Ухвала суду № 46468975, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/9606/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 року

у справі № 820/10699/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 820/10699/13-а позов залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0001291519 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами касаційної скарги не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області подана декларація з податку на додану вартість від 20.05.2013 року за квітень 2013 року, в якій у додатку 5 до складу податкового кредиту включено податкову накладну від 25.04.13 року №274/21, виписану ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на загальну суму 207 996, 80 грн., в т.ч. ПДВ - 34 666, 14 грн.

За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року ТОВ «Курганський бройлер», відповідачем було складено акт від 18.06.2013 року №461/15.1-14/30773272, яким встановлено порушення п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.21 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, заявленого у податковій декларації за квітень 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0001291519, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 34 666, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що позивачем до складу податкового кредиту включено податкову накладну від 25.04.13 року №274/21 на загальну суму 207 996, 80 грн., в т.ч. ПДВ - 34 666, 14 грн., яка належним чином не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме в результаті зазначення контрагентом під час оформлення реєстрації даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних іншої суми податку на додану вартість - 3 366, 14 грн. замість 34 666,14 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Встановлено та підтверджено матеріали справи, що позивач за результатами господарських операцій із закупівлі комбікорму у ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 34 666, 14 грн. за квітень 2013 року.

Підставою для цього стали податкова накладна від 25.04.2013 року (надана продавцем у паперовому вигляді) та квитанція №1 від 25.04.2013 року про реєстрацію її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, факт вчинення господарської операції та сума ПДВ по ній підтверджуються наданими позивачем видатковою накладною та товарно-транспортними накладними, у яких зазначена сума ПДВ у розмірі 34 666, 14 грн.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контрагент позивача - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» сформував податкові зобов'язання за квітень 2013 року з визначенням суми податку на додану вартість від даної господарської операції у розмірі 34 666, 14 грн., про що свідчать додатки до декларації - реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з приводу того, що позивачем були виконані всі вимоги чинного законодавства щодо віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Крім того, чинне податкове законодавство не передбачає відповідальності за вчинення методологічної помилки при оформленні реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до правильного висновку про те, що здійснена контрагентом позивача помилка під час оформлення податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не вплинула на розрахунки позивача з бюджетом за вказаний звітний період, а тому ТОВ «Курганський бройлер» правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суму 34 666, 14 грн.

Отже, з огляду на встановлені судами обставини, зважаючи на правові норми, що регулюють спірні правовідносини, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 року у справі № 820/10699/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук