Ухвала суду № 46469087, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/78066/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2-а-6381/11/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми (ПВКФ) «Пані Крістіна»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 20.09.2011 № 0003212301 про збільшення ПВКФ «Пані Крістіна» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 743150,00 грн. та за штрафними санкціями - 54517,75 грн.; від 24.10.2011 № 0005922301 про збільшення ПВКФ «Пані Крістіна» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 594520,00 грн. та за штрафними санкціями - 43614,50 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.08.2011 № 3029/23-5/23135010. Згідно з цими висновками ПВКФ «Пані Крістіна» порушено норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати на загальну суму 2972603,35 грн. у податковому обліку за 2010 рік та 1 квартал 2011 року, а податковий кредит на загальну суму 594520,67 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року за наслідками нікчемного правочину з постави від ТОВ «Влада Інк» нерафінованої олії. З огляду на ці порушення занижено податок на прибуток на загальну суму 71754,00 грн. у податковому обліку за півріччя 2010 року, 2010 рік, 1 квартал 2011 року та податок на додану вартість на загальну суму 63779,28 грн. у податковому обліку за квітень 2010 року, січень, лютий 2011 року. Висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Влада Інк» обґрунтовано посиланням на акт перевірки ТОВ «Влада Інк» від 03.06.2011 № 353/23-8/36922673, в якому встановлено нікчемність правочинів з поставки між ТОВ «Влада Інк» та ТОВ «Євротрейд-холдинг», ПП «Ногайська олія», ТОВ «Фінансова акваторія», ТОВ «Шерк», ПП «Агропрайд», ТОВ «Пека», ТОВ «Інтерсервіс-плюс», за результатами перевірки яких встановлені взаємовідносини із суб'єктами підприємницької діяльності, податкова поведінка яких свідчить про ознаки фіктивного підприємництва з їх боку. Крім того, встановлено, що ТОВ «Євротрейд-холдинг» визнано банкрутом, стосовно ТОВ «Шерк» до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; у вказаних суб'єктів господарювання відсутні основні засоби та трудові ресурси об'єктивно необхідні для здійснення поставок олії в задекларованих ТОВ «Влада Інк» обсягах придбаної олії.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ стосовно ПВКФ «Пані Крістіна» прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0003212301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 743150,00 грн. за основним платежем та у сумі 54517,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 24.10.2011 № 0005922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 594520,00 грн. за основним платежем та 43614,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу товару (олія соняшникова рафінована дезодорована) від ТОВ «Влада Інк» за договором купівлі-продажу від 01.12.2010 № 011210 цей постачальник виписав позивачу видаткові та податкові накладні; на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за зазначені вище податкові звітні періоди та сплатив ціну отриманого товару, в тому числі і ПДВ в ній.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до абзаці першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Влада Інк», ДПІ, як і в акті перевірки, посилається на нікчемність правочинів поставки між цим постачальником і позивачем. Як на підставу такого висновку ДПІ вказує на обставини, встановленні при перевірці ТОВ «Влада Інк» щодо нікчемності правочинів з поставки ТОВ «Влада Інк» товарів від ТОВ «Євротрейд-холдінг», ПП «Ногайська олія», ТОВ «Финансовая акватория», TOB «Шерк», ТОВ «ПЕКА», ТОВ «Інтерсервісплюс», в яких відсутні основні фонди та трудові ресурси, які необхідні для здійснення поставки, відсутні документи щодо підтвердження якості та походження товару, документи на підтвердження його транспортування; постачальники яких у ланцюзі поставок не декларують податкові зобов'язання.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору купівлі-продажу від 01.12.2010 № 011210 (з додатковими угодами до цього договору), видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних,- оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Влада Інк» олії соняшникової і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем за наслідками цих господарських операцій сум валових витрат та податкового кредиту за вище зазначені податкові звітні періоди.

Вищенаведені норми Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР та ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюзі поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставок, ДПІ не наводить.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев