Постанова № 46473800, 07.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа№ 910/25344/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Шевченко О.М.- представник;

Від відповідача: Климчук Н.Ю.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015

у справі № 910/25344/13 (головуючий суддя Стасюк С.В., судді: Босий В.П., Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9"

про стягнення заборгованості 303 693,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" про стягнення заборгованості за надані з 01.09.2009 по 30.09.2013 послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 267 538,91 грн., 994,75 грн. інфляційних втрат, 7 450,20 грн. 3 % річних, 26753,89 грн. штрафу, 956,05 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 00298/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 15.03.2002 в частині оплати наданих за умовами даного договору послуг, приписів статей 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 44 484,74 грн. боргу за холодне водопостачання і водовідведення та 889,70 грн. витрат зі сплати судового збору, у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у справі № 910/25344/13 рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та постанову в даній справі в частині відмови в стягненні з відповідача 201 697,11 грн., справу в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду від 25.11.2014 у справі № 910/25344/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у справі № 910/25344/13 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 104 677,34 грн., а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 910/25344/13 залишено без змін.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 17 083, 45 грн боргу за водовідведення гарячої води та 341, 67 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 87 593, 89 грн основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі №910/25344/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 поновлено Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" строк на апеляційне оскарження.Прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до провадження, розгляд справи призначено на 07.07.2015

В судовому засіданні 07.07.2015 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник, правонаступник позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-9" (далі - абонент, відповідач) укладено Договір № 00298/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1 Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов'язався забезпечувати, як уже зазначалося вище, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимої концентрації шкідливих речовин.

Абонент, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до пункту 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил № 65.

Згідно з пунктом 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до пункту 3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з пунктом 7.1 Договору цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Так, позивач, виконуючи зобов'язання за Договором, протягом періоду з січня 2009 року по вересень 2013 року надав відповідачеві, зокрема, послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 вартістю 537 027,10 грн., розрахованої згідно тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року та постановами НКРЕ України № 58 від 20.01.2011 року і № 82 від 10.02.2012 року.

Отримання послуг у вказаному обсязі підтверджується відомостями про зняття показань водолічильників та актами про зняття показань з приладу обліку за спірний період.

Разом з тим відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково в сумі 372 939,43 грн., у зв'язку з чим останній, згідно з розрахунком позивача, враховуючи наявні перерахунки (- 1 226,11 грн.), має заборгованість за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 у сумі 162 861,56 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 31.01.2014 про застосування позовної давності.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 за період з січня 2009 року по вересень 2013 року, при цьому звернувся до суду з даним позовом, згідно з календарним штемпелем відділення зв'язку на конверті відправлення - 23.12.2013.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з розрахунком позивача, не оспореним відповідачем, ним надано послуг з постачання холодної води та водовідведення за період з грудня 2010 року по вересень 2013 року в кількості 132 538 м3 на суму 340 120,60 грн. Обсяги спожитої води підтверджуються двохсторонніми актами про зняття показань з приладів обліку, помісячними розшифровками рахунків абонента. Сплачено за цей період мешканцями житлових будинків (з урахуванням перерахованих пільг і субсидій) за послуги водопостачання та водовідведення 238 123,92 грн., у тому числі борг відповідача становить 101 996,68 грн.

Відповідач згідно з платіжними дорученнями: № 80 від 31.10.2013 на суму 28 613,64 грн., з призначенням платежу за ХВП та водовідведення ХВП в червні - серпні 2013 року зг. дог. № 00298/4-02 від 15.03.2002; № 94 від 22.11.2013 на суму 14 898,30 грн., за ХВП та водовідведення ХВП в вересні - жовтні 2013 р. зг. дог. № 00298/4-02 від 15.03.2002; № 173 від 27.03.2014 на суму 14 000,00 грн., за ХВП та водовідведення ХВП в 2011-2013 р.р. зг. дог. № 00298/4-02 від 15.03.2002, сплатив позивачу заборгованість в сумі 57 511,94 грн.

Посилання позивача на те, що часткова сплата боргу за надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення свідчить про переривання, у відповідності зі статті 264 Цивільного кодексу України, установленої законодавством позовної давності судом відхиляються, оскільки всі платежі щодо погашення існуючої заборгованості, відповідачем здійснювались в межах встановленої законодавством позовної давності: в період з грудня 2010 року по вересень 2013 року Всі інші платежі, поза межами вказаного періоду, здійснювались мешканцями будинків на вул. Драгоманова, 3, 3-А, 3-Б у м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 910/25344/13 суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 в сумі 44 484,74 грн. (101 996,68 - 57 511,94 грн.).

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача поставленої йому в період з травня 2009 року по вересень 2013 року за умовами спірного договору за кодом 2-50798 гарячої води в сумі 87 593,89 грн. і водовідведення в сумі 17 083,45 грн.

Цим же рішенням суд відмовив в задоволенні зазначених вимоги в цій частині.

Постановою Вищого господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 910/25344/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.14 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.14 року у справі № 910/25344/13 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 104 677,34 грн., а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач, виконуючи зобов'язання за договором, протягом періоду з січня 2009 року по вересень 2013 року надав відповідачеві, зокрема, послуги з постачання гарячої питної води за кодом 2-50798 вартістю 177659,91 грн. Отримання послуг у вказаному обсязі підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку та розшифровками рахунків абонента. Разом з тим судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково в сумі 91 753,44 грн., у зв'язку з чим останній, на думку позивача, має заборгованість за надані позивачем послуги з постачання гарячої питної води за кодом 2-50798 у сумі 87 693,89 грн.

Також, судом встановлено, що позивач, виконуючи зобов'язання за договором, протягом періоду з березня 2012 року по вересень 2013 року надав відповідачеві, зокрема, послуги з водовідведення гарячої питної води за кодом 2-50798 вартістю 37 684,88 грн. Отримання послуг у вказаному обсязі підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку та розшифровками рахунків абонента. Разом з тим судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково в сумі 23 096,49 грн., у зв'язку з чим останній, на думку позивача, має заборгованість за надані позивачем послуги з водовідведення гарячої питної води за кодом 2-50798 у сумі 17 083,45 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

За статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у справі фактично не заперечується надання позивачем послуг відповідачу з водопостачання та водовідведення, проте, відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає, що у нього відсутній обов'язок оплачувати позивачу вартість питної води, яка йде на підігрів, оскільки це не передбачено договором, а додаткової угоди щодо постачання та оплати гарячої води сторонами не укладалось, крім того відповідач вважає, що позивачем не вказаний обсяг поставленої води та водовідведення. Відповідач зазначає, що не має на своєму балансі жодних теплових пунктів, а позивач не довів зворотного, з чого можна зробити висновок, що стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання гарячої води є безпідставним. Також відповідач заявляє про застосування загальних та спеціальних строків позовної давності.

Позивачем в письмових поясненнях зазначено, що забезпечення житлових будинків по вул. Драгоманова, 3, 3-А та 3-Б, які належать відповідачу, холодною водою для потреб гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту, за адресою: вул. Драгоманова, 5-А. Оскільки від цього теплового пункту споживають холодну воду для потреб гарячого водопостачання одночасно житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл об'єму здійснювався з квітня 2012 року у процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному з цих житлових будинків. З квітня 2012 року розрахунковим департаментом прийнято рішення проводити нарахування житлово-експлуатаційним організаціям, у тому числі відповідачу, за спожиту холодну воду в складі гарячої води від центральних теплових пунктів та відповідний об'єм стоків, згідно з даними, які передані відповідачем до КП ГІОЦ КМДА. А також позивач вказав, що виходячи з пунктів 1.2, 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду №37 від 19.02.2002 року та зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 року за № 403/6691, стічні води не розподіляються в залежності від їх походження (чи то стоки холодної, чи гарячої води), крім того, оскільки від теплового пункту споживають холодну воду для потреб гарячого водопостачання одночасно житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл об'єму здійснювався до квітня 2012 року у процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному з цих житлових будинків, а саме: вул. Драгоманова, 3 - 6,945 % (на 261 мешк.), вул. Драгоманова, 3-А - 7,105 % (на 267 мешк.), вул. Драгоманова, 3-Б - 7,238 % (на 272 мешк.). На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому позивач наполягає на тому, що оплата послуг з водовідведення, у тому числі і по стоках гарячої води має бути здійснена згідно зі спірним договором саме йому, оскільки єдиним підприємством в місті Києві, яке здійснює водовідведення є саме позивач.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Гаряче водопостачання житлових будинків № 3, 3-А, 3-Б по вул. Драгоманова у м. Києві, що належать відповідачу, забезпечується від центрального теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 5, однак котли з водонагріву на балансі відповідача у даній справі не перебувають.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за поставлену позивачем воду, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 2-50798, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з постачання питної води та її водовідведення, а також за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 2-50863 (водовідведення гарячої води).

Тобто, незалежно від того, для яких потреб використовувалась вода, облікована позивачем за кодом 2-50798 (постачання питної води, що йде на підігрів, та стоки вказаної води), за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства відповідач повинен оплачувати тільки її стоки.

Доводи позивача щодо правомірності набуття ним коштів як таких, що сплачені населенням за обсяги води для підігріву, є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву. Також позивачем не доведено факту того, що він є виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водовідведення гарячої води за період з 01.03.2012 по 30.09.2014 складає 17 083,45 грн.

З приводу клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України , колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі, у зв'язку з недоведеністю позивачем факту надання послуг з водопостання гарячої води, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України в цій частині.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за водовідведення гарячої води, то судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач заявляє про стягнення заборгованості по водовідведенню гарячої води протягом періоду з березня 2012 року по вересень 2013 року, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення гарячої води за Договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 17 083,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 у справі № 910/25344/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/25344/13 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська