Ухвала суду № 46459275, 10.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2010 р. К-546/08

м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретаріКравченко В.О.

за участю представників

позивача ОСОБА_4

відповідача - 1, 2 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Харківської обєднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007 р.

у справі № 2а-674/07 (22-а-2355-2007)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»

до 1. Державної податкової адміністрації у Харківській області;

2. Харківської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007 р., позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування на 969070 грн. Скасовано рішення ДПА у Харківській області від 08.06.2007 р. № 5542/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги.

Харківська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

ДПА у Харківській області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

Харківська ОДПІ та ДПА у Харківській області у касаційних скаргах посилаються на порушення судами норм процесуального права: ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та матеріального права: п.п. 7.7.2 п. 7.7ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом виїзної позапланової перевірки від 19.12.2006 р. № 3121/23-32952061 зафіксовано порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у сумі 969070 грн.

ТОВ «Мерефянська скляна компанія»18.08.2006 р. отримала від нерезидента компанії HEYE International CmbH на митній території України документацію детального інжинірингу обладнання для скляного виробництва. Оплату послуг 01.09.2006 р. здійснено шляхом списання коштів у сумі 750000 євро із документарного акредитиву № LC009/010206, відкритого у АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року у рядку 7 розділу «Податкові зобовязання»задекларовано обсяги поставки послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, у сумі 4845350 грн. (колонка А), задекларована сума ПДВ 969070 грн. (колонка Б).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року у рядку 12.4 розділу «Податковий кредит»задекларовані обсяги придбання послуг, отриманих від нерезидента, у сумі 4845350 грн. (колонка А), задекларована сума дозволеного податкового кредиту 969070 грн.

Відповідно до податкової декларації за жовтень 2006 року у рядку 25.1 та доданого до декларації розрахунку задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 1546206 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилаються податкова інспекція та податкова адміністрація у касаційних скаргах, та вважає, що суди дійшли правильного висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування відємного значення у сумі 969070 грн. у жовтні 2006 року.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-IV) обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (підпункт «а»пункту 6.5 статті 6 вказаного Закону).

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою (п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 5.5 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 та зареєстрованого в Мін'юсті України 09.07.1997 р. за № 250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 р. № 213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 р. за № 702/10982), обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, включаються до рядка 7 розділу 1 «Податкові зобов'язання»податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість (у редакції Закону України від 07.07.2005 р. № 2771-IV, набрав чинності 28.07.2005 р.) датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, позивач - отримувач послуг від нерезидента з місцем їх надання на митній території України виступає податковим агентом такого нерезидента, тобто при придбанні таких послуг здійснює розрахунок в частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення податку на додану вартість до податкових зобовязань. .

Починаючи з 28.07.2005 р. датою сплати податку до бюджету вважається дата подання декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобовязань, у даному випадку, 20.09.2006 р.

Податковий орган не заперечує правомірність декларування позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року у рядку 7 розділу «Податкові зобовязання»обсягів поставки послуг типу інжиніринг, отриманих від нерезидента - компанії HEYE International CmbH на митній території України, у сумі 4845350 грн. (колонка А), сума ПДВ 969070 грн. (колонка Б), та декларування у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року у рядку 12.4 розділу «Податковий кредит»обсягів придбання послуг, отриманих від нерезидента, у сумі 4845350 грн. (колонка А), дозволений податковий кредит 969070 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача, за вимогами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не виникло права у жовтні 2006 року на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 969070 грн., сплаченого за вказані вище послуги типу інжиніринг, отримані від вказаного вище нерезидента на митній території України у серпні 2006 року, оскільки фактична сплата сум податку на додану вартість не відбулася грошовими коштами.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що позивач заявив до бюджетного відшкодування у жовтні 2006 року відємне значення у сумі 969070 грн. з порушенням вимог підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

При імпорті послуг податок на додану вартість постачальникам товарів не сплачується, а сплачується до держбюджету під час включення до податкової декларації, оскільки імпортовані послуги митному оформленню не підлягають і єдиною можливістю сплатити податок на додану вартість за отримані від нерезидента послуги на митній території України є включення податкового зобовязання з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість.

Із змісту підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 випливає відсутність обмежень щодо відшкодування податку на додану вартість при імпорті послуг, сплаченого до бюджету шляхом включення його до податкових зобовязань.

За вимогами підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, тобто податкове зобовязання, яке бере участь у розрахунку, включає у себе, в тому числі і податкове зобовязання, відображене у рядку 7 податкової декларації з послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Закон не повязує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями здійсненими у такому попередньому податковому періоді та з формуванням, у звязку із цим, податкового кредиту тільки у попередньому, а не у будь-якому з попередніх періодів, а лише обмежує суми відємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною оплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення контролюючого органу, прийняте за результатами розгляду скарги платника податку про перегляд податкового повідомлення-рішення, є документом, який не породжує певних правових наслідків для платника податку на додану вартість, зокрема щодо обовязку зі сплати податкового зобовязання чи щодо зменшення суми бюджетного відшкодування. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків такий обовязок є податкове повідомлення рішення, у звязку із чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне оскаржені судові рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним рішення ДПА України у Харківській області за результатами розгляду повторної скарги скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційні скарги Харківської обєднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007 р. у частині скасування рішення Державної податкової адміністрації Харківської області від 08.06.2007 р. № 5542/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3