Постанова № 46473797, 06.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа№ 910/12964/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шапрана В.В.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

прокурор:Пантюхов О.В., посвідчення;

позивача 1:Сажієнко І.О., за довіреністю;

Чорномаз Є.П., за довіреністю;

позивача 2:Сажієнко І.О., за довіреністю;

відповідача:Абакумова А.С., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015

у справі № 910/12964/14 (головуючий суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є

1) Міністерство оборони України

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М"

про стягнення 320 214,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/12964/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "Квант М" на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість у розмірі 320 214,95 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "Квант М" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 404, 30 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Також, скаржник зазначає, що ст.762 ЦК України не могла бути застосована у даному випадку, оскільки були відсутні обставини, за які наймач не відповідає.

А оскільки, орендодавцем передано орендареві приміщення у стані, непридатному для його використання за цільовим призначенням, то останній в силу приписів ч.6. ст.762 ЦК України має бути звільнений від плати на весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Крім цього, скаржник зауважує на те, що орендоване приміщення неможливо було використовувати за цільовим призначенням під склад з дати його прийняття без проведення капітального ремонту, на підтвердження чого ним надані відповідні докази, в той час як стверджує скаржник, позивачем не подано жодних доказів, на підтвердження своєї позиції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про факт використання відповідачем об'єкту оренди до проведення ремонтних робіт та доказів безоплатного використання об'єкту оренди.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" по справі № 910/12964/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/12964/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 22.06.2015.

08.06.2015 представником позивача 2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

22.06.2015 представником позивача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

22.06.2015 прокурор в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 розгляд справи відкладено на 06.07.2015.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/12964/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/12964/14.

06.07.2015 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

06.7.2015 прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/12964/14 залишити без змін.

06.07.2015 представник позивача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/12964/14 залишити без змін.

06.07.2015 представник позивача 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/12964/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

25.03.2010 року між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант М" (відповідач/орендар) було укладено договір оренди № 2/ККЕУ (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення загальною площею 1274,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5, військове містечко № 268, інв. № 7.

Відповідно п. 1.3., 1.4 договору майно передається орендареві для використання під склад, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

За умовами п. 7.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

В п. 10.1. договору сторони погодили, що договір укладено строком до 3-х років, що діє з 25.03.2010 до 24.03.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі від 25.03.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5, військове містечко №268, інв. № 7, площею 1274,0 кв.м. В акті приймання-передавання зазначено, що майно потребує поточного ремонту.

18.01.2010 комісією у складі представників орендодавця було проведено обстеження стану переданого в оренду приміщення, про що складено відповідний акт (додаток №1 до договору оренди), та встановлено, що 1340 кв.м. даху перебуває у незадовільному стані, потребує ремонту, залізобетонне перекриття стелі, підлога потребують ремонту, а все інженерне обладнання необхідно відновити.

Листом № 113 від 10.09.2010 відповідач звернувся до Головного КЕУ, в якому зазначив, що орендоване нерухоме майно перебуває в аварійному стані та потребує реконструкції і капітального ремонту, у зв'язку з чим відповідач протягом 5-ти місяців не може його використовувати та несе збитки, у зв'язку з чим просив надати дозвіл на проведення ремонтних робіт.

В свою чергу, 25.10.2010 року Головне КЕУ направило позивачу та відповідачу лист №303/1/6/1140, в якому зазначалось, що Головне КЕУ не заперечує проти проведення відповідачем ремонтних робіт на об'єкті оренди.

Листом №303/1/6/102 від 31.01.2012 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України надало дозвіл позивачу на не нарахування орендної плати на час проведення ремонтних робіт орендованого нерухомого військового майна, але не більше ніж 6 місяців. Крім того, в листі зазначено, що контроль та відповідальність за конкретні терміни припинення нарахування орендної плати та терміни відновлення нарахування орендної плати покладається на позивача як орендодавця зазначеного майна.

02.02.2012 року позивач надіслав відповідачеві лист № 303/25-368 в якому зазначив, що відповідно до Актів обстеження від 30.12.11 року, а також листа начальника Головного КЕУ №303/1/6/102 від 31.01.2012 року з метою приведення нерухомого військового майна в належний стан, враховуючи, що відповідач як орендар згідно чинного законодавства України здійснює ремонтні роботи орендованих приміщень, технічний стан яких в певній мірі впливає на безпечну експлуатацію згаданих будівель, відповідно до п.3.5, 10.12. договору оренди, 4.2. ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 2 ст. 632 та п.4, 6 ст. 762 ЦК України, вважає за можливе не нараховувати оренду плату за використання нежитлових приміщень площею 1 008 кв.м. будівлі № 4 та площею 1 274 кв.м. будівлі №7 військового містечка № 268 по вул. Медова, 5 у м. Києві на період проведення ремонтних робіт, але не більше ніж 6 місяців, оскільки вказаний період є розумно прийнятним для проведення згаданих ремонтних робіт.

В період з 01.12.2011 по 31.05.2012 відповідачем не сплачувалась орендна плата на загальну суму 320 214,95 грн., у зв'язку з тим, що в цей період ним здійснювались ремонтні роботи орендованих приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи спір у справі виник в зв'язку з тим, що у період з 01.12.2011 по 31.05.2012 відповідач начебто порушив взяті на себе зобов'язання відповідно договору, а саме не здійснював оплату орендованих приміщень, що призвело до безоплатного користування державним нерухомим майном та недоотримання доходів спеціального фонду на загальну суму 320 214,95 грн.

З оскаржуваного рішення вбачається, що задовольняючи позовні вимоги прокурора та відхиляючи заперечення відповідача що орендоване приміщення неможливо було використовувати за цільовим призначенням під склад з дати його прийняття без проведення капітального ремонту, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про факт використання ним об'єкту оренди до проведення ремонтних робіт та доказів безоплатного використання об'єкту оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, відповідно до положень ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", та враховуючи, що положеннями цього Закону не передбачено не нарахування орендної плати чи безоплатне користування державним майном, тому є обґрунтованим звернення прокурора з вимогами про стягнення орендної плати за період з грудня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 320 214,95 грн.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Так. ч. 2 ст. 11 Закону Україну «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2009 року ЗАТ «Український фінансово-інвестиційний союз», підготовлено висновок про вартість майна - будівлі сховища техніки за ГП-7 в військовому містечку №268. розташованого по вулиці Медовій у м. Києві, де зазначено, що 14.09.2009 року проведено огляд об'єкту оцінювання та встановлено, що будівля на дату оцінки не експлуатується (сторінка 21 звіту), перекриття і покриття об'єкту (площа об'єкту складає 1274 кв.м.) по всій поверхні покриття мають сліди протікання, покрівля містить руйнування верхнього і частково нижнього шару покриття, здуття, що потребує заміні 25% покриття покрівлі, тобто чверть покриття покрівлі потребує заміні, чверть площі підлоги має вибоїни 0,5 кв.м., наявні пошкодження склоблоків, система електрообладнання має пошкодження. Будівля навісу до початку її експлуатації потребує значного ремонту покрівлі, оздоблення та отворів (сторінка 22-23 звіту). Зазначене підтверджується фотографіями, які містяться у звіті.

В акті інвентаризації від 18.01.2010 року (додаток №1 до договору оренди) об'єкту оренди-нежитлового приміщення інв.№7, вул. Медова, 5, комісією встановлено та сторонами не оскаржувалось, що 1340 кв.м. даху перебуває у незадовільному стані, потребує ремонту, залізобетонне перекриття стелі, підлога потребують ремонту, а все інженерне обладнання необхідно відновити.

Отже, майно, що було передане орендарю, у відповідності до умов договору оренди №2/ККЕУ від 25.03.2010 року, мало значні недоліки та пошкодження, а отже, використання майна за його цільовим призначенням під склад було неможливим з моменту укладання зазначеного договору без проведення відповідних ремонтних робіт (капітального ремонту), так-як цільове використання під склад, передбачало зберігання документів на паперових та електронних носіях, обладнання, меблів та інших технічних засобів, які необхідні для науково-дослідницької діяльності відповідача.

В той же час, колегія зазначає, що при цьому, орендар сумлінно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, своєчасно та в повному обсязі сплачував нараховану орендну плату та інші супутні платежі.

Відповідач не сплачував лише оренду плату за спірний період.

Зазначене підтверджене поясненнями представників сторін в судових засіданнях.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень. Для отримання відповідного дозволу орендар повинен звернутися до орендодавця із заявою.

10.09.2010 року відповідач звернувся з листом вих.№113 до Головного КЕУ, в якому повідомив, що орендоване нерухоме майно перебуває в аварійному стані та потребує реконструкції і капітального ремонту, у зв'язку з чим відповідач протягом 5-ти місяців не може його використовувати та просив надати дозвіл на проведення ремонтних робіт.

14.10.2010 року позивач надіслав відповідачу лист вих.№303/25-2498, в якому зазначив, що для проведення капітального ремонту та реконструкції орендованих приміщень необхідно вчинити певні дії.

25.10.2010 року Головне КЕУ надіслало позивачу та копію відповідачу листа №303/1/6/1140 в якому зазначено, що Головне КЕУ не заперечує щодо проведення ремонтних робіт з метою приведення нерухомого майна в стан придатний для подальшої експлуатації.

05.07.2011 року комісією КЕЕУ було складено Акт обстеження будівлі, в якому зазначено, що будівля №268/7 - рік побудови 1979 потребує ремонту: заміна рулонного покриття, укріплення несучих колон, ремонт воріт, штукатурно-малярні роботи, орієнтована вартість робіт складає 500 тис. грн.

В листопаді 2011 року відповідач звернувся до позивача та Головного КЕУ з проханням не нараховувати оренду плату протягом 6 місяців, оскільки приміщення не можливо використовувати за цільовим призначенням під склад. А для використання під склад необхідно провести капітальний ремонт нежитлового приміщення площею 1274.0 кв.м. будівлі №7 військового містечка №268.

30.12.2011 р. комісією КЕЕУ було складено Акт обстеження нежитлових приміщень за інвентаризаційним № 7 в якому зазначено, що ремонтні роботи орендарем здійснюються за власні кошти, а також встановлено неможливість використання за призначення орендованого майна, враховуючи положення ст. 762 ЦК України, комісія вважає за доцільне на час проведення вказаних ремонтних робіт не проводити нарахування плати за оренду нежитлового приміщення, так як воно не може використовуватись відповідно до мети оренди через обставини за які орендар не відповідає.

Головне КЕУ своїм листом №303/1/6/102 від 31.01.2012 року надало дозвіл на не нарахування орендної плати на час проведення ремонтних робіт, але не більше ніж 6 (шість) місяців.

Також в листі було зазначено, що контроль та відповідальність за конкретні терміни припинення нарахування орендної плати та терміни відновлення нарахування орендної плати покладається на Київське КЕУ, яке є орендодавцем зазначеного нерухомого майна.

02.02.2012 року позивач надіслав відповідачу лист №303/25-368 в якому зазначив, що відповідно до Актів обстеження від 30.12.2011 року, а також листа начальника Головного КЕУ №303/1/6/102 від 31.01.2012 року, з метою приведення нерухомого військового майна до належного стану, враховуючи, що ТОВ «Квант М» як орендар, згідно чинного законодавства України, здійснює ремонтні роботи орендованих приміщень, технічний стан яких, в певній мірі, впливає на безпечну експлуатацію згаданих будівель, відповідно до п.3.5., 10.12. договору оренди, п. 2 ст. 632 та п.4, 6 ст. 762 ЦК України вважається за можливе не нараховувати оренду плату за використання нежитлових приміщень площею 1 008 кв. м. будівлі №4 та площею 1 274 кв. м. будівлі №7 військового містечка №268 по вул. Медова. 5 у м. Києві на період проведення ремонтних робіт, але не більше ніж 6 місяців, оскільки вказаний період є розумно прийнятним для проведення згаданих ремонтних робіт.

Отже, орендодавець шляхом листування з орендарем, погодився не нараховувати орендну плату на період проведення ремонтних робіт, у зв'язку з неможливістю використання приміщення, отже сторонами було досягнуто згода з даного питання та не вимагалось підписання додаткової угоди до договору оренди.

Підтвердженням вказаних домовленостей між сторонами є також підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2012 року, в якому зазначено, що у оспорюваний період жодних нарахувань орендної плати з боку орендодавця не здійснювалось, а отже і заборгованість ТОВ «НДУ «Квант М» перед ККЕУ за період з 01.12.2011р. по 01.06.2012р. відсутня.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що у договорі оренди обумовлені істотні умови, при цьому в п. 10.12 зазначено, що взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Вказана стаття не містить договірних застережень, тому її застосування в орендних правовідносинах не залежить від таких обставин, як невизначеність в договорі умов щодо звільнення орендаря від внесення орендної плати через неможливість користування орендованим майном, за яку орендар не відповідає; обізнаність чи необізнаність орендаря з незадовільним технічним станом орендованого нерухомого майна тощо. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 12.06.2014 року в справі №910/20937/13.

Стаття 762 ЦК України не містить жодних обмежень щодо меле її застосування. окрім наявності обставин, що виникли не з вини орендаря. Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване майно орендарем, можуть бути створені як орендодавцем, балансоутримувачем, іншими особами, так можуть бути пов'язані з існуванням об'єктивних обставин, що не залежать від волі орендаря. Таким чином, ще раз зазначаємо, що саме неможливості використання об'єкту оренди у відповідності до мети оренди, внаслідок незадовільного стану орендованого майна і є обставинами за які орендар не відповідає.

Таким чином, в даному спорі недоцільним є посилання прокурора на те, що згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчинятись в такій саме формі, що й договір, який змінюється або розривається.

Оскільки відповідно до п.6.7. Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №34/6250, за клопотанням орендаря відповідним рішенням орендодавця на період виконання капітального ремонту чи переобладнання об'єкта оренди орендарю може бути надана пільгова орендна плата, яка не повинна бути менше витрат підприємства на утримання об 'єкта оренди на термін не більше шести місяців.

В свою чергу скаржником було в повному обсязі компенсовано орендарю нараховані витрати за користування земельною ділянкою (земельний податок) на якій розташований об'єкт оренди в період з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р.

Щодо твердження позивача щодо віднесення листа Головного КЕУ суто до засобу обміну інформацією, то воно є безпідставним, так-як зазначене листування за своїм змістом та характером відноситься саме до комплексу службових документів.

Підставою для створення службових документів у військовій установі є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

Отже, у пункті 2.8.15 Інструкції з діловодства у Збройних силах України, затвердженій Наказом Міністерства оборони України №400 від 11.11.1998 року, що діяла на час ведення листування між КЕ:У та ГКЕУ, зазначено, що службовий лист є одним із засобів обміну інформації та оперативного управління найрізноманітнішими процесами діяльності військ (сил).

Вищезазначеною інструкцією службові листи рекомендується оформляти у разі потреби письмового підтвердження певного факту, події, дії, або бездіяльності, таким чином, в змісті листа № 303/1/6/102 від 31.01.2012 року чітко встановлено факт, що нерухоме майно не може використовуватись орендарем у відповідності до умов договору оренди та мети призначення, технічний стан об'єкту оренди суттєво перешкоджає безпечній експлуатації майна, при цьому зазначено, що орендар за вказані обставини не відповідає.

Так, в тексті листа встановлено, що на період проведення ремонтних робіт вважається за можливе не нараховувати орендну плату за використання нежитлових приміщень, але у будь-якому разі, строк звільнення від оплати не повинен перевищувати строк у шість місяців.

З огляду на викладене вище, безпідставним є твердження позивача, що ст.762 ЦК України не могла бути застосована у даному випадку, так-як були відсутні обставини, за які наймач не відповідає.

Оскільки орендодавцем передано орендареві приміщення у стані, непридатному для його використання за цільовим призначенням, то останній в силу приписів ч.6. ст.762 ЦК України має бути звільнений від плати на весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також докази, які б свідчили про факт використання відповідачем об'єкту оренди до проведення ремонтних робіт та доказів безоплатного використання об'єкту оренди.

При не доведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивачів відповідно до визначених прокуром підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованими.

Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача боргу по орендній платі, задоволенню не підлягають як безпідставні.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/12964/14 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому відповідно до положень п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/12964/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступнику прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України відмовити.

4. Матеріали справи № 910/12964/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

В.В. Шапран