Постанова № 46473808, 07.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа№ 910/3622/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Батрина О.Ф. - представник;

від відповідача: Маслова К.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український завод "Пласткомплект"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 06.05.2015р.

у справі № 910/3622/15-г (суддя Босий В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об"єднання "Вертикаль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український завод "Пласткомплект"

про стягнення 80 271, 02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об"єднання "Вертикаль" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український завод "Пласткомплект" про стягнення 80 271, 02 грн.

Рішенням Господарської суду від 06.05.2015р в справі № 910/3622/15-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український завод "Пласткомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" заборгованість у розмірі 71 618 грн. 00 коп., пеню у розмірі 7 281 грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1 795 грн. 78 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він невчасно дізнався про існування спору та тому не встиг ознайомитися з матеріалами справи, оскільки вся кореспонденція направлялася йому на юридичну адресу.

Апелянт зазначає, що п. 1.2. договору № 22/04/14 для виконання ремонтних робіт позивачем була перерахована на користь відповідача передплата в розмірі 71 618,00 грн., останній відразу ж приступив до виконання підрядних робіт.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. договору здійснив демонтажні та дефектовочні роботи, надалі відповідно до п. 3.3. договору підрядні роботи повинні були здійснюватись на території позивача.

На думку апелянта позивач повинен був забезпечити на своїй території всі необхідні умови для виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, на думку апелянта позивач порушив чинне законодавство, а також законні права відповідача. Позивач навіть відмовився від підписання акту виконаних робіт, чим знову ж таки порушив чинне законодавство, а саме: ст. 853 ЦКУ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/3622/15-г та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

22.04.2014 р. між ТОВ НВП "Вертікаль" (замовник) та ТОВ "УЗ "Пласткомплект" (виконавець) було укладено договір №22/04/14.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання демонтажу, дефектувальних робіт, а також ремонту пресу кривошипного на території замовника згідно ТЗ (додаток №1), складеного на підставі дефектувальних робіт.

Пунктом 1.2 договору зазначено, що замовник зобов'язується забезпечити представникам виконавця безперешкодний доступ до устаткування згідно внутрішнього розпорядку підприємства замовника на підставі пропусків, прийняти та оплатити роботи з ремонту.

Згідно з п. 2.2 договору оплата здійснюється замовником поетапно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставлених рахунків наступним чином:

- 59 216,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 869,33 грн. - авансовий платіж, який перераховується замовником в момент проведення навантажувальних робіт;

- 12 402,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 067,0 грн. - перераховується протягом 3 днів після складення та підписання дефектувальної відомості перед початком ремонтних робіт;

- 12 402,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 067,0 грн. (остаточний розрахунок) здійснюється після приймання робіт за якістю та підписання відповідних актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3 договору відновлювальні роботи проводяться на території замовника. Виконавець зобов'язується провести роботи протягом 30 календарних днів з моменту проведення оплати згідно з п. 2.2 даного договору. За наслідками робіт уповноваженими представниками замовника та виконавця здійснюється випробування устаткування, складається акт виконаних робіт.

Банківськими виписками з рахунку позивача підтверджується, що на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача передоплату розмірі 71 618,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вказує на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з виконання робіт за договором, а тому просить стягнути суму сплаченого авансу.

Вищезазначений договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 ЦК України та Глави 33 ГК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Банківськими виписками підтверджується, що з рахунку позивача на виконання умов п. 2.2 договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача передоплату розмірі 71 618,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України та п. 3.3 договору, відповідач зобов'язаний був виконати роботи протягом 30 календарних днів з моменту проведення оплати згідно з п. 2.2 даного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором.

Відтак, докази виконання відповідачем робіт у визначений п. 3.3 договору строк відсутні, а позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути суму авансу у розмірі 71 618,00 грн., сплачену на виконання умов такого договору.

Згідно ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Положеннями чинного в Україні законодавства зазначено, що авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 р. у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 р. у справі №55/385 та від 23.07.2014 р. у справі №910/24568/13.

Суд приходить до висновку про те, що ТОВ "УЗ "Пласткомплект" зобов'язане повернути ТОВ НВП "Вертікаль" отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 71 618,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ НВП "Вертікаль" про стягнення з ТОВ "УЗ "Пласткомплект" заборгованості у розмірі 71 618,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 653,02 грн. за неналежне виконання зобов'язання за договором у період з 26.06.2014 р. по 19.12.2014 р.

Встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по виконанню робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.6 договору у випадку прострочення або недотриманні строків виконання робіт замовник має право вимагати від виконавця виплати штрафної санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання за договором у період з 26.06.2014 р. по 19.12.2014 р., проте суд здійснює перерахунок з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.3 договору відновлювальні роботи проводяться на території замовника. Виконавець зобов'язується провести роботи протягом 30 календарних днів з моменту проведення оплати згідно з п. 2.2 даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сплачено на користь відповідача суму передоплати у розмірі 71 618,00 грн. 12.06.2014 р. та 26.06.2014 р. відповідно, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Зобов'язання з виконання робіт за договором відповідачем мало бути виконане у строк до 28.07.2014 р. (оскільки останній день виконання робіт припадає на вихідний, а відтак згідно з приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на понеділок).

З огляду на викладене, правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 7 281,49 грн., обрахованої за період прострочення з 29.07.2014 р. по 19.12.2014 р. В іншій частині (1 371,53 грн.) пеня нарахована безпідставно.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "УЗ "Пласткомплект" на користь ТОВ НВП "Вертікаль" заборгованості у розмірі 71 618,00 грн. та пені у розмірі 7 281,49 грн.

Таким чином, в задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 371,53 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги до уваги судом не приймаються з наступних підстав, в матеріалах справи міститься витяг з ЄДР (арк. справи 55), відповідно до якого ТОВ «УЗ «ПЛАСТКОМПЛЕКТ» зареєстроване за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 38, приміщення 127, відомості про товариство підтверджено, взятий на облік у ДПІ У Голосіївський район ГУ ДФС У м. Києві, в процесі припинення не перебуває. Також ця ж адреса зазначена у договорі, який був укладений між сторонами.

Крім того, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором.

Відповідно до п. 5.2. договору вказано, що при виконанні прийнятих на себе зобов'язань виконавець повинен діяти на власний розсуд керуючись положеннями цього договору самостійно організовувати роботу та керувати нею. Тобто заяви відповідача стосовно ненадання з боку позивача необхідних для цих дій інструментів та обладнання спростовуються нормами укладеного договору та діючим законодавством.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український завод "Пласткомплект" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2015р. у справі №910/3622/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2015р. у справі №910/3622/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3622/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх