Ухвала суду № 46469061, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/62925/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012

у справі №2а-1367/12/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Термолайф»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000550700 від 10.10.2011, №0000710700 від 27.12.2011, скасовано податкове повідомлення-рішення №0002421720 від 10.10.2011 на суму 20100 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, №2301/23-03-05/34015182 від 16.09.2011, з врахуванням рішень прийнятих в процесі адміністративного оскарження, згідно яких позивачем допущено порушення: ст.8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до складу валових витрат у рядок 04.13 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року витрат по сплаті відсотків за користування кредитами, отриманими безпосередньо на будівництво , придбання основних фондів у розмірі 6928820 грн. та комісію у сумі 588200 грн., які необхідно було віднести до первісної вартості об?єкта основних засобів, які у подальшому підлягають амортизації, що призвело до завищення валових витрат на 7517020 грн.; п.п. 5.12.4 п. 5.12 ст. 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її оформлення та подання» № 166 від 30.05.1997 у зв?язку з неврахуванням позивачем результатів попередніх перевірок, якими платнику було зменшено розмір від?ємного значення податку на додану вартість за квітень 2010 року, що призвело до заниження за результатами перевірки на 3878312 грн. ПДВ за травень 2010 року; ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України при сплаті фізичних особам доходів з квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.10.2011 №0000550700/0 та №0001102303/0, якими визначено зобов?язання з ПДВ в розмірі 3878312 грн. та 969578 грн. штрафних санкцій та 1879255 грн. податку на прибуток і 1 грн. штрафної санкції та №0002421720, яким визначено податок з доходів фізичних осіб в сумі 18199,05 грн. та штрафні санкції 3050,76 грн.

За результатами розгляду скарги платника в адміністративному порядку ДПА у Харківській області прийнято рішення, яким збільшено зобов?язання з ПДВ на 1395465 грн. та застосовану штрафну санкції на 348866,25 грн., у зв?язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 №0000710700, податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 №0001102303/0 скасоване.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з п.5.11 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її оформлення та подання» № 166 від 30.05.1997, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно пп.5.12.4 п.5.12 залишок від?ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Згідно з пп.5.12.5 цього пункту рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом. Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком «-» в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками акта перевірки порушення позивачем вищезазначених вимог відбулося внаслідок того,що при заповненні податкових декларацій з податку надану вартість позивачем не враховувались висновки акта виїзної позапланової перевірки з питань достовірності визначення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) по декларації з ПДВ за лютий 2010 року № 859/07-14/34015182 від 07.05.2010 та виїзної позапланової перевірки з питання достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1768/07-12/34015182 від 15.07.2010.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, вищезазначені порушення свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

Крім того, сам по собі акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Доказів прийняття відповідачем відповідних рішень на підставі актів перевірок №859/07-14/34015182 від 07.05.2010 та № 1768/07-12/34015182 від 15.07.2010, які б породжували для платника правові наслідки, податковим органом, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не надано.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення №0002421720 від 10.10.2011 в сумі 20100 грн.

Стаття 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає перелік доходів, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, до якого згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 віднесено дохід, отриманий платником податку від його працедавця, як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств. При цьому, якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

З аналізу наведених правових норм слідує, що об'єктом оподаткування може бути додаткове благо, яке надається конкретній фізичній особі, як працедавцем, так і особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, і кваліфікується (розглядається) як виплата, що має пільговий характер, містить істотний особистий елемент та надання якого особі не пов'язане з виконуванням нею трудової функції, а проводиться з інших підстав.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснив оплату за послуги з харчування Харківському коксовому заводу згідно рахунків та актів виконаних робіт, відповідно до наказу від 06.04.2010 про забезпечення харчуванням осіб сторонніх організацій, які приймають участь у процесі підготовки до запуску об?єктів ЗАТ «Термолайф», що було викликано виробничою необхідністю, тобто безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача. Оскільки, перебуваючи в господарських взаємовідносинах з юридичними особами щодо підготовки до здачі в експлуатацію об'єктів виробництва мінераловатних виробів та проведення пуско-налагоджувальних робіт, позивач виконував умови відповідних контрактів (договорів), будь-яких коштів у власність фізичних осіб не нараховував та не передавав, а тому фізичні особи в даному випадку не є набувачами додаткових благ у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а позивач не може розглядатися в даному випадку як податковий агент, а тому у нього не виникає обов'язку нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун