Ухвала суду № 46469070, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/61643/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєва Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 826/7820/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 47 від 29 березня 2013 року незаконними, визнання недійсним та скасування з моменту прийняття ДПІ зазначеного рішення, зобов'язання ДПІ включити (поновити) Товариство в реєстрі платників податку на додану вартість і відповідно виключити з нього інформацію про анулювання реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, 1.10.2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 00002915571, що стосується відображення платником податку в декларації з ПДВ за липень 2012 року суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, що спростовує твердження ДПІ про те, що Товариством протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (з лютого 2012 року до 2013 року) подавалися декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійсненних з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

7 серпня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Дії ДПІ щодо прийняття рішення № 47 від 29.03.2013 року щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнані протиправними; рішення ДПІ № 47 від 29.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнане протиправним та скасоване; зобов'язано ДПІ включити (поновити) Товариство в реєстрі платників податку на додану вартість і відповідно виключити з нього інформацію про анулювання реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що протягом спірного податкового періоду Товариством подавалися до податкового органу декларації з податку на додану вартість та Додатки №5 до них з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідно до розділу 11 податкових декларацій, з лютого 2012 року до лютого 2013 року показники обсягу придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податковим на додану вартість на митній території України товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою (рядок 10.1), були відмінними від « 0».

Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що Товариство на протязі 12 послідовних податкових місяців здійснювало операції з постачання/придбання товарів (послуг) та декларувало податкові зобов'язання і податковий кредит за такими операціями.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100243704 (форма № 2-ПДВ) від 8.09.2009 року Товариство є платником податку на додану вартість.

29 березня 2013 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток державних підприємств, бюджетних організацій, акціонерних товариств, громадських формувань та фінансових установ, підприємств з іноземними інвестиціями управління оподаткування юридичних осіб здійснена перевірка Товариства щодо подання (та неподання) ним податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, за наслідками якої того ж дня була складена довідка № 41/1510-88 щодо подання платником податку на додану вартість податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

У довідці зазначено, що декларації з податку на додану вартість, подані Товариством у період з лютого 2012 року до лютого 2013 року, мають показники, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійсненних з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

29 березня 2013 року ДПІ прийняла рішення № 47 щодо анулювання Товариству реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язано його повернути податковому органу відповідне свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пп. 5.5.2.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України № 1394 від 7.11.2011 року, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, зокрема, є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу) . У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом оскаржуване рішення прийняте на підставі довідки №41/1510-88 від 29.03.2013 року, в якій зазначено, що за 12 послідовних податкових місяців, починаючи з лютого 2012 року у Товариства згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, показники як загальних обсягів постачання товарів так і загальних обсягів придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, так і податкового кредиту звітного періоду вказані у відповідних рядках та колонках і становили « 0».

Товариством протягом зазначеного податкового періоду подавалися до податкового органу декларації з податку на додану вартість та Додатки №5 до них з розшифровкою податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Податкові накладні за зазначеними господарськими операціями були видані в період подання декларації (розшифровки).

Відповідно до розділу 11 податкових декларацій з лютого 2012 року до лютий 2013 року показники обсягу придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податковим на додану вартість на митній території України товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою (рядок 10.1), були значно вищими від « 0».

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариством на протязі 12 послідовних податкових місяців здійснювалися операції з постачання/придбання товарів (послуг) та декларування податкових зобов'язань і податкового кредиту за такими операціями.

Податковий орган не заперечував щодо подання Товариством зазначеної податкової звітності та не спростував зазначені в ній показники.

Крім того, будь-яких доказів правомірності складання Довідки та прийняття оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість податковим органом не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.