Рішення № 46473681, 10.07.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

07 липня 2015р. справа №927/762/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дансер кофе Україна»,

АДРЕСА_1, 65123

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

вул. Анатоля Олійника, 24, м. Борзна, 16400

про стягнення 69208грн.65 коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1 фізична особа-підприємець, ОСОБА_2 адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 56796,00грн. за поставлений товар згідно договору №5 від 01.10.2012р., 9513,72грн. пені за період з 30.09.2014р. по 30.03.2015р. та 2898,93грн. 3% річних за період з 18.07.2013р. по 30.03.2015р.

Відповідач в судовому засіданні 09.06.2015р. надав відзив на позовну заяву від 09.06.2015р. з додатками, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що борг за поставлений товар згідно договору №5 від 01.10.2012р. сплачений повністю. Що ОСОБА_3 є директором ТОВ «Дансер кофе Україна» з 03.02.2011р. і є кінцевим бенефіціаром власником (контролером) цього товариства, він також зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.04.2013р. Відповідач зазначає, що в вересні 2014р. директор ТОВ «Дансер кофе Україна» ОСОБА_3 повідомив відповідача, що підприємство буде закриватися, а тому борг необхідно перерахувати на рахунок ФОП ОСОБА_3, що і було зроблено 22.09.2014р. та 23.09.2014р. в сумі 60020грн. (оплата товару та втрати від інфляції). У відзиві на позов відповідач зазначає, що ОСОБА_3 є єдиним засновником ТОВ «Дансер кофе Україна», а тому він передав ФОП ОСОБА_3 належні ТОВ «Дансер кофе Україна» права на одержання грошей від ФОП ОСОБА_1 за договором дистрибуції від 01.10.2012р. Відповідач повідомляє, що договором від 01.10.2012р. не передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару.

ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який доданий відповідачем до матеріалів справи, в реєстрі станом на 08.06.2015р. значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

Від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, у тому числі письмових пояснень до відзиву відповідача. Вказане клопотання позивача задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

У письмових поясненнях до відзиву позивач зазначив, що твердження відповідача стосовно того, що в вересні 2014р. директор ТОВ «Дансер Кофе Україна» ОСОБА_3 повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що товариство буде закриватися, а тому необхідно перерахувати борг на рахунок ФОП ОСОБА_3, є голослівними та нічим не підтвердженими. Відповідно до п.11.1 договору дистрибуції №5 від 01.10.2012р. ні одна із сторін не вправі передавати свої права і обовязки по даному договору третій особі без попередньої письмової згоди іншої сторони, тобто розрахунок ФОП ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_3 не є належним виконанням зобовязань відповідача перед ТОВ «Дансер Кофе Україна», оскільки директор товариства не надавав письмової згоди ФОП ОСОБА_1 про переведення його боргу. Позивач наголошує, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладений окремий договір дистрибуції №1 від 01.10.2013р., по якому також проводились поставки товару та відповідно розрахунки за поставлений товар, а відтак переведені суми від 22.09.2014р. та 23.09.2014р. є нічим іншим як розрахунком ФОП ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_3 по договору дистрибуції №1 від 01.10.2013р., і ніякого відношення до договору дистрибуції №5 від 01.10.2012р. немає. Позивач повідомив, що ТОВ «Дансер Кофе Україна» діюче підприємство, яке не перебуває в процесі припинення, веде господарську діяльність, сплачує всі податки та збори, передбачені законодавством, є рентабельним та закриватися не планує, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також позивач з посиланням на норми законодавства зазначив, що не встановлення відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару в договорі не є підставою для не нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, яка передбачена законодавством України. Позивач повідомляє, що рахунки на оплату товару направлялись відповідачу разом з товаром та видатковими накладними на товар, отже розписуючись на видаткових накладних на товар відповідач підтверджував і отримання рахунку на оплату зазначеної партії.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2015р. надав клопотання про залучення документів до матеріалів, яке задоволено судом документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судовому засіданні 23.06.2015р. надав оригінал гарантійного листа від 22.09.2014р., на якому проставлена печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1 згідно договору дистрибуції №1 від 01.10.2013р. підтверджує повне погашення заборгованості 75458,48грн. за раніше відвантажений товар, що згідно акту звірки заборгованість погашена повністю, у звязку з повним погашенням заборгованості, що гарантійний лист від 30.05.2014р. вважати недійсним, а борги перед ТОВ «Дансер Кофе», ОСОБА_5, ОСОБА_6 закритими. В гарантійному листі також зазначено про те, що проплати здійснені двома платежами, що підтверджено квитанціями і виписками банку: 49466,44 22.09.2014р. (залишок згідно акта звірки на 22.09.14), 10533,56 по факту отримання оригіналу даного листа.

У судовому засіданні 23.06.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідач та представник відповідача заперечували проти вимог позивача з підстав, зазначених у відзиві на позов від 09.06.2015р. Відповідач у судовому засіданні також заперечував проти отримання від позивача рахунків-фактур, проти наявності заборгованості за товар у сумі 56796,00грн., посилаючись на гарантійний лист ФОП ОСОБА_3 від 22.09.2014р. та на здійснені перерахування коштів на користь ФОП ОСОБА_3 за товар отриманий по договору №5 від 01.10.2012р. Відповідач не заперечував стосовно оплат, перерахованих позивачем в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2012р. по 30.11.2014р., який доданий позивачем до клопотання про залучення документів до матеріалів справи, та стверджував, що позивачем безпідставно не враховані оплати здійснені відповідачем на користь ФОП ОСОБА_3 та на картку ОСОБА_3

Відповідач та його представник в судовому засіданні 07.07.2015р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Від позивача заяв та клопотань не надходило.

Відповідач в судовому засіданні надав клопотання від 07.07.2015р. про залучення документів до матеріалів, яке задоволено судом документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов від 09.06.2015р., надали усні пояснення по справі, в яких, зокрема, підтвердили оплати в розмірі 6000,00грн. від 23.11.2012р. та 14300,00грн. від 25.12.2012р. до видаткової накладної №РН-0000010 від 11.11.2012р. та оплату в розмірі 8000,00грн. від 27.12.2012р. до видаткової накладної №РН-0000013 від 16.11.2012р.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення відповідача та його представника, зясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

ОСОБА_4 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2015р. в реєстрі зареєстрована фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання 16400, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, м. Борзна, вул. Анатоля Олійника, 24.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір дистрибюції №5, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) зобовязується поставити дистрибютору (відповідачу у справі) каву натуральну, смажену, в зернах і молоту, яка зареєстрована під торговими марками St.Moritz Cafй («ОСОБА_7) та Cafй Badilatti («Кава Баділатті») у фірмовій упаковці, а також інші продукти харчування.

01.10.2012р. сторони підписали додаток №1 до договору Прайс-лист постачальника для дистрибютора і рекомендовані роздрібні ціни для продажу, додаток №2 Обєм товару, що постачається до грудня 2012р.

У п.1.4 договору сторони визначили, що асортимент, кількість і ціна товару, що постачається, вказується в накладних на поставлений товар.

ОСОБА_4 п.1.6 договору сторони керуються положеннями «Інкотермс» в редакції 2010р., які застосовуються з урахуванням особливостей даного договору.

За умовами п.11.3 договір дистрибюції №5 від 01.10.2012 року вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору дистрибюції, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 169016,00грн. згідно видаткових накладних: № РН-0000010 від 11.10.2012р. на суму 26790,00грн., №РН-0000013 від 16.11.2012р. на суму 20370,00грн., №РН-0000018 від 10.12.2012р. на суму 54230,00грн., №РН-0000003 від 19.02.2013р. на суму 10870,00грн., №РН-0000005 від 06.03.2013р. на суму 12800,00грн., №РН-0000009 від 16.05.2013р. на суму 8290,00грн., №РН-0000011 від 31.05.2013р. на суму 16310,00грн., №РН-0000015 від 27.06.2013р. на суму 19356,00грн.

У вказаних видаткових накладних в графі «замовлення» відповідно зазначено номер та дату рахунку-фактури, примірник яких позивачем додано до матеріалів справи, а саме: №СФ-0000011 від 11.10.2012р. на суму 26790,00грн., №СФ-0000016 від 16.11.2012р. на суму 20370,00грн., №СФ-0000018 від 10.12.2012р. на суму 54230,00грн., №СФ-0000003 від 14.02.2013р. на суму 10870,00грн., №СФ-0000005 від 05.03.2013р. на суму 12800,00грн., №СФ-0000009 від 16.05.2013р. на суму 8290,00грн., №СФ-0000011 від 22.05.2013р. на суму 16310,00грн., № СФ-0000015 від 27.06.2013р. на суму 19356,00грн.

Факт отримання товару підтверджується підписами відповідача, на вищезазначених видаткових накладних, які скріплені його печаткою.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ОСОБА_4 п.6.1 договору дистрибютор здійснює оплату партії товару у відповідності до загальної вартості партії, вказаної в рахунку, який виставлений постачальником протягом 21 календарного дня від дати рахунку.

Оплата відповідно до п.6.2 договору здійснюється на підставі договору, з виставленням окремого рахунку, при оплаті зазначення в платіжному доручення дистрибютором номеру договору і його дати, є обовязковим. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на рахунок постачальника в банку, який його обслуговує.

ОСОБА_4 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із наданого позивачем примірника акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2012р. по 31.11.2014р., який підписаний тільки позивачем, наданих відповідачем усних пояснень по справі та копій платіжних квитанцій вбачається, що на час звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач за отриманий товар розрахувався частково сплативши 112220,00грн.

Так, видаткова накладна № РН-0000010 від 11.10.2012р. на суму 26790,00грн. оплачена 23.11.2012р. на суму 6000,00грн., 26.12.2012р. на суму 14300,00грн., 06.02.2013р. на суму 6490,00грн. (квитанція №14XJ55938 від 06.02.2013р.), а всього на суму 26790,00грн.;

видаткова накладна №РН-0000013 від 16.11.2012р. на суму 20370,00грн. оплачена 01.04.2013р. на суму 8000,00грн. (квитанція №k5/1/6 від 01.04.2013р.), 16.04.2013р. на суму 4370,00грн. (квитанція №k5/G/130 від 16.04.2013р.), 27.12.2012р. на суму 8000,00грн., а всього на суму 20370,00грн.;

видаткова накладна №РН-0000018 від 10.12.2012р. на суму 54230,00грн. оплачена частково 29.05.2013р. на суму 10000,00грн. (квитанція №k5/1/24 від 29.05.2013р.), 03.06.2013р. на суму 7000,00грн. (квитанція №6937.19.1 від 03.06.2013р.), 03.07.2013р. на суму 3500,00грн. (квитанція №k5/3/64 від 03.07.2013р.), 16.07.2013р. на суму 7600,00грн. (квитанція №k5/F/164 від 15.07.2013р.), 18.07.2013р. на суму та 5000,00грн. (квитанція №k5/Н/165 від 17.07.2013р.), а всього на суму 33100,00грн., заборгованість становить - 21130,00грн.

видаткова накладна №РН-0000003 від 19.02.2013р. на суму 10870,00грн. оплачена 19.02.2013р. на суму 10870,00грн. (квитанція №56 від 18.02.2013р. дата валютування 19.02.2013р.);

видаткова накладна №РН-0000005 від 06.03.2013р. на суму 12800,00грн. оплачена 14.03.2013р. на суму 12800,00грн. (квитанція №13616.326.1 від 13.03.2013р. дата валютування 14.03.2013р.);

видаткова накладна №РН-0000009 від 16.05.2013р. на суму 8290,00грн. оплачена 23.05.2013р. на суму 8290,00грн. (квитанція №k5/N/199 від 23.05.2013р.).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не проведена повна оплата за отриманий товар протягом 21 календарного дня від дати рахунку.

Доказів оплати товару, отриманого відповідачем по видатковим накладним №РН-0000011 від 31.05.2013р. на суму 16310,00грн. та №РН-0000015 від 27.06.2013р. на суму 19356,00грн., а також залишку заборгованості у сумі 21130,00грн. за товар отриманий відповідачем по видатковій накладній №РН-0000018 від 10.12.2012р., на час розгляду справи останнім у відповідності до приписів ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Направлена позивачем відповідачу претензія №27 від 13.02.2015р. з вимогою оплатити заборгованість по договору №5 від 01.10.2012р. в сумі 56796грн., повернулася до адресата з відміткою відділу поштового звязку за закінченням терміну зберігання.

ОСОБА_4 ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За таких обставин, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 56796,00грн., що підтверджується матеріалами справи, тому борг в сумі 56796,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача проти позову стосовно відсутності заборгованості перед позивачем у звязку з перерахуванням коштів ФОП ОСОБА_3 та у звязку з тим, що ОСОБА_3 є єдиним засновником ТОВ «Дансер кофе Україна», а тому він передав ФОП ОСОБА_3 належні ТОВ «Дансер кофе Україна» права на одержання грошей від ФОП ОСОБА_1 за договором дистрибуції від 01.10.2012р., судом не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує відповідач, між товариством з обмеженою відповідальністю «Дансер кофе Україна» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір дистрибюції №5 від 01.10.2012 року, і саме між цими сторонами існують зобовязання щодо поставки, оплати товару.

Підстави заміни кредитора у зобовязанні визначені у ст.512 Цивільного кодексу України, однією із яких є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

ОСОБА_4 ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самі формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

На час розгляду справи у суді відповідачем не надано доказів заміни кредитора ТОВ «Дансер кофе Україна» на ФОП ОСОБА_3 (відступлення права вимоги) за договором дистрибюції №5 від 01.10.2012 року у відповідності до приписів діючого законодавства України.

Слід зазначити, що до матеріалів справи відповідачем не подано доказів надання позивачем ФОП ОСОБА_3 доручення на отримання грошових коштів за товар по договору дистрибюції №5 від 01.10.2012р. від відповідача.

У доданих відповідачем до матеріалів справи копіях платіжних доручень №27 від 22.09.2014р. на суму 49466,44грн., №29 від 23.09.2014р. на суму 10553,56грн. одержувачем коштів визначено саме підприємця ОСОБА_3, в призначенні платежу вказано оплата за товар, в звязку з чим неможливо встановити за який саме товар і по якому договору здійснено перерахунок грошових коштів. З доданих відповідачем копій квитанцій ПриватБанку від 02.08.2013р. (чек №02082013161010, чек №02082013161211), від 06.08.2013р. (чек №06082013133222) взагалі неможливо зробити висновок на підставі чого і ким було здійснення перерахунок коштів. Що стосується посилань відповідача на гарантійний лист від 22.09.2014р., то з тексту вказаного документу вбачається, що він складений щодо виконання договору дистрибуції №1 від 01.10.2013р., а не договору дистрибюції №5 від 01.10.2012 року, гарантійний лист не містить визначення який саме «борг перед ТОВ «Дансер кофе Україна» є закритим».

У наданому суду письмовому пояснення до відзиву на позовну заяву (за підписом представника позивача) позивач з запереченнями відповідача не погоджується, вважає, що сплачені суми 22.09.14р. та 23.09.14р. є розрахунком ФОП ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_3 за поставлений товар по договору дистрибуції №1 від 01.10.2013р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

ОСОБА_4 зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

У відповідності до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України санкції за прострочку виконання зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому в договорі.

При нарахуванні пені позивач посилається на ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Тобто, відповідно до цієї норми регулюється сам порядок нарахування та визначення пені, який залежить від облікової ставки НБУ (ставка НБУ може бути застосована як в одному, так і в інших кількісних розмірах) .

ОСОБА_4 ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач просить стягнути з відповідача 9513,72грн. пені за період з 30.09.2014р. по 30.03.2015р. нараховану від суми заборгованості 56796,00грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період стягнення.

ОСОБА_4 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Дослідивши поданий позивачем текст договору №5 від 01.10.2012р., суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем відсутня письмова домовленість щодо застосування пені за невиконання відповідачем грошових зобовязань.

Оскільки сторонами не було досягнуто у письмові формі згоди щодо відповідальності за не виконання зобовязань, як того вимагає Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», і чинним законодавством також не передбачена така відповідальність, а тому позовні вимоги позивача про стягнення пені за період з 30.09.2014р. по 30.03.2015р. в сумі 9513,72грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача 2898,93грн. 3% річних за період з 18.07.2013р. по 30.03.2015р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 2898,93грн.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 56796,00грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 2898,93грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи вищенаведене та те, що спір виник з вини відповідача у звязку з несвоєчасним виконанням договірних зобовязань, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір у сумі 1575,85грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Анатоля Олійника,24, м. Борзна, ідентифікаційний номер 319540270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дансер кофе Україна» (АДРЕСА_1, п/р №26001312136501 в АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209, ідентифікаційний код 37349988) 56796грн.00коп. боргу, 2898грн.93коп. три проценти річних, 1575грн.85коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 10.07.2015р.

Суддя Н.Ю.Книш