Ухвала суду № 46469055, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/74169/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а/2370/2144/2012 Черкаського окружного адміністративного суду

за позовом Малого підприємства (МП) «Мехбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (ДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012, позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 26.04.2012 № 0002162301.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку МП «Мехбуд» суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від від 11.04.2012 № 16/23-2/14211031. Згідно з цим актом позивач порушив норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит на суму 60928,00 грн. у податковому обліку за серпень 2011 року за наслідками поставки від ТОВ «Буд-Перспектива» підрядних послуг, які підтверджені первинними документами, оформленими з недоліками, та підписаними не встановленою особою, у результаті чого занижено податок на додану вартість у податковому обліку за серпень 2011 року на 60928,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0002162301, яким МП «Мехбуд» збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 60928,00 грн. за основним платежем та 15232,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за серпень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Буд-Перспектива» на поставку послуг з виконання субпідрядних робіт по будівництву корпусу з прибудованими спортзалом та допоміжними приміщеннями підприємства «Черкаситрансгаз» по вул. Сумгаїтській, 3 в м.Черкаси за договором від 05.07.2011 № 0507.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення суми ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів та/або будівництво (спорудження) останніх, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг), основних фондів.

Суди попередніх інстанцій, на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору на виконання субпідрядних робіт від 05.07.2011 № 0507, податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), локальних кошторисів, договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, - оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, встановили факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива» і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками цих господарських операцій податкового кредиту за серпень 2011 року.

Доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, задекларованого за податковими накладними, виписаними ТОВ «Буд-Перспектива», ДПІ посилається на не відповідність документів, складених за результатами поставки, нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (не зазначено осіб, відповідальних за здійснення господарської орпеації), а також на заяву громадянина Царика Д.О. (директор ТОВ «Буд-Перспектива») щодо його непричетності до господарської діяльності товариства.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Оцінюючи докази у справі, суди попередніх інстанцій керувались вимогою статті 86 КАС України щодо оцінки доказів у їх сукупності, а відтак правомірно виходили з того, що недоліки у первинному документі однозначно не позбавляють його значення доказу поставки при відсутності інших обставин, які обґрунтовано ставлять під сумнів їх достовірність.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев