).

Договором від 20.11.2013 року оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою м. Миколаїв, вул.Заводська,23/20, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» передбачено, що орендодавець- Фонд Державного майна України по Миколаївській області передає ТОВ «Техно-Дизель» орендатору нерухоме майно пункт заправки з операторною загальною площею 65,2 м. кв. ( т.4 арк.с.208).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що угода, яка була укладена між позивачем та ПП «Транспорт-Сервіс» спрямована на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконана сторонами в повному обсязі та відповідає положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Товар, який придбавалися позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності.Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентом ПП «Транспорт-Сервіс».

Практика Європейського суду, яка є джерелом права в Україні, наголошує на індивідуальної відповідальності платника податків та неможливість застосування негативних наслідків до добросовісного платника податків, в звязку з невиконанням зобовязань його контрагентами ( рішення від 9.01.2007 року Інтерсплав проти України, 22.01.2009 року Булвес АД проти Болгарії, 18.03.2010 року Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.Враховуючи викладене, відповідач не довів, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 року прийнято правомірно, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року.

3. Присудити на користь ТОВ «Техно-Дизель» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4872 грн.( сплачений платіжним дорученням № 1110 від 02.06.2015 року.)

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко