Рішення № 46470957, 06.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015№910/3092/15-г

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Паламар П.І. і Стасюк С.В.,

при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/3092/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Златобанк», м. Київ,

про зобов'язання укласти договір відступлення права вимоги,

за участю представників:

позивача - Сичика М.В. (довіреність від 11.06.2014 № 1 1/06-14);

відповідача - Білічак Х.В. (довіреність від 27.03.2015 № б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - Банк) укласти з позивачем договір відступлення права вимоги (який підлягає нотаріальному посвідченню), за умовами якого відповідач відступить на користь Товариства право вимоги за кредитним договором від 23.09.2013 № 255/1/13-KL, укладеним Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» (далі - ТОВ «Фросбі-М»), і право вимоги за договорами, які забезпечують виконання ТОВ «Фросбі-М» зобов'язань за кредитним договором від 23.09.2013 № 255/1/13-KL (далі - Кредитний договір № 255/1/13-KL), а саме:

- договором іпотеки від 23.09.2013 (далі - Договір іпотеки від 23.09.2013), укладеним Банком і дочірнім підприємством «Строй-Маркет Плюс» (далі - ДП «Строй-Маркет Плюс»), та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3591;

- договором іпотеки від 11.10.2013 (далі - Договір іпотеки від 11.10.2013), укладеним Банком і товариством з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» (далі - ТОВ «Дагмар-Інвест»), та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3747;

- договором поруки від 23.09.2013 №255/1/13-КL/Р-1 (далі - Договір поруки від 23.09.2013), укладеним Банком і компанією «Ансуса Лімітед» (далі - Компанія).

Позов мотивовано тим, що:

- 26.12.2014 Банком і товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні інформаційні технології» (далі - ТОВ «УІТ») укладено договір банківського вкладу № 82/11 (далі - Договір банківського вкладу);

- ТОВ «УІТ» розмістило на депозитному рахунку у відповідача грошові кошти у сумі 59 371 916 грн., які мали бути повернуті не пізніше 14.01.2015;

- з метою забезпечення Договору банківського вкладу Банком і ТОВ «УІТ» укладено договір застави майнових прав від 26.12.2015 № 82/1/1-S (далі -Договір застави від 26.12.2015 № 82/1/1-S; Договір застави), за умовами якого відповідач в якості забезпечення зобов'язань за Договором банківського вкладу передав у заставу майнові права за Кредитним договором № 255/1/13-KL та кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL;

- відповідач зобов'язання за Договором банківського вкладу щодо повернення грошових коштів не виконав та 59 371 916 грн. ТОВ «УІТ» не повернув;

- 26.01.2015 позивачем і ТОВ «УІТ» було укладено договір відступлення права вимоги № 26/01-15/1 (далі - Договір відступлення), за умовами якого до позивача перейшло право вимог за Договором банківського владу;

- 31.01.2015 Товариством і ТОВ «УІТ» було укладено договір відступлення за Договором застави від 26.12.2015 № 82/1/1-S (далі - Договір відступлення від 31.01.2015), за умовами якого ТОВ «УІТ» відступило позивачу свої права заставодержателя за Договором застави від 26.12.2015 № 82/1/1-S;

- 03.02.2015 Товариство надіслало Банку вимогу про погашення заборгованості шляхом уступки позивачу права вимоги, яке було передано в заставу;

- 04.02.2015 Банком і Товариством було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL (далі - Договір відступлення від 04.02.2015) з метою часткового виконання зобов'язань відповідача за Депозитним договором на суму 40 522 415,26 грн., в результаті чого невиконаним залишилось зобов'язання з повернення 19 376 528,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 порушено провадження у справі.

03.03.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:

- сторонами було укладено Договір відступлення від 04.02.2015 з метою часткового виконання зобов'язань відповідача за Договором банківського вкладу 40 522 415,26 грн., в результаті чого невиконаним залишилось зобов'язання з повернення 19 376 528,16 грн.;

- крім кредиту у сумі 3 000 000 доларів США названим договором (з урахування останнього внесення змін 27.09.2013) передбачено забезпечення у вигляді:

Договору поруки від 23.09.2013 на всю суму заборгованості;

Договору іпотеки від 23.09.2013 (предметами іпотеки є приміщення магазину промислових та продовольчих товарів з кулінарним цехом загальною площею 5 194, 2 кв. м. за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Більшовицька, буд. 66 (заставна вартість - 32 059 900 грн.) та нежитлова будівля загальною площею 1580,6 кв. м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченко, буд. 69/1 (заставна вартість - 8 149 000 грн.), що є підставою для відмови Товариству в укладенні договору відступлення права вимоги за Кредитним договором № 255/1/13-KL;

- враховуючи залишкову вартість погашення Банком за Договором банківського вкладу (19 376 528,16 грн.), сума, право вимоги на яку хоче отримати позивач, значно перевищує фактичний розмір заборгованості;

- з 19.08.2014 Банк був переведений на особливий вид контролю, а саме Національний банк України (далі - НБУ) призначив службовця НБУ куратором;

- постановою правління НБУ від 13.02.2014 № 105 відповідач був віднесений до категорії проблемних 04.12.2014;

- виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Банку;

- вимога позивача про зобов'язання відповідача вичинити дії щодо переуступки права вимоги за Кредитним договором № 255/1/13-KL, а також договорів забезпечення до нього є саме вимогою кредитора в розумінні положень частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закону);

- у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації Банку з 14.02.2015 та продовженням її здійснення до 13.05.2015, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають;

- разом з тим, Товариство не позбавлено можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у Банку, в порядку пункту 3 частини другої статті 37 Закону шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VII Закону у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

02.04.2015 позивач подав суду пояснення на відзив, в яких зазначив, що:

- куратор НБУ мав вагому роль не лише у випадку прийняття відповідачем рішення щодо можливості укладення договору відступлення за Кредитним договором № 255/l/13-KL, аналогічну роль куратор НБУ мав у прийнятті відповідачем рішення щодо укладення Договору застави від 26.12.2015 № 82/1/1-S, оскільки на момент укладення Договору застави від 26.12.2015 № 82/1/1-S (26.12.2014) куратор НБУ уже здійснював посилений контроль за діяльністю банку; умовами Договору застави визначено, що розмір заставленого права перевищує розмір зобов'язань відповідача перед позивачем; оскільки в заставу позивачу загалом передано права вимоги на загальну суму 82 321 515, 32 грн., а розмір зобов'язань відповідача становив 59 371 916 грн.;

- з метою задоволення своїх прав 03.02.2015 позивач вручив відповідачеві вимогу про погашення заборгованості шляхом уступки позивачу права вимоги, яке було передане в заставу;

- позивач повідомив, що станом на 03.02.2015 він в повному обсязі набув прав кредитора до ТОВ «Фросбі-М», товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» (далі - ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)»); разом з цим, позивач в повному обсязі набув прав заставодержателя/іпотекодержателя відносно майнових/не майнових поручителів вказаних боржників;

- станом на 03.02.2015 від відповідача до позивача перейшли всі права кредитора за Кредитним договором № 255/l/13-KL та відповідними договорами забезпечення, тобто до введення тимчасової адміністрації, яка була введена з 14.02.2015;

- підтвердженням факту переходу майнових прав позивача відносно ТОВ «Фросбі-М» та ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» за відповідними кредитними договорами та договорами забезпечення є та обставина, що у відповідь на вимогу позивача, в якій він вказав, що є кредитором відносно вказаних боржників, позивачем та відповідачем укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., та зареєстрований в реєстрі за №236, а також той факт, що відповідач жодним чином не заперечував факту переходу таких прав.

Відповідач 06.04.2015 подав суду заперечення на позов, в яких зазначив таке:

- рішенням правління Банку від 26.02.2013 (протокол № 6) було затверджено «Положення про здійснення в АТ «Златобанк» депозитних операцій з юридичними особами». Даним положенням не передбачається можливість укладення договору застави майнових прав для забезпечення виконання умов договору банківського вкладу; відповідач вважає, що Договір застави є нікчемним у відповідності до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону, оскільки його умовами передбачена передача майна з метою надання переваги (пільги), що прямо не встановлена для нього законодавством та внутрішніми документами відповідача; уклавши Договір застави відповідач взяв на себе зобов'язання внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим; наказом від 30.03.2015 №125 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку було віднесено до нікчемних Договір застави, укладений ТОВ «УІТ» та відповідачем; повідомлення про нікчемність вказаного договору було направлено ТОВ «УІТ» 31.03.2015;

- 08.04.2014 відповідачем та НБУ для забезпечення виконання умов кредитного договору від 08.04.2014 № 34 укладено договір застави майнових прав № 34/ЗМП (далі - Договір №34/ЗМП); відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору №34/ЗМП предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, укладеними заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений в додатку 1 до Договору №34/ЗМП; згідно з додатком 1 до Договору №34/ЗМП в заставу НБУ передано право за Кредитним договором №255/1/13-KL; НБУ не надавало згоди на укладення договору про внесення змін і доповнень до Договору застави, яким було передано в заставу майнові права за Кредитним договором №255/1/13-KL; відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення; таким чином, майнові права за Кредитним договором №255/1/13-KL не могли бути передані в заставу ТОВ «УІТ»; разом з тим, передача за Договором застави в заставу майнових прав за Кредитним договором №255/1/13-KL, що уже передані в заставу НБУ (статутний капітал якого є державною власністю), є посяганням на майно держави, а тому даний правочин у відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Товариство 27.04.2015 подало суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд:

- зобов'язати Банк укласти з позивачем договір відступлення права вимоги (який підлягає нотаріальному посвідченню), за умовами якого відповідач відступить на користь Товариства право вимоги за Кредитним договором № 255/1/13-KL, укладеним Банком та ТОВ «Фросбі-М», і право вимоги за договорами, які забезпечують виконання ТОВ «Фросбі-М» зобов'язань за Кредитним договором № 255/1/13-KL, а саме:

- Договором іпотеки від 23.09.2013, укладеним Банком і ДП «Строй-Маркет Плюс», та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3591;

- Договором іпотеки від 11.10.2013, укладеним Банком і ТОВ «Дагмар-Інвест», та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 3747;

- Договором поруки від 23.09.2013 № 255/1/13-КL/Р-1, укладеним Банком і Компанією;

- визнати, що рішення суду є підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя з Банка на Товариство за вказаними договорами іпотеки.

Відповідно до пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Подана позивачем заява по суті не є збільшенням позовних вимог, оскільки Товариство просить, окрім раніше заявленої вимоги немайнового характеру, ще одну вимогу, а саме: визнання, що рішення суду є підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя з Банка на Товариство за вказаними договорами іпотеки.

З огляду на викладене, суд приймає вказану заяву до розгляду та розцінює її як подання іншого позову, який підлягає розгляду в порядку статті 58 ГПК України.

27.04.2015 господарський суд міста Києва ухвалив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

За результатом автоматичного розподілу справ між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді Паламар П.І. і Пригунова А.Б.

Ухвалою суду від 28.04.2015 названа колегія прийняла справу до свого провадження; розгляд справи призначила на 02.06.2015.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. 02.06.2015здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, за результатами якого сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Паламар П.І. і Стасюк С.В.

Ухвалою суду від 02.06.2015 названа колегія прийняла справу до свого провадження; розгляд справи призначила на 06.07.2015.

02.07.2015 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаних з даною справ та набранням законної сили рішень з таких справ:

- №910/6060/15-г за позовом ТОВ «Фросбі-М» до Банку, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЕЛІН ЛТД» (далі - ТОВ «ЕЛІН ЛТД»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство про визнання зобов'язання припиненим;

- № 910/9544/15 за позовом ТОВ «Фросбі-М» до Банку про визнання зобов'язань припиненими;

- № 910/12406/15 за позовом ДП «Строй-Маркет Плюс» до Банку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Фросбі-М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В., про визнання Договору іпотеки від 23.09.2013 припиненим та зобов'язання вчинити дії зі зняття заборон з іпотечного майна;

- № 910/10907/15 за позовом ТОВ «Дагмар-Інвест» до Банку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Фросбі-М», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В., Товариство, НБУ, про визнання Договору іпотеки від 11.10.2013 припиненим та зобов'язання провести дії зі зняття заборони відчуження майна;

- № 910/9668/15 за позовом Банку до ТОВ «УІТ», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - НБУ, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Фросбі-М», ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)», Товариство, про визнання недійсним Договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015 (далі - Договір про внесення змін від 23.01.2015);

- № 826/7339/15 за адміністративним позовом Товариства до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним рішення.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник Банку підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотання мотивовані тим, що в результаті розгляду вказаних справ будуть встановлені факти, які матимуть преюдиціальне значення, а господарський суд міста Києва при розгляді даного господарського спору не може встановити самостійно ті обставини, які будуть встановлені іншими судами.

Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотань представника відповідача про зупинення розгляду даної справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з пунктом 3.16 Постанови № 18 статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене суд не вбачає неможливості розгляду даного господарського спору без результатів вирішення вказаних відповідачем справ, оскільки господарський суд міста Києва може самостійно встановити ті обставини, на які посилаються учасники даного процесу.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, зупинення провадження у даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

02.06.2015 відповідач подав суду клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - НБУ та ТОВ «Фросбі-М».

06.07.2015 ТОВ «Фросбі-М» подало суду клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до частин першої і другої статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Суд у судовому засіданні 06.07.2015, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про необхідність відмови у залученні до участі у справі НБУ та ТОВ «Фросбі-М» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з огляду на таке: предметом даного спору є вимога Товариства про зобов'язання Банку укласти договір відступлення права вимоги, внаслідок укладення низки правочинів; заявники не мотивували та документально не підтвердили, що рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки вказаних юридичних осіб як самостійних учасників цивільних правовідносин.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник відповідача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 зі справи № 910/9668/15.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача надав пояснення по суті спору, у задоволенні позову просив відмовити.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.12.2014 Банк та ТОВ «УНІТ» (вкладник) уклали Договір банківського вкладу, за умовами якого вкладник розмістив на депозитному рахунку в Банку грошові кошти у сумі 59 371 916 грн. з строком повернення не пізніше 14.01.2015.

Згідно з частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

26.12.2014 з метою забезпечення виконання відповідачем умов Договору банківського вкладу Банк та вкладник уклали Договір застави майнових прав № 82/1/1-S (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2315, зі змінами, внесеними Договором про внесення змін від 23.01.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 81).

У Договорі застави (зі змінами) відповідач та ТОВ «УНІТ» дійшли згоди, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором банківського вкладу Банк передав в заставу вкладнику майнові права за такими кредитними договорами:

- Кредитний договір від 23.09.2013 № 255/1/13-KL, укладений відповідачем та ТОВ «Фросбі-М», за умовами якого ТОВ «Фросбі-М» повинен повернути відповідачу кредит у сумі 2 712 456, 16 дол. США з терміном повернення до 22.09.2015 та відсотки за користування кредитними коштами в доларах США з розрахунку 14,5% річних, що станом на дату укладання вказаного договору становлять 25 458, 63 дол. США;

зобов'язання, що випливають з Кредитного договору від 26.12.2014 забезпечуються:

Договором іпотеки, укладеним відповідачем та ДП «Строй-маркет плюс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. 23.09.2013 за реєстровим № 3591;

Договором іпотеки, укладеним відповідачем та ТОВ «Дагмар-Інвест», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. 11.10.2013 за реєстровим № 3747;

Договором поруки 23.09.2013, укладеним відповідачем та Компанією;

- Кредитний договір від 28.08.2012 № 196/12-KL, укладений відповідачем і ТОВ «Діскавері-Бурове Обладнання» (Боржник 2), відповідно до умов якого Боржник 2 повинен повернути відповідачу кредит у сумі 2 400 000 дол. США з кінцевим терміном повернення 02.02.2015 та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в доларах США з розрахунку 15% річних, що станом на дату укладання Договору становлять 83 000 дол. США;

зобов'язання, що випливають з Кредитного договору від 28.08.2012 забезпечуються:

- Договором іпотеки, укладеним відповідачем та ТОВ «Діскавері Завод Бурового Обладнання», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 28.08.2012 за реєстровим № 2184,;

- Договором застави корпоративних прав (прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Діскавері Завод Бурового Обладнання») від 30.08.2012 б/н.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

26.01.2015 ТОВ «УНІТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги від 26.01.2015 № 26/01-15/1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за Договором банківського вкладу щодо повернення Банком коштів у сумі 59 371 916 грн., внесених в якості депозиту.

Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

04.02.2015 позивачем та відповідачем укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого Банк відступив Товариству, а Товариство шляхом часткового задоволення своїх прав як заставодержателя згідно з умовами Договору застави прийняло належне відповідачу право вимоги на предмет застави, передбачене підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Договору застави, а саме право вимоги за: Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL, укладеним відповідачем та ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» разом із змінами до нього.

Крім того, Банк відступив Товариству право вимоги за договорами забезпечення, якими забезпечується виконання умов вказаного Кредитного договору.

В результаті наведеного було частково задоволено вимоги позивача в сумі 40 522 415, 26 грн.

Товариство просить суд прийняти рішення про таке:

- зобов'язати Банк укласти з позивачем договір відступлення права вимоги (який підлягає нотаріальному посвідченню), за умовами якого відповідач відступить на користь Товариства право вимоги за Кредитним договором № 255/1/13-KL, укладеним Банком та ТОВ «Фросбі-М», і право вимоги за договорами, які забезпечують виконання ТОВ «Фросбі-М» зобов'язань за Кредитним договором № 255/1/13-KL, а саме: Договором іпотеки від 23.09.2013, укладеним Банком і ДП «Строй-Маркет Плюс», та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3591; Договором іпотеки від 11.10.2013, укладеним Банком і ТОВ «Дагмар-Інвест», та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 3747; Договором поруки від 23.09.2013 № 255/1/13-КL/Р-1, укладеним Банком і Компанією;

- визнати, що рішення суду є підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя з Банка на Товариство за вказаними договорами іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки зобов'язання з повернення суми вкладу за Договором банківського вкладу позивач у повному обсязі не виконав, то відповідач зобов'язаний укласти з позивачем договір відступлення права вимоги за Кредитним договором від 23.09.2013, Договором іпотеки від 23.09.2013, Договором іпотеки від 11.10.2013 та Договором поруки від 23.09.2013, що забезпечували виконання зобов'язання за Договором банківського вкладу.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зокрема, з тієї підстави, що з 14.02.2015 введено тимчасову адміністрацію Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - восьмої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач заперечує щодо укладення договору відступлення права вимоги та не узгоджував проект, запропонований позивачем, в порядку статті 181 ГК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 зі справи № 6-110цс12, яка в силу статті 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, серед способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, у тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.

Свобода договору, закріплена у статтях 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

Відповідно до частини третьої статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Чинне законодавство України не містить такої норми, відповідно до якої договір про відступлення права вимоги є обов'язковим для укладення.

Крім того, з Договору застави вбачається, що сторони пунктами 5.1 та 5.2 визначили таке: у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених Договором застави, винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України; будь-які суперечності між сторонами вирішуються шляхом переговорів; неврегульовані між сторонами питання за Договором застави підлягають розгляду в компетентному суді відповідно до чинного законодавства України.

З огляду на наведене підстав для задоволення позовних вимог і зобов'язання Банку укласти договір про відступлення права вимоги немає.

Що ж до вимоги про визнання того, що таке рішення є підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя з Банку на Товариство, то слід зазначити про відсутність такого способу захисту в статті 16 ЦК України, внаслідок чого вказана вимога не підлягає задоволенню, у тому числі як похідна від основної.

Крім того, 30.03.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку Славінським В.І. було надіслано Товариству та ТОВ «УІТ» повідомлення № 929 про нікчемність Договору застави та Договору про внесення від 23.01.2015.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Нікчемність Договору застави у вказаному повідомленні мотивована таким:

- Договір застави є нікчемним у відповідності до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону, оскільки надавши ТОВ «УІТ» майнові права у заставу, Банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання задовольнити вимоги заставодержателя за рахунок заставленого майна (майнових прав), та обтяжив таке майно (майнові права), чим унеможливив виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами на суму вартості предмета застави 97 652 327,07 грн. за Договором застави та на суму 82 321 515,32 грн. за Договором про внесення змін від 23.01.2015;

- Договір застави є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону, оскільки правочин передбачає передачу в заставу належних Банку майнових прав в забезпечення виконання зобов'язань Договором банківського вкладу, укладеного з ТОВ «УІТ». Забезпечення заставою зобов'язань з повернення депозиту вкладнику - юридичній особі є перевагою (пільгою), що не передбачена чинним законодавством України та внутрішніми документами Банку.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вказане рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 826/7339/15).

На день розгляду даного господарського спору рішення з визнання нікчемними Договору застави від 26.12.2014 та Договору про внесення змін від 23.01.2015 не скасовано, є чинним і обов'язковим для виконання в порядку Закону.

Разом з тим, суд погоджується з доводами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку, які були покладені в основу рішення про визнання нікчемними вказаних правочинів, оскільки дійсно шляхом їх укладення ТОВ «УІТ» були надані переваги в розумінні Закону перед іншими вкладниками Банку.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 зі справи № 910/9668/15 за позовом Банку до ТОВ «УІТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - НБУ, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Фросбі-М», товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)», Товариство, про визнання недійсним договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, було повністю задоволено позовні вимоги та визнано недійсними вказані правочини.

Під час розгляду справи № 910/9668/15 судом було встановлено таке:

- НБУ (кредитодавць) та Банком (позичальник) було укладено кредитний договір від 05.03.2014 № 12 із додатковими договорами до нього (далі - Кредитний договір № 12), за умовами якого НБУ надає позичальникові кредит для збереження ліквідності у сумі 670 000 000 грн. на строк з 05.03.2014 по 26.02.2015;

- з метою забезпечення виконання Банком зобов'язань за Кредитним договором № 12 сторонами вказаного правочину укладено договір застави майнових прав від 05.03.2014 № 12/ЗМ (далі - Договір застави № 12/ЗМ), за умовами якого предметом застави є майнові права за кредитними договорами, укладеними Банком і юридичним та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору застави № 12/ЗМП;

- відповідно до Реєстру укладених банком-позичальником договорів з юридичними та фізичними особами, який є додатком № 1 до Договору застави № 12/ЗМП, у забезпечення надано, зокрема майнові права за Кредитним договором від 28.09.2012 № 196/12-KL, який укладено із ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)»;

- згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 07.03.2014 № 43660608 обтяження майнових прав за Договором застави № 12/ЗМП зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07.03.2014 за реєстраційним № 14228209;

- 08.04.2014 НБУ та Банком було укладено кредитний договір № 34 із додатковими договорами до нього (далі - Кредитний договір № 34), за умовами якого НБУ надає позичальникові кредит для збереження ліквідності у сумі 175 000 000 грн. на строк з 08.04.2014 до 01.04.2015;

- в забезпечення зобов'язань Банку за Кредитним договором № 34 сторонами вказаного правочину укладено договір застави майнових прав від 08.04.2014 № 34/ЗМП (далі - Договір застави № 34/ЗМП), за умовами якого предметом застави є майнові права за кредитними договорами, укладеними Банком і юридичним та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору застави № 34/ЗМП;

- згідно із Реєстром укладених банком-позичальником договорів з юридичними та фізичними особами (додаток № 1 до Договору застави № 34/ЗМП) у забезпечення надано, зокрема, майнові права за кредитним договором від 23.09.2013 № 255/1/13-KL, який укладено із ТОВ «ФРОСБІ- М»;

- згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.04.2014 № 43974640 обтяження майнових прав за Договором застави № 34/ЗМП зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.04.2014 за реєстраційним № 14301090;

- сторони договорів застави у підпунктах 3.4.2 пунктів 3.4 передбачили, що заставодавець (Банк) зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-якій спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя, тобто НБУ;

- Банком на підставі Договору застави № 82/1/1-S передано в заставу ТОВ «УІТ» майнові права, які також перебувають в заставі на підставі Договору застави № 12/ЗМ та Договору застави № 34/ЗМП;

- сторонами спору та учасниками судового процесу не надано суду жодного доказу, який би свідчив про надання НБУ як заставодержателем майнових прав за кредитними договорами від 28.09.2012 № 196/12-KL та від 23.09.2013 № 255/1/13-KL, заставодавцеві (Банку) дозволів на передання предмета застави ТОВ «УІТ»;

- суд дійшов висновку про те, що Банк, порушуючи вимоги, встановлені частиною першою статті 588 ЦК України, частиною першою статті 18 Закону України «Про заставу», умови, передбачені підпунктом 3.4.2 пунктів 3.4 договорів застави № 12/ЗМ та № 34/ЗМП, передав ТОВ «УІТ» на підставі Договору застави № 82/1/1-S спірні майнові права без відповідного дозволу НБУ.

Отже, Договір застави від 26.12.2015 та Договір про внесення змін від 23.01.2015 окрім ознак нікчемності мають ознаки недійсності у зв'язку з відсутністю згоди НБУ на їх укладення.

Крім того, господарським судом міста Києва було розглянуто справу №910/6060/15-г за позовом ТОВ «Фросбі-М» до Банку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «ЕЛІН ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство, про визнання зобов'язання припиненим та прийнято рішення від 26.05.2015, яким у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 910/6060/15-г судом було встановлено таке:

- для того, щоб зобов'язання припинилось на підставі статті 606 ЦК України поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа;

- як встановлено судом, у даній справі залишається дві особи, у яких залишаються взаємні зобов'язання;

- таким чином, поєднання боржника і кредитора в одній особі у розумінні приписів статті 606 ЦК України не відбулось, що унеможливлює висновок про припинення зобов'язання з цієї підстави;

- ТОВ «Фросбі-М» намагається в дійсності вести мову про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що передбачено статтею 601 ЦК України, проте відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 36 Закону визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

- враховуючи викладене, відсутні правові підстави для висновку про припинення спірних зобов'язань за Кредитним договором № 255/1/13-KL.

Вказані рішення оскаржено в апеляційному порядку, тобто вони не набрали законної сили на день розгляду даного господарського спору.

Разом з тим, 13.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Банку.

Частиною п'ятою статті 36 Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої статті 36, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відтак, на Товариство розповсюджується обмеження, встановлені пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у Банку було введено тимчасову адміністрацію і цілком логічно, що пропозиція Товариства укласти договір відступлення є неприйнятною для Банку та такою, що порушує права та інтереси інших вкладників відповідача, насамперед фізичних осіб.

Крім того, 13.05.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували наявність підстав для зобов'язання відповідача укласти договір відступлення.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2015.

Суддя О. Марченко

Суддя П. Паламар

Суддя С. Стасюк