Постанова № 46476116, 26.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року 10 год. 35 хв. Справа № 808/2125/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до: Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі позивач або ФОП ОСОБА_3Ю.) звернувся з адміністративним позовом до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.10.2014 про нарахування суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 49637 грн. та штрафних санкцій у сумі 12409 грн. 25 коп. та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.10.2014 про нарахування суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11727 грн. 40 коп. та штрафних санкцій у сумі 5863 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту проведеної перевірки, на підставі яких прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки перевіряючі, на його думку, безпідставно дійшли до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до витрат суми коштів, які сплачені за придбання паливно-мастильних матеріалів та обслуговування належних позивачу автомобілів, які використовувались у власній господарській діяльності. ОСОБА_4 акту перевірки щодо заниження оподатковуваного доходу на суму 293720 грн. 09 коп. позивач також вважає безпідставними оскільки перевіряючими не зазначено конкретно в чому полягає неналежне ведення обліку та які конкретні дані в декларації про майновий стан були перекручені, які саме доходи не підтверджені документально.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі, про що подала до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких відповідач позов не визнає в повному обсязі, оскільки вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті правомірно, у звязку з виявленими під час проведення перевірки порушеннями позивачем вимог податкового законодавства, та просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 08.09.2014 по 26.09.2014 Токмацькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, проведено документальну планову перевірку субєкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що складено ОСОБА_4 перевірки № 1036/172/НОМЕР_3 від 03.10.2014 (том 1 а.с. 13-47).

Як зазначено у висновках ОСОБА_4 перевірки, встановлено порушення, зокрема:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 «а» статті 176, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 11727 грн. 40 коп.;

- підпункту 187.1 «а» пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 49637 грн., у тому числі по періодам: за січень 2013 року 18097 грн.; за лютий 2013 року 3430 грн.; за березень 2013 року 10643 грн.; за квітень 2013 року 16977 грн.; за травень 2013 року 490 грн. (т. 1 а.с. 47).

ОСОБА_4 перевірки обґрунтовані неправомірним включенням до складу витрат, повязаних з господарською діяльністю, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на придбання дизельного палива від ТОВ ВТФ «Авіас» на суму без урахування ПДВ 72683 грн. 28 коп., оскільки до перевірки не надавались документи, які підтверджують використання дизельного пального в підприємницькій діяльності, а також включення до складу сум податкового кредиту сум податку на додану вартість, що сплачені у ціні придбаного дизельного палива, використання якого в оподатковуваних операціях звітного періоду та в господарській діяльності платника не підтверджено документально, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в сумі 72683 грн. 28 коп. та завищення податкового кредиту з ПДВ 14537 грн. по цим операціям. Крім того встановлено заниження податкових зобовязань з ПДв у сумі 35100 грн. у звязку з не включенням оподатковуваних операцій по реалізації товарно-матеріальних цінностей на суму без урахування ПДВ 175500 грн. (т. 1 а.с. 22-36, аркуші акту перевірки 10-24).

На підставі даного ОСОБА_4 перевірки, 23.10.2014 прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 49637 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12409 грн. 25 коп.;

-№ НОМЕР_2, яким визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 11727 грн. 40 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5863 грн. 70 коп. (т. 1 а.с. 10-11).

Під час судового розгляду встановлено, що в даті податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.10.2014 наявна технічна помилка, та датою його винесення є 23.10.2014 (т. 2 а.с. 22).

Позивачем були подані заперечення до ОСОБА_4, які залишені без розгляду, а також здійснено адміністративне оскарження прийнятих рішень, за наслідками якого скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 48-58).

Суд вважає висновки ОСОБА_4 перевірки про заниження оподатковуваного доходу в сумі 72683 грн. 28 коп., внаслідок чого позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11727 грн. 41 коп., а також про завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість 14537 грн. необґрунтованими, у звязку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 № НОМЕР_2, на якому зазначена його дата прийняття 03.10.2014, та податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14537 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3634 грн. 25 коп. з наступних підстав.

Як вбачається з ОСОБА_4 перевірки, ФОП ОСОБА_3 зареєстрований Василівською РДА Запорізької області 10.03.2011 та є платником податку на додану вартість.

Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: основна - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (47.25); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (82.99); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (47.26); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22); надання в оренду вантажних автомобілів (77.12); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (78.30); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), що відображено в ОСОБА_4 перевірки (т. 1 а.с. 14).

Як зазначено в ОСОБА_4 перевірки, у періоді, що перевірявся, позивач при здійсненні господарської діяльності придбавав алкогольні напої, тютюнові вироби та інші товарно-матеріальні цінності у юридичних осіб. Транспортування товарно-матеріальних цінностей виконувалось транспортом постачальника.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується ОСОБА_4 перевірки, у ФОП ОСОБА_3 є у власності вантажний транспортний засіб TATA LPT613 2008 року випуску (т. 2 а.с. 157).

Окрім того, 01.11.2011 між позивачем (Орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено Договір оренди транспортних засобів відповідно до умов якого Орендодавець зобовязується передати Орендарю у тимчасове користування для здійснення підприємницької діяльності, належні йому на праві власності транспортні засоби, за плату: вантажний автомобіль марки TATA LPT613-38, 2006 року випуску, фургон ізотермічний № Y6D38132165L71646, реєстраційний номер НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 158); вантажний автомобіль MERSEDES-BENS 15201, 1995 року випуску, фургон № WDB6772231K073218, реєстраційний номер НОМЕР_5. Строк дії Договору до 31.12.2016 (т. 1 а.с. 59-60).

Згідно з актом приймання-передачі транспорту в оренду від 01.11.2011, позивачу були передані вищевказані транспортні засоби у користування (т. 1 а.с. 61).

Як вбачається з ОСОБА_4 перевірки, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ФОП ОСОБА_3 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх. № НОМЕР_6 від 30.01.2014) задекларовано валові витрати у сумі 6569644 грн. 48 коп.

Згідно з даними первинних облікових документів, податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, реєстру податкових накладних, ФОП ОСОБА_3 включив витрати на придбання дизельного палива від постачальника ТОВ ВТФ «Авіас» на суму без урахування ПДВ 72683 грн. 28 коп. В ході перевірки встановлено, що позивачем у звітному періоді не задекларовано дохід від здійснення діяльності автомобільного вантажного транспорту та дохід від надання послуг по доставці товару покупцям.

Таким чином, перевіряючими зроблено висновок про неправомірність віднесення до витрат витрати на придбання дизельного палива.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк (підпункт 14.1.97 пункту 14.1 статті 97 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 97 Податкового кодексу України, оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Згідно з підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 цієї ж статті визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу загальновиробничих витрат, зокрема, включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (підпункт «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат також включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Крім того, при визначенні обєкта оподаткування враховуються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт «д» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження витрат на придбання та використання палива в своїй діяльності ФОП ОСОБА_3 надано відомості видачі паливно-мастильних матеріалів за січень, лютий, березень, квітень 2013 року, подорожні листи вантажного автомобіля (т. 1 а.с. 62-250, т. 2 а.с. 1-2).

Крім того, представником позивача надано трудові договори між працівником і ФОП ОСОБА_3 відповідно до яких працівник зобовязується виконувати роботу водія, згідно договору від 17.01.2012 механіка автомобільної колони (т. 2 а.с. 159-161).

Суд вважає, що зазначені документи підтверджують використання належних позивачу та орендованих транспортних засобів у його власній господарській діяльності, а відтак позивач мав всі підстави для включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік сум витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів для таких транспортних засобів.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 № НОМЕР_2, на якому зазначена дата його прийняття як «03.10.2014», яким збільшено податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 11727 грн. 40 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 5863 грн. 70 коп., прийняте протиправно та підлягає скасуванню.

Із зазначених підстав суд приходить до висновку про протиправне визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3634 грн. 25 коп.

Як зазначено в ОСОБА_4 перевірки, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ФОП ОСОБА_3 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1282070 грн.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді включив до податкового кредиту витрати на придбання дизельного палива від ТОВ ВТФ «Авіас» на суму ПДВ за січень 2013 року 3430 грн., лютий 2013 року 3430 грн.; березень 2013 року 3267 грн.; квітень 2013 року 3920 грн.; травень 2013 року 490 грн.

Отримання дизельного палива підтверджено наданими як до перевірки, так і під час судового розгляду Реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року (т. 2 а.с. 176-224, 237-250, т. 3 а.с. 1-40, 57-116, 133-202, 216-250, т. 4 а.с. 1-17), податковими накладними №№ 47/44, 113/44, 192/44, 214/44, 311/44, 26/44, 124/44, 228/44, 329/44, 34/44, 148/44, 252/44, 388/44, 15/44, 146/44, 267/44, 394/44, 518/44, 553/44, 169/44 (т. 4 а.с. 25-44).

Отриманий товар оприбуткований ФОП ОСОБА_3 та використаний останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими представником позивача відомостями витрат паливно-мастильних матеріалів та подорожніми листами вантажного автомобіля, які долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 62-250, т. 2 а.с. 1-2).

Передача та поставка товару підтверджується вищевказаним переліком первинних документів, а також чеками з оплати паливно-мастильних матеріалів, які містяться в матеріалах справи (зворотні сторінки т. 1 а.с. 62-250, т. 2 а.с. 1-2).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що висновки зазначені податковим органом в акті перевірки про те, що ФОП ОСОБА_3 не підтверджено документами первинного обліку використання дизельного палива у власній господарській діяльності необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Позивачем доведено реальність операцій щодо отримання дизельного палива від ТОВ ВТФ «Авіас» для використання у власній господарській діяльності, документи, які підтверджують отримання вказаних послуг надані представником позивача в судовому засіданні та під час перевірки, а також містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

За вказаних обставин суд вважає висновки перевірки про завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість 14537 грн. необґрунтованими, у звязку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3634 грн. 25 коп., а тому позовні вимоги про скасування такого рішення в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 35100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8775 грн. суд вважає таким, що не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як зазначено в ОСОБА_4 перевірки, ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 1334879 грн.

Перевіркою первинних документів встановлено, що позивачем не включено до податкових зобовязань оподатковувані операції по реалізації товарно-матеріальних цінностей на суму без урахування податку на додану вартість 175500 грн. в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 35100 грн., у тому числі в січні 2013 року 14667 грн., березні 2013 року 7376 грн., квітні 2013 року 13057 грн. (т. 1 а.с. 29-32, аркуші перевірки 17-20).

Перевіркою встановлено, що обсяги продажу ФОП ОСОБА_3 за даними платника є меншими, ніж за даними перевірки, що встановлено на підставі первинних банківських документів, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій, тощо, у звязку з чим позивачем було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Як зазначено в ОСОБА_4 перевірки, перевіркою звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій позивача встановлено, що сума отриманої виручки від реалізації товарів в січні 2013 року становить 772745 грн. 40 коп., у тому числі сума ПДВ 128790 грн.

Перевіркою первинних банківських документів ФОП ОСОБА_3 встановлено, що на розрахунковий рахунок надійшла виручка в сумі 163445 грн. 22 коп., у тому числі ПДВ 27240 грн. 87 коп., з яких в рахунок погашення дебіторської заборгованості по оподатковуваних операціях за 2012 рік надійшла виручка в сумі 69124 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ 11520 грн. 76 коп. Таким чином сума виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок за реалізацію продукції в січні 2013 року без урахування дебіторської заборгованості фактично становить 94320 грн. 69 коп., у тому числі ПДВ 15720 грн. 11 коп.

Відповідно до декларації з ПДВ за січень 2013 року позивачем задекларовано податкові зобовязання з ПДВ на суму 129894 грн. (т. 2 а.с. 163-165).

На підставі первинних облікових документів перевіряючими зроблено висновок, що податкові зобовязання з ПДВ за січень 2013 року становлять 144511 грн. 01 коп., розбіжність між сумою задекларованих податкових зобовязань по ПДВ та даними перевірки становить суму ПДВ 14667 грн.

Перевіркою звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій позивача встановлено, що сума отриманої ФОП ОСОБА_3 виручки від реалізації продуктів у березні 2013 року становить 716299 грн. 95 коп., у тому числі ПДВ 119383 грн. 32 коп.

Перевіркою первинних банківських документів встановлено, що на розрахунковий рахунок надійшла виручка від реалізації продукції в березні 2013 року в сумі 221676 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 36946 грн. 08 коп., у звязку з чим сума отриманої виручки від реалізації товарів у березні 2013 року фактично становить 937976 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 156329 грн. 41 коп.

Відповідно до декларації з ПДВ за березень 2013 року позивачем задекларовано податкові зобовязання з ПДВ на суму 148953 грн. (т. 3 а.с. 41-45), у звязку з чим відповідачем зроблено висновок, що розбіжність між задекларованими за березень 2013 року податковими зобовязаннями з ПДВ та фактичними зобовязаннями становить 7367 грн.

Перевіркою звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій позивача встановлено, що сума отриманої ФОП ОСОБА_3 виручки від реалізації продуктів в квітні 2013 року становить 724349 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 120724 грн. 85 коп.

Перевіркою первинних банківських документів встановлено, що на розрахунковий рахунок надійшла виручка від реалізації продукції в квітні 2013 року в сумі 228392 грн. 31 коп., у тому числі ПДВ 38065 грн. 39 коп., таким чином загальна сума отриманої у квітні 2013 року виручки від реалізації продукції становить 952741 грн. 41 коп., утому числі ПДВ 158790 грн. 39 коп.

Відповідно до декларації з ПДВ за квітень 2013 року позивачем задекларовано податкові зобовязання з ПДВ на суму 145943 грн. (т. 3 а.с. 118-120), у звязку з чим відповідачем зроблено висновок, що розбіжність між задекларованими за квітень 2013 року податковими зобовязаннями з ПДВ та фактичними зобовязаннями становить 13057 грн. (т. 1 а.с. 31).

Згідно підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Первинних банківських документів, які б підтверджували суми задекларованих податкових зобовязань з податку на додану вартість у січні 2013 року у сумі 129844 грн., березні 2013 року 148953 грн., квітні 2013 року 145943 грн., та доказів, які спростовують висновки ОСОБА_4 перевірки про допущенні заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у вказаних періодах внаслідок неврахування виручки, що отримана відповідно до досліджених первинних банківських документів на розрахунковий рахунок, позивачем та його представником суду не надано, у звязку з чим суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 35100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 8775 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору за вимогами майнового характеру, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 822 грн. 15 коп.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Токмацькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.10.2014 № НОМЕР_2, на якому зазначена дата його прийняття як «03.10.2014».

Визнати протиправним та скасувати прийняте Токмацькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.10.2014 № НОМЕР_1 в частини збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14537 (чотирнадцять тисяч пятсот тридцять сім) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 25 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 15 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М Каракуша