Постанова № 46473900, 08.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 922/1812/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Яновська В.С.,

відповідача - Кроленко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3517 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.15 у справі

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до ТОВ "Антекс", м. Харків,

про стягнення 82 778,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Харківської області розглядалась позовна вимога про стягнення з відповідача 82779,70 грн. (в тому числі 70771,59 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 7845,15 грн. інфляційних витрат, 933,99 грн. 3% річних, 3227,97 грн. пені) за договором постачання теплової енергії № 2317 від 01 жовтня 2004 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2015 року (суддя П.В. Хотенець) позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 82778,70 грн. (в тому числі 70771,59 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 7845,15 грн. інфляційних витрат, 933,99 грн. 3% річних, 3227,97 грн. пені) за договором постачання теплової енергії № 2317 від 01 жовтня 2004 року.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01 жовтня 2004 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем, енергопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (відповідачем, споживачем) було укладено договір про постачання теплової енергії № 2317.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2013-2014 років, 2014-2015 років та вищезазначеного договору здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача, що розташовані за адресою: Харків, вул. Полтавський шлях, 123.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах відповідно до договору про постачання теплової енергії № 2317 від 01 жовтня 2004 року, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно пункту 6.2 договору про постачання теплової енергії № 2317 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.1 договору про постачання теплової енергії від 01 жовтня 2004 рокита Додатку № 4 до договору облік споживання теплової енергії здійснюється по приладу обліку.

Пунктом 5.6 договору про постачання теплової енергії № 2317 передбачено, що у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється Споживачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктом 6.3 договору про постачання теплової енергії від 01 жовтня 2004 року передбачено, що відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 6.4 договору про постачання теплової енергії № 2317 передбачено, що при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Додатками до договору було визначено максимальне теплове навантаження, схема межі поділу теплової мережі та умови припинення подачі теплової енергії.

На момент розгляду справи договір про постачання теплової енергії № 2317 від 01 жовтня 2004 року є чинним. До матеріалів справи долучено копію рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2012 року у справі № 5023/1693/12, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про розірвання договору № 2317 від 01 жовтня 2004 року та стягнення штрафу відмовлено повністю.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки про оплату спожитої теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи, але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з січня 2014 року по січень 2015 року утворилась заборгованість в сумі 70771,59 грн., яка до цього часу не погашена.

Розрахунок нарахованих за договором сум здійснено позивачем у відповідності до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 03 жовтня 2007 року № 1198, відповідно до визначеного умовами договору теплового навантаження та низки показників за відповідною формулою.

Згідно пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання.

Нежитлове приміщення відповідача розташоване за адресою: вул. Полтавський Шлях, 123. За даною адресою знаходиться житловий будинок із передбаченими проектом адміністративними приміщеннями, що знаходяться на цокольному, 1, 2 поверхах. В будівлі два теплових ввода. Один ввод у частині будівлі, де знаходяться приміщення житлового будинку; другий - у адміністративній частині будівлі (офісні приміщення). Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у офісній частині будівлі. Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всіх офісних приміщень будівлі. В приміщенні відповідача окремого теплового вводу немає. Централізоване підключення до джерела теплової енергії та відключення всіх приміщень від джерела теплової енергії, в тому числі приміщень Позивача та інших приміщень, що знаходяться в офісній частині будівлі, здійснюється одночасно. Підключення та відключення приміщень відповідача підтверджено актами про включення та відключення опалення, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Нарахування за спожиту теплову енергію проводяться згідно показників приладу обліку, встановленого на введенні в систему опалення офісних приміщень, та договірного теплового навантаження. Власником теплового пункту та приладу обліку є Публічне акціонерне товариство "Агробуд". Відповідач та низка інших споживачів є користувачами приладу обліку. Даний факт зафіксовано, в протоколах розподілу коефіцієнта часткової участі та теплового навантаження на опалення, скріплених печатками власника приладу обліку та користувачів, і відповідачем не спростовується.

Розподіл теплової енергії між споживачами, що підключені до загального приладу обліку, виконується у процентному відношенні від нормативної потреби, визначеної відповідно до договірних навантажень, вказаних у договорі про постачання теплової енергії, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря і кількості годин (днів) роботи тепловикористовуючого устаткування у розрахунковому періоді.

Проти факту отримання теплової енергії у спірному періоді відповідач не заперечує.

Крім того, банківські виписки, що містяться в матеріалах справи, свідчать про оплату теплової енергії, спожитої у листопаді-грудні 2013 року. Оплати проведені з зазначенням платежів згідно спірного договору на підставі направлених рахунків. Опалювальний період є безперервним. Листопад-грудень 2013 року є частиною опалювального періоду 2013-2014 роках. Таким чином, шляхом проведення оплат в опалювальному періоді Відповідач, визнав факт отримання теплової енергії на умовах чинного договору, погодився із вірністю проведених нарахувань, сумами нарахувань та кількістю спожитого тепла.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у сумі 70771,59 грн. за постачання теплової енергії є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 3227,97 грн. слід зазначає наступне.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.2.3 договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3227,97 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 933,99 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 933,99 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 7845,15 грн. суми інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

В інформаційному листі від 17 липня 2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнає його вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 7845,15 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги слід в частині того, що відповідач є не единим користувачем приміщень за адресою: м. Харків, вул. Полавський шлях, 123, а також інших доводів, слід зазначити наступне

Додаток № 4 до Договору містить відомості про об'єкти теплоспоживання - приміщення, що займає Відповідач, і їх площу.

Ні в Договорі, ні в тексті позову не вказано, що об'єктом теплоспоживання є приміщення всіх споживачів (або вся будівля), розташовані за адресою: вул.Полтавський Шлях, 123.

Власником теплового пункту та приладу обліку є ПАТ «Агробуд». ТОВ «Антекс» та низка інших споживачів є користувачами теплового пункту та приладу обліку. Даний факт зафіксовано, зокрема, в протоколах розподілу коефіцієнта часткової участі та теплового навантаження на опалення, скріплених печатками власника приладу обліку та користувачів.

Факт підключення споживача до джерела теплової енергії підтверджено відповідними актами, що містяться в матеріалах справи. Дані акти свідчать про належне виконання позивачем договірних зобов'язань і постачання теплової енергії Відповідачу.

Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на правовідносини сторін в частині нарахувань і вартості теплової енергії, що мали місце у 2010-2013 рр. недоречні, оскільки не стосується спірного періоду.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.07.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.